ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2012 р. Справа № 68132/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.
при секретарі судового засідання: Корчинській О.І.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-374/11 за адміністративним позовом Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
10.12.2010 року Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської звернулось до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеною державною соціальною допомогою у сумі 3581,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу було призначено допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.00.2004 року та допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 18.05.2005 року по 0.01.2008 року. В результаті перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 з 14.08.1998 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем, тому не мала права для виплати їй допомоги по вагітності та пологах та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовилась повернути надміру виплачені кошти в сумі 3581,70 грн., просить стягнути їх в судовому порядку.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, позивач Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, зазначивши, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і підлягає перегляду з тих підстав, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позов управління.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Згідно заяви ОСОБА_1 від 18.05.2005 року, Франківським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, останній було призначено допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.10.2004 р. та допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 18.05.2005 року по 05.01.2008 року.
В результаті проведеної перевірки було встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 невчасно були повідомлені обставини, що виплинули на виплату допомоги, а саме те, що остання зареєстрована з 14.08.1998 року фізичною особою -підприємцем.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно: відповідей ДПІ у Франківському районі м. Львова та у Солом'янському районі м. Києва відповідач як підприємець на обліку станом на 23.05.2005 р. та відповідно станом на 27.09.2006 р. не перебуває; акту УПФУ у Солом'янському районі м. Києва внески до ПФУ не сплачувала, найманих працівників не мала; довідки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київського міського відділення Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції від 30.03.2011 р. та Франківської районної виконавчої дирекції від 01.02.2011 р. - ОСОБА_1 на обліку не перебувала, внески не сплачувала, тому не являється застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного страхування. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вважав, що відповідач підприємницьку діяльність не здійснювала, внесків не сплачувала. Крім цього, єдиною умовою отримання державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є те, що особа не є застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що такі відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Конституцією України передбачено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і жило (ст. 48 Конституції ).
Відповідно до преамбули Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до статті 3 цього Закону призначається допомога у зв'язку з вагітністю та пологами та допомога при народженні дитини.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1752 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Відповідно до п. 3 вказаного вище Порядку, право на державну допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами мають вагітні жінки ( у тому числі неповнолітні ), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби; жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги; жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні; аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів; непрацюючі жінки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 900 п. 3 Порядку було доповнено наступним абзацом: право на державну допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами мають вагітні жінки ( у тому числі неповнолітні ), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме жінки, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
В ході судового розгляду справи, позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 є застрахованою особою.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ( в редакції чинній на момент написання заяви ОСОБА_1 про призначення цього виду допомоги), право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Аналогічні підстави, які надають право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачені п. 17 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що пріоритетним є забезпечення матеріальної підтримки сімей з дітьми, з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей.
Доводи апелянта, управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, на ту обставину, що відповідач зареєстрована як приватний підприємець і тому є працюючою особою, спростовуються зазначеними вище довідками ДПІ, Пенсійного Фонду та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до яких ОСОБА_1 будь - яких внесків, платежів чи податків не сплачувала, тому відповідно не займалась підприємницькою діяльністю і будь - яких доходів від неї не отримувала.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м. Львова від 21.11.2011 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської залишити без задоволення.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2011 року у адміністративній справі № 2а-374/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 11.05.2012 року.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді С.М. Кузьмич
І.Я. Олендер