УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.05.2012
Справа № 2/413/919/12 Головуючий в першій інстанції
Провадження 22-ц/491/1629/12 Борис О.Н.
Категорія № 26 ( І ) Доповідач - Барильська А.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Грищенко Н.М., Савіної Г.О.,
при секретарі: Куреденко О.П.,
за участю: представника відповідача - Шаніної Ірини Володимирівни,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди. Просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь 170 000 гривень за спричинену моральну шкоду у зв'язку із виконанням трудових обов'язків.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 13000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про відмову ОСОБА_3. у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Кривбасзалізрудком».
Зокрема, вважає, що судом не взято до уваги, що позивачем не доведений факт заподіяння моральної шкоди та не надано доказів вини ПАТ "Кривбасзалізрудком" у спричиненні позивачу моральних страждань; розмір моральної шкоди стягнутої судом першої інстанції не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості; судом не враховано, що позивачем не наданий висновок МСЕК щодо встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу; судом не враховано, що позивачем пропущено трьох місячний строк звернення до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком » не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3. у період з 01.12.1982 року по 10.01.1994 р. працював на різних посадах в підземних умовах праці на ш. Октябрьська, яка є структурним підрозділом ПАТ "Кривбасзалізрудком" у шкідливих умовах праці більше ніж 28 років 6 місяців, у зв'язку із чим отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 22.06.2011 року позивачу вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності. (а.с.17).
Згідно Акту № 11 розслідування професійного захворювання позивача від 02 червня 2011 року, комісією встановлено, що причиною професійного захворювання позивача ОСОБА_3 є робота протягом 28 років 6 міс. в умовах важкої фізичної праці та запиленості повітря робочої зони , що перебільшувала ГДН .
Відповідно п.19 Акту, винними в порушенні ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України "Про охорону праці" визнано керівництво шахти "Октябрська " ВАТ "Кривбасзалізрудком " у період роботи позивача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення, обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Також, необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 22.06.2011 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначений з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та інших обставин. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга ПАТ "Кривбасзалізрудком" підлягає відхиленню а рішення суду - залишенню без змін, відповідно до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314,315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді