Справа № 2-443/11

Провадження №2/408/91/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого у складі:

головуючого- судді Свистунової О.В.

при секретарі Каплуновій В.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки В ході судового розгляду справи позовні вимоги були уточнені позивачкою, остання редакція від 20.03.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на той факт, що згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.05.2010 року на користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі -у розмірі по 500 грн., щомісячно, на утримання двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з усіх видів його доходів, починаючи з 16 лютого 2010 року та до досягнення дітьми відповідного віку та 500 грн. на утримання дружини до досягнення донькою ОСОБА_6 трирічного віку.

Відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання як дітей так і самої позивачки, матеріальної допомоги не надає. Згідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, виданої відділом ДВС Криворізького РУЮ від 16 лютого 2012 року за № оз 11/1517, заборгованість станом на 01 лютого 2012 року відсутня, однак, за період з 16 лютого 2010 року по 31 березня 2011 року заборгованість по аліментах складала 11 779,77 грн., у жовтні 2011 року заборгованість склала -46,88 грн. Відповідачу у справі кожний місяць нараховувались аліменти, але він ухилявся від повної та своєчасної сплати нарахованих сум аліментів, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Позивачкою надано розрахунок неустойки (пені) нарахованої за період з 16 лютого 2010 року по 31 березня 2011 року, за жовтень 2011 року, здійснений ТОВ «Аудиторська фірма «Респект-ЛЛ» №32 від 19.03.2012 року. Строк заборгованості становить 440 днів, а нарахована сума пені складає 28 350,44 грн.

На час звернення позивачки до суду заборгованість не погашена.

У зв»язку з чим, позивачка вважає, що відповідач повинен сплатити неустойку за прострочення виплати аліментів на загальну суму -28 350,44 грн.. Крім того, позивачка просить стягнути на її користь з відповідача витрати понесені нею при зверненні до аудиторської фірми для розрахунку пені в сумі 500 грн., докази додані.

У судових засіданнях позивачка, належним чином сповіщена про день та час розгляду справи не була присутньою, причини її неявки суду не відомі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1, підтримала уточнені позовні вимоги в редакції від 20.03.2012 року та просила суд задовольнити їх саме в межах уточнених вимог.

Відповідач по справі -ОСОБА_4, належним чином сповіщений про день та час розгляду справи не був присутнім у судових засіданнях, причини його неявки суду не відомі.

Представник відповідача -ОСОБА_2, заперечував проти задоволення судом заявлених та уточнених позивачкою позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надав суду письмові заперечення, які підтримав в ході розгляду справи.

Суд, заслухавши доводи представника позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що 13 липня 2002 року сторони у справі уклали шлюб, дані обставини підтверджені свідоцтвом про одруження виданим 13.07.2002 року відділом РАГС Дзержинського РУЮ м. Кривого Рогу серії НОМЕР_1 13 липня 2002 року актовий запис № 247 (а.с.10). Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дані обставини в ході розгляду справи не були ос порені та підтверджені наданими свідоцтвами по народження, де батьками дітей зазначені саме позивачка та відповідач (а.с.11,12). Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05.05.2010 року на користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі -у розмірі по 500 грн., щомісячно, на утримання двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з усіх видів його доходів, починаючи з 16 лютого 2010 року та до досягнення дітьми відповідного віку та 500 грн. на утримання дружини до досягнення донькою ОСОБА_6 трирічного віку. Зазначені рішення набрали законної сили. На виконання вказаних рішень суду видані виконавчі листи, які передані для примусового виконання до державної виконавчої служби і на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

Із довідки-розрахунку заборгованості по аліментам виданої відділом ДВС Криворізького РУЮ від 16 лютого 2012 року № ОЗ11/1517 (а.с.85), долученої саме стороною відповідача, зазначено щодо відсутності заборгованості у відповідача по сплаті аліментів станом на 16.02.2012 року, переплата становить 253,04 грн. Однак, за період з 16.02.2010 року по 31.03.2011 року заборгованість складала 11779,97 грн., у жовтні заборгованість складала 46,88 грн.

Зазначена довідка та інші довідки, що знаходяться в матеріалах справи, були видані особисто позивачці та направлені на адресу відповідача (а.с.3,85,86,90). У встановлений законом строк вказані довідки не були оскаржені відповідачем по справі, даний факт не заперечувався представником відповідача, тому, суд вважає їх законними.

Матеріалами справи підтверджені ті обставини, що відповідача особисто, під розпис було ознайомлено державним виконавцем з наявністю заборгованості станом на 01.08.2010 року по аліментах в сумі 9 696,42 грн., з сумою щомісячних платежів, згідно виконавчих листів, що надійшли на виконання до відділу ДВС Криворізького РУЮ та вимогами ст. 164 КК України (а.с. 84).

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач, після відповідних роз»ясень та попереджень державного виконавця від 19.08.2010 року продовжив ухилятись від повної та своєчасної сплати нарахованих сум аліментів, які нараховуються кожний місяць, у зв'язку і виникла заборгованість.

В судовому засіданні було залучено для огляду в судовому засіданні цивільну справу № 2-330/11/0408 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей та утримання дружини. Відповідно до прийнятого за наслідками розгляду даної справи Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу рішення від 01.02.2011 року та Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2011 року позивачу було відмовлено в повному обсязі. Підставою для відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо зменшення розміру аліментів було зазначене що позивач у справі після винесення 05.05.2010 року рішення суду про стягнення аліментів працевлаштувався 07.05.2010 року, чим покращив своє матеріальне становище, отримуючи офіційну заробітну плату. Інших підстав передбачених ч.1 ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів судом не встановлено.

Тобто, даними обставинами підтверджується факт того, що відповідач у справі - ОСОБА_4 мав можливість регулярно сплачувати аліменти, не допускаючи прострочення виплат. Інших доказів суду не було надано.

Крім того, як було вказано в судовому засіданні представником відповідача, відповідаючи на питання представника позивача, сімейний стан відповідача на теперішній час не змінився, відсутні інші утриманці, однак що стосується його працевлаштування, представник відповідача зазначив, що даною інформацією не володіє.

Крім того, виходячи із положень статті 196 СК України неустойка (пеня) нараховується не із загальної суми основного боргу, а із суми поточних аліментів за кожен місяць.

Відповідно до положень ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з вини інших осіб, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення виплати аліментів.

Враховуючи, що ч.1 ст. 20 СК України прямо передбачає неможливість поширення позовної давності на вимоги, що випливають із сімейних відносин, у тому числі і на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, вимога позивачки про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період 2010 року є законною і підлягає задоволенню.

Крім того, як зазначено у частині першій ст.. 196 СК України, неустойка (пеня) може бути стягнена з того, хто винен у простроченні сплати аліментів. За аналогією з цивільним законодавством, слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов»язання. У зв»язку з чим, саме на цю особу і покладено тягар доказування протилежного. В ході розгляду справи представником відповідача у судовому засіданні відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України було надано докази у підтвердження його заперечень. Однак стороною відповідача не надані докази у спростування тверджень позивачки щодо причин несвоєчасної сплати аліментів, а також у підтвердження того, що на теперішній час його матеріальний стан значно погіршився, змінився його сімейний стан чи є винні особи, з вини яких відповідач не зміг вчасно сплачувати аліменти.

Таким чином, суд вважає, що відповідач по справі, на підставі ст.. 60 ЦПК України не довів, що несплата аліментів була наслідком його тяжкої хвороби, вимушеного прогулу у зв»язку з незаконним звільненням з роботи, яке він оскаржив в суді з певним результатом на його користь, його тяжкого матеріального стану, інших незалежних від нього обставин, тому, суд вважає, що саме позивачка довела своє право на отримання пені за прострочення сплати аліментів.

Статтею 196 Сімейного Кодексу України визначено розмір неустойки у 1% за кожний день прострочення. Отже, розмір неустойки за кожний місяць прострочення становитиме в середньому 30% від суми несплачених аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог позивачкою надано розрахунок неустойки (пені) нарахованої за період з 16 лютого 2010 року по 31 березня 2011 року, за жовтень 2011 року та здійснений ТОВ «Аудиторська фірма «Респект-ЛЛ»№32 від 19.03.2012 року (а.с.103-107). При здійсненні розрахунку були враховані рішення суду про стягнення аліментів, виконавчі листи, довідки-розрахунки. Зазначеним розрахунком визначено строк заборгованості, який становить 440 днів, а нарахована сума пені складає - 28 350,44 грн.

Крім того, як було встановлено в ході розгляду справи, на час звернення позивачки до суду і потягом перебування даної справи у суді зазначена заборгованість не погашена.

Представник відповідача заперечуючи проти вищезазначеного розрахунку та надавши відповідні заперечення, у відповідності до вимог ст.. 60 ЦПК України не надав належних доказів в обґрунтування заперечень, не надав контррозрахунків, надав копії чеків у підтвердження здійснення відповідачем грошових переказів на певні грошові суми та лише зазначив, що дані суми, порядку 6 000 грн., не знайшли свого підтвердження у наданих розрахунках (а.с.49-50).

Суд, погоджується з наданими позивачкою розрахунками у даній справі. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленому у ст. 3 ЦК України, суд вважає, що стосується саме розміру неустойки (пені), то зважаючи на обставини за яких виникла заборгованість за аліментами, суд хоча і вважає за необхідне стягнути її з відповідача, але у зменшеному, у відповідності до вимог ч.2 ст. 196 СК України, розміру, який на думку суду в сумі 20 000 грн. буде достатнім.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів в сумі -20 000,00 грн.

Однак, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині допуску рішення до негайного виконання в межах платежів за один місяць, а тому зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.. 79 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення на її користь з відповідача понесені нею витрати пов'язані зі сплатою за здійснення розрахунку пені в сумі 500 грн., що підтверджено матеріалами справи, а саме оригіналом відповідної квитанції про сплату (а.с.107). Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст.. 87 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача вищезазначені судові витрати.

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі: 51,00 та 120 грн., оскільки позивачка звернулась до суду із первісними вимогами 20.10.2010 року.

Позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі Закону України «Про судовий збір» та вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст.196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 10, 11, ст.ст. 60, 79, 81, 84, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі -20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки - ОСОБА_3 понесені витрати по справі в розмірі - 500,00 гривень.

В задоволенні іншої частині позовних вимог щодо розміру стягнення неустойки, а також в частині щодо допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми платежів за один місяць - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі -51,00 грн. та 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 10 травня 2012 року.

Суддя: О. В. Свистунова