УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "03" травня 2012 р. Справа № 5/5007/29/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.12.2011 р. №111/10 ,
від відповідача: ОСОБА_2, доручення за вих.№605 від 01.07.2011 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (м.Бердичів)
про стягнення 1189283,91 грн.
Позивачем - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) пред'явлено позов до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (м. Бердичів) про стягнення 1189283, 91 грн., з яких: 998 967, 00 грн. - основного боргу за поставлений природний газ згідно Договору №06/10-1015 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010р., 86765, 56 грн. - пеня, 62159, 43 грн. - суми інфляційних нарахувань, 41391, 92 грн. - 3% річних з простроченої суми.
В ході розгляду справи, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, надав суду додаткові докази, а саме банківські виписки про перерахування відповідачем коштів за договором на постачання природного газу №06/10-1015ТЕ-10 від 14.10.2010р., які долучено господарським судом до матеріалів справи (а.с. 39-45).
В своїх усних поясненнях уповноважений представник позивача свої вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнає в повному обсязі суму вимог щодо основного зобов'язання по сплаті коштів за отриманий природний газ на суму 998967, 00 грн., однак, просить не стягувати пеню, інфляційні нарахування та 3% річних з простроченої суми.
В судовому засіданні 03.05.2012 р. уповноважений представник відповідача проти розміру нарахованих позивачем пені, суми інфляційних нарахувань, 3% річних не заперечив.
Так, згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На день розгляду справи, доказів погашення заборгованості від сторін спору до господарського суду не надходило, в засіданні суду не подавалось.
Дослідивши матеріали справи, відзив відповідача в сукупності відповідно до ст.43 ГПК України, заслухавши усні пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивачем) та Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №3, м. Бердичів (далі за текстом - відповідачем) було укладено Договір №06/10-1015 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі за текстом - Договір №06/10-1015 ТЕ-10) (а.с. 7-11).
Відповідно до п. 1.2 Договору №06/10-1015 ТЕ-10 передбачено, що постачальник (позивач) передає покупцю (відповідачу) в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1млн. 108 тис. куб. м. в т.ч. по місяцях: жовтень - 160, 0 тис. куб. м.; листопад 372, 0 тис. куб. м.; грудень 576, 0 тис. куб. м.
Загальна вартість природного газу, згідно даного Договору №06/10-1015 ТЕ-10, відповідно до п. 3.1, становить 1450593, 60 грн., у т.ч. ПДВ - 241765, 60 грн.
Пунктом 4.1 Договору №06/10-1015 ТЕ-10 передбачено порядок здійснення оплати, зокрема, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк поставки природного газу, відповідно до п. 5.1 Договору №06/10-1015 ТЕ-10, з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. включно.
Як вбачається із п. 2.2 Додатку №1 до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1015 ТЕ-10 від 14.10.2010р., приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставкми, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складаєтьсяґ на підтаві технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
Так, позивач за Актами приймання передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010р. на суму 329960, 29 грн., від 30.11.2010р. на суму 379877, 47 грн., від 31.12.2010р. на суму 736002, 13 грн. передав відповідачу природний газ, про що свідчить підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печаткою підприємств (а.с. 15-17).
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором №06/10-1015 ТЕ-10 виконав перед позивачем не в повному обсязі, частково сплатив кошти за отриманий природний газ, про що свідчать, зокрема, платіжні доручення №338 від 10.11.2010р. на суму 10000,00 грн., №1052 від 21.12.10р. на суму 100 000, 00 грн., №35 від 25.01.11р. на суму 30 000, 00 грн., №1075 від 27.12.10р. на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 40-43).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання послуг з постачання природного газу від відповідача не надходило.
Таким чином, в судовому засіданні доведено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, що також визнається представником відповідача, на суму 998967, 00 грн. - основного боргу згідно Договору №06/10-1015 ТЕ-10.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Підставами виникненя цивільних прав та обов'язків, згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Окрім основної матеріально-правової вимоги щодо сплати основного боргу позивачем пред'явлена вимога щодо сплати пені в сумі 86765, 56 грн.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 7.3.1 Договору №06/10-1015 ТЕ-10 передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до зазначених вимог закону та умови договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р., розмір нарахованої пені склав 86765,56 грн.
Як встановлено судом, розрахунок пені обгрунтований, тому, вимога щодо стягнення 86765,56 грн. пені заявлена позивачем правомірно, а відтак, підлягає задоволенню господарським судом.
Окрім вимоги щодо сплати основної суми боргу, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 62159, 43 грн. та 3% річних з простроченої суми в розмірі 41391,92 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок вимог інфляційних нарахувань річних на суму 62159, 43 грн. та 3% річних з простроченої суми в розмірі 41391, 92 грн., суд відзначає, що він є вірним та відповідає дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних з простроченої суми підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати, згідно абз.1 ч.5 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (13302, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Червона Гора, буд.296, ідентифікаційний код 35006430) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, ідентифікаційний код 31301827):
- 998967,00 грн. боргу,
- 86765,56 грн. пені,
- 62159,43 грн. інфляційних,
- 41391,92 грн. 3% річних,
- 23785,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.05.2012 р.
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1- до справи
2 - позивачу (прост.)
3- відповідачу (прост.)