Справа № 2/2011/470/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого судді Григор'євої А.О.

при секретарі Виставной А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до Акціонерного товариства «Житлобуд-2», ОСОБА_2 про розірвання договору кредиту та стягнення боргу з солідарних боржників та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору недійсним,

установив:

До Дзержинського районного суду міста Харкова звернувся Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»- Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(а.с.138) з позовом до Акціонерного товариства «Житлобуд-2»та ОСОБА_2, в якому просить суд розірвати договір кредиту № 833/33-27/33/8-176 від 16.04.2008 року, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту в сумі: заборгованість за кредитом 121371,16 доларів США, що згідно з курсом НБУ на день розрахунку становить 970605,17 гривень, заборгованість за відсотками 14255,14 доларів США, що згідно з курсом НБУ на день розрахунку становить 113998,34 гривень, пеня 16370,31 гривень, штраф 97600,85 гривень, 1820,00 гривень витрат по сплаті державного мита за подання позову та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 припинив розрахунки за договором кредиту № 833/33-27/33/8-176 від 16.04.2008 року, в зв'язку з чим сплив строк користування кредитом. Приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство «Житлобуд-2» поручилося за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором їх обов'язок з повернення коштів, сплати процентів за користування кредитом, та штрафних санкцій, є солідарним.

17.12.2009 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 833/33-27/33/8/176 від 16 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», судові витрати покласти на відповідача. Свій позов обґрунтовує тим, що у позивача відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій, в зв'язку з чим він не мав права надавати кредит у доларах США, а також тим, що з дня укладання кредитного договору курс валюти суттєво змінився, сума боргу значно зросла, в зв'язку з чим значно погіршився фінансовий стан відповідача 2.

10 лютого 2011 року позивач уточнив позовні вимоги, донарахував відсотки за кредитними зобов'язаннями, та просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом 964293,87 гривень, заборгованість за відсотками 300062,18 гривень, пеню 105808,73 гривень, штраф 113792,04 гривень, а всього 1 483 956,82 гривень.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, зазначив, що банком на адресу відповідачів неодноразово направлялись листи вимоги щодо належного виконання умов договору кредиту, проте всі вони залишені без належного реагування. Пояснив суду, що ОСОБА_2 повністю припинив виконання обов'язків 11.12.2008 року, в зв'язку з чим строк користування кредитом сплив ще 12.03.2009 року, проте зобов'язання до цього часу не виконано.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Житлобуд-2» проти задоволення первісного позову заперечувала в частині звернення стягнення заборгованості солідарно з Акціонерного товариства «Житлобуд-2», надала суду письмові пояснення по справі, та пояснила суду, що з моменту настання строку основного зобов'язання -12.03.2009 року -та протягом 6 місяців Акціонерне товариство «Житлобуд-2»не отримували від позивача вимогу про виконання основного зобов'язання, в зв'язку з чим порука припинилася.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, просила задовольнити зустрічний позов, пояснила суду, що після укладання кредитного договору істотно змінилося становище, сума боргу значно зросла, в зв'язку з чим погіршився фінансовий стан відповідача ОСОБА_2 , умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду відповідача ОСОБА_2

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

16.04.2008 року між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір кредиту № 833/33-27/33/8-176 (надалі -кредитний договір), згідно умов якого позивач надав відповідачу 2 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 128890,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 1074,08 доларів США та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.04.2018 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

11 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_2 повністю припинив виконувати обов'язки з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

В п.4.5. кредитного договору закріплено, що у разі невиконання (неналежного виконання) другим відповідачем обов'язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього Договору (обов'язок сплачувати проценти, комісії та погашати кредит на умовах, встановлених цим договором) протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, другий відповідач зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 припинив сплачувати обов'язкові платежі 11.12.2008 року, його обов'язок погашення кредиту в повному обсязі, сплати процентів та штрафних санкцій наступив через 90 днів, тобто 12 березня 2009 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем ОСОБА_2 не сплачена, ОСОБА_2 не надав докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення ОСОБА_2 умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1 483 956,82 гривень.

16.04.2008 року між позивачем, Акціонерним товариством «Житлобуд-2»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 833/34-27/33/8-138 (надалі -договір поруки), згідно якого Акціонерне товариство «Житлобуд-2» зобов'язався перед позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених кредитним договором.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно положень глави 49 ЦК основним зобов'язанням йменується те зобов'язання, виконання якого забезпечується в даному випадку порукою (ст. 548 ЦК «Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання»).

Зважаючи на те, що строк основного зобов'язання наступив 12.03.2009 року, позивач повинен був звернутися з вимогою до відповідача Акціонерного товариства «Житлобуд-2», як поручителя, в строк до 12.09.2009 року.

В матеріалах справи відсутні докази належного звернення позивача до відповідача Акціонерного товариства «Житлобуд-2»з вимогою про виконання основного зобов'язання: надані позивачем листи, адресовані відповідачу Акціонерному товариству «Житлобуд-2», та датовані цим періодом, не містять чіткої вимоги про виконання основного зобов'язання, із зазначенням суми. Крім того, в матеріалах справи немає жодного доказу отримання відповідачем таких листів в зазначений період.

Викладене свідчить про припинення поруки, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості солідарно з відповідача Акціонерного товариства «Житлобуд-2»такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, враховуючи, що згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного доказу на підтвердження недійсності кредитного договору, його твердження про відсутність у банку індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Так Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету про валютне регулювання, статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483. Згідно з п.1.5. цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п.1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). В зв'язку з викладеним надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того зростання курсу іноземної валюти, відповідно до норм діючого законодавства України, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Даний факт стосується обох сторін договору й відповідач ОСОБА_2 при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ч. 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 554, 559, 610, 611, ч.1 ст. 626, 1054 Цивільного кодексу України ст.ст. 4, 10, 15, 57-60, 88, 209-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»рахунок № 37392805990001 в ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 351016 ЄДРПОУ 09351014 заборгованість за договором кредиту 1 483 956,82 гривень, та 1820,00 гривень витрат по сплаті судового збору за подання позову та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Житлобуд-2»відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору недійсним - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: