Справа № 1-10/12

Провадження № 1/2514/18/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої - судді Гордієць Л.В.

при секретарі Носилевській О.В.

з участю прокурора Дусь Ю.В., Данченко О.М.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, одруженої, не працюючої, інваліда 2 групи загального захворювання, маючої на утриманні неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_3, маючої вищу освіту, раніше не судимої, за ч.1 ст.286 КК України.

В С Т А Н О В И В:

16.11.2010 року водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-110307», д.н.з. НОМЕР_1, який у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_3, в умовах недостатньої видимості рухалась по автодорозі «Чернігів-Прилуки-Пирятин», в напрямку до м.Ніжина. Близько 08 години 05 хвилин на 111 км+400 м вказаної автодороги між с.Велика Дорога та с.Талалаївка ОСОБА_2 змінила напрямок свого руху виїхавши на зустрічну смугу руху та стала виконувати обгін невстановленого транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, при цьому не переконалась в безпеці свого маневру. В результаті чого відбулося зіткнення керованого нею транспортного засобу з автомобілем марки «ВАЗ-2105»д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку.

Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 10.1, 14.6 (г), 14.2 (в), ПДР України, де сказано: п. 10.1 "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху", п. 14.6 (г) "Обгін заборонено: г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;" п. 14.2 (в) "Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;".

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_2. вимог п.п. 10.1, 14.6 (г), 14.2 (в)Правил

дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку із вчиненою дорожньо-транспортною пригодою.

Підсудна ОСОБА_2 в суді вину визнала в скоєні злочину за обставин викладених вище та надала суду письмову заяву про звільнення її від відповідальності на підставі пунктів «в»та «г»Закону України «Про амністію у 2011 році», мотивуючи тим, що вона має неповнолітню дитину та є інвалідом 2 групи загального захворювання.

Потерпілий ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, в якій просив його цивільний позов на суму 595000 грн. залишити без розгляду та розглянути справу у його відсутність.

Інші докази по справі, щодо обставин скоєння злочину, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України в судовому засіданні не досліджувались, так як ніким не оспорювались.

Враховуючи наведене суд вважає, що підсудна ОСОБА_2 повинна відповідати за ч.1 ст.286 КК України, як за дії, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху при експлуатації транспортного засобу, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

При визначенні виду та міри покарання підсудній ОСОБА_2 суд враховує, що вона чистосердечно призналася та розкаялася в скоєному злочині, добровільно відшкодувала витрати Ніжинській ЦМЛ та Чернігівській обласній лікарні за лікування потерпілого в лікарні на суму відповідно 61,27 грн. та 4926,76 грн., має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, вважає за необхідне призначити їй покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає за можливе задовільнити частково заяву підсудної ОСОБА_2 про звільнення її від відбування покарання, а саме, на підставі пункту «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, оскільки вона має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якої вона не позбавлена батьківських прав, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 та довідкою служби у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області за №106 від 14.03.2012 року.

Підстав для звільнення підсудної ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі пункту «г»вищевказаного Закону немає, оскільки на день набрання чинності цим Законом вона не являлась інвалідом другої групи загального захворювання.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В:

Визнати винною ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання -3400 (три тисячі чотириста) гривень штрафу без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі пункту «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання.

Стягнути з ОСОБА_2 3507 (три тисячі п'ятсот сім) гривень 36 копійок судових витрат на користь держави за проведені по справі експертизи.

Речові докази по справі, що знаходяться на зберіганні в Ніжинському МВ УМВС -автомобіль марки “ЗАЗ-110307»д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_3, автомобіль марки «ВАЗ-2105»д.н.з.НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_4.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місяця проживання до вступу вироку в законну силу.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя: