ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2012 р. Справа № 70688/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач 01.06.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.
Вимоги мотивовані тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 року по квітень 2011 року.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області в частині позовних вимог за період з 01 жовтня 2010 року по 01 грудня 2010 року залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку позовної давності на підставі ст. 100 КАС України.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року з врахуванням виплачених сум.
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Покликання маються на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Оскільки позивач звернувся до суду 01.06.2011 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за період з 02 грудня 2010 року до 30 квітня 2011 року підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тому відповідач у 2011 році, повинен діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-3467/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги - змінити, виклавши п'ятий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді С.М. Кузьмич
І.Я. Олендер