АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження №22ц /2090/2229/2012 Головуючий 1-ї інстанції Іванісова Л.О.
Справа №2-265/11 Доповідач: Довгаль Г.П.
Категорія: договірні правовідносини
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль Г.П.
суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.
при секретарі -Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу 4/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову: ОСОБА_1 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права на придбання 4/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1, скасування рішення Ленінської районної ради м. Харкова №94/8 від 25.04.1994року, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ленінської районної у м. Харкові ради, Харківської міської ради, в якому просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу 4/16ч. домоволодіння АДРЕСА_1, укладену між нею та виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова відповідно до рішень виконкому Ленінського району м. Харкова від 05.04.1994р./8 та від 01.03.2005р. №100, та на підставі ст. 328 ЦК України визнати за нею право на вищевказану частину цього будинку.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що вона з 1986 року мешкає у 4/16ч. житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Раніше ця частина будинку належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1945року. Після його смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 прийняли спадщину, однак після їхньої смерті, у зв'язку з тим, що останні не мали спадкоємців, право власності на вказану частину будинку перейшло до Держави. У 1994 році позивач звернулася до виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова з заявою про продаж належної Державі 4/16ч. будинку. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова від 05.04.1994р. №94/8 їй було дозволено купити 4/16 частки вищевказаного домоволодіння за 1650000,00карб., які вона внесла до державного бюджету 14.06.1994року. У подальшому, через свою необізнаність, отримавши рішення виконкому, вона не уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, і лише у 2005році вона знову звернулася з заявою до виконкому Ленінського району м. Харкова про укладання такого договору. На підставі рішення виконавчого комітету Ленінського району м. Харкова від 01.03.2005року №100 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Харкова повинно було укласти з нею нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відповідно до рішення райвиконкому від 05.04.1994року №94/8 та з урахуванням вже сплаченої суми, а також оформити на ім'я Держави 1/16ч. домоволодіння, яке зареєстровано за нині померлою ОСОБА_6 Однак, виконати рішення райвиконкому від 01.03.2005року позивач не змогла, оскільки Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Харкова було ліквідовано.
Третьою особою - Харківською міською радою надано письмовий відзив на позов, в якому зазначається, що за умови якщо не порушуються права третіх осіб, заявлений спір розглянути на розсуд суду.
Справа розглядалася неодноразово. При новому розгляди ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 липня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено співвласника 75/100ч. спірного домоволодіння -ОСОБА_1.
У листопаді 2010року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Ленінської районної у м. Харкова ради, ОСОБА_2, третьої особи: Харківської міської ради, в якому просив: 1.визнати за ним переважне право на придбання 4/16ч. житлового будинку по АДРЕСА_1; 2.скасувати рішення Ленінського районної ради м. Харкова №94/8 від 25.04.1994року про укладання договору купівлі-продажу 4/16ч. житлового будинку по вул. Біломорській м. Харкова з ОСОБА_2; 3.визнати недійсним договір купівлі-продажу 4/16ч. житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і Ленінським райвиконкомом м. Харкова. Зазначивши, що йому на праві власності належить 75/100ч. цього будинку на підставі договору дарування від 23.02.1994року, а тому вважає, що рішення райвиконкому Ленінської ради від 05.04.1994року №94/8 прийнято з порушенням його законних прав як співвласника сумісній частковій власності, оскільки відповідно до норм чинного законодавства він має переважне право на придбання частини будинку яка відчужується.
Ухвалою цього ж місцевого суду від 22 листопада 2010 року вищеназвані позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Ленінського районного суду М. Харкова від 28 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсною угоду про купівлю-продаж 4/16ч. домоволодіння АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова відповідно до рішень виконкому Ленінського району м. Харкова від 05.04.1994року №94/8 та від 01.0.2005року №100.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/16ч. домоволодіння АДРЕСА_1.
У задоволені позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права на придбання 4/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1, скасування рішення Ленінської районної ради м. Харкова №94/8 від 25.04.1994року - відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення його вимог, зокрема, про його переважне право на придбання у Держави спірних 3/16ч. житлового будинку по АДРЕСА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну правову оцінку наданим сторонами доказам. Зокрема вказує, що суд визнав дійсним не існуючий договір купівлі-продажу спірної частини будинку, незважаючи на те, що ніякого письмового правочину з визначенням сторін та його умов між ОСОБА_2 і Державою, в особі конкретного державного підприємства або установи, не укладалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із змісту законодавства.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вищевказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 і визнаючи дійсною угоду купівлі-продажу 4/16ч. домоволодіння по АДРЕСА_1 між позивачкою та виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова, суд в рішенні не зазначив дату, тобто коли саме укладався такий договір, в якій формі (письмово чи усно), пославшись лише на рішення цього райвиконкому від 05.04.1994р. №94/8 та від 01.03.2005р. №100.
Про те, погодитися з таким висновком не можна.
Із позовної заяви ОСОБА_2, яку вона ні разу не змінювала та не доповнювала, вбачається, що її вимоги про визнання дійсною угоди купівлі-продажу частини спірного домоволодіння ставляться без визначення конкретної дати укладання правочину та посилання на норму матеріального права яка регулює дані правовідносини. В той же час право власності на 4/16ч. домоволодіння позивач просила визнати на підставі ст.328 ЦК України в редакції 2003року.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(далі -КП ХМБТІ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано:
1/16ч. -за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 29.10.1981року, виданого 2-ю Харківською державною нотаріальною конторою (надалі -ХДНК) за реєстровим №3-3256;
75/100ч. -за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 23.02.1994року, посвідчено 2-ю ХДНК за реєстровим №1-13586;
3/16ч. - за ЖЄО Ленінського району м. Харкова на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1994року, виданого 2-ю ХДНК за реєстровим №1-11989 (а.с.20, 37).
Отже, на момент прийняття виконком Ленінського району м. Харкова рішення №94/8 від 05.04.94р., Держава в особі ЖЄО Ленінського району м. Харкова, не була власником 3/16ч. спірної частини жилого будинку, оскільки ще не видавалося нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності на 3/16ч. жилого будинку по АДРЕСА_1
Але, не зважаючи на ці обставини, виконком Ленінського району м. Харкова прийняв рішення №94/8 від 05.04.1994року про дозвіл ОСОБА_2 придбати 4/16ч. домоволодіння, яка фактично Державі не належала, при цьому затвердивши продажну вартість цієї частки, зобов'язавши ОСОБА_2 внести до місцевого бюджету району 1650000,00карб. та зобов'язавши паспортний відділ Ленінського РВВС м. Харкова прописати ОСОБА_2 у відчужуваній частині домоволодіння (а.с.38).
До матеріалів справи приєднано копію квитанції про сплату 14.06.94р. ОСОБА_2 податку в сумі 1650000,00карб. (а.с.24). Однак, вказана квитанція не містить даних, що ця сума є вартістю 4/16ч. спірного будинку.
З урахуванням того, що виникнення спірних правовідносин між ОСОБА_2 та виконкомом Ленінського району м. Харкова відбувалося у 1994році, тому застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року з подальшими змінами і доповненнями.
Згідно положень п.1) ч.1 ст.44 ЦК УРСР повинні укладатися у письмовій формі угоди державних, кооперативних і громадських організацій між собою і з громадянами, за виключенням угод вказаних у статті 43 цього Кодексу.
Статтею 227 ЦК УРСР визначено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Не дотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у відповідному виконкомі місцевої Ради депутатів трудящихся.
Відповідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Ніяких доказів у підтвердження того, що між ОСОБА_2 і виконком Ленінського району м. Харкова був укладений письмовий договір купівлі-продажу частини будинку АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Також позивачем не надано доказів які б свідчили про те, виконком ухилявся від нотаріального посвідчення договору.
Отже, ніякого договору купівлі-продажу частини житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 і виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова не укладалося, про що також свідчить рішення виконкому від 01.03.2005року №100, яким Комунальному виробничому житловому ремонтного-експлуатаційному підприємству Ленінського району м. Харкова доручалося укласти в установленому порядку з ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір відповідно до рішення виконкому від 05.04.1994р. №94/8, а також оформити на ім'я Держави 1/16ч. спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_6
Даних про те, що у подальшому 1/16ч. вищезазначеного будинку від ОСОБА_6 перейшла в установленому законом порядку до Держави матеріали справи також не містять. Як стверджувала представник Адміністрації Ленінського району м. Харкова у судовому засіданні апеляційної інстанції, ця частина спірного будинку теперішнього часу за Державою не визнана.
За таких обставин, у суду не було підстав для визнання дійсним не існуючого договору купівлі-продажу 4/16 частин спірного житлового будинку. З цих же підстав не можна визнати недійсним не існуючий договір купівлі-продажу 4/16ч. будинку, як цього вимагає третя особа ОСОБА_1 Оскільки не існує договору купівлі-продажу частини спірного будинку, тому право ОСОБА_1 на переважне придбання не є порушеним і не підлягає судовому захисту. Відсутні підстави для скасування рішення виконкому Ленінської району м. Харкова №94/8 від 05.04.1994року, т.я. цим рішенням ОСОБА_2 надається лише дозвіл на придбання 4/16ч. зазначеного вище будинку. Між тим, нотаріус при посвідченні такого виду договору відповідно до норм чинного законодавства, зобов'язаний сповістити всіх співвласників будинку про намір продажу одним із співвласників належної йому частки і у випадку їх відмови, оформити договір купівлі-продажу частини житлового будинку з іншою особою.
Оскільки колегія суддів відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу 4/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та в позові третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_1 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права на придбання 4/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1, скасування рішення Ленінської районної ради м. Харкова №94/8 від 25.04.1994року, визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -