АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа Приморська райадміністрація Одеської міської ради про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», третя особа Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, орган опіки та піклування Приморської райадміністрації Одеської міської ради про визнання ордеру недійсним, вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, -
встановила:
До Приморського районного суду м. Одеси 26.10.1999р. звернулася позивач ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 про визнання таким що втратив право користування житлового приміщенням. Посилаючись на те, що вона отримала по ордеру №335 від 04.11.1996р. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
У квартирі зареєстровані: ОСОБА_3, її син - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_5, також залишився зареєстрованим ОСОБА_2, який проживав в одній з кімнат зазначеної квартири до заселення позивачки з сім'єю. Позивачка вказала, що ОСОБА_2 в зазначеній квартирі з 1994 року не проживає, але з реєстрації не був знятий, тому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2000 року позов ОСОБА_3 було задоволено. ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловою площею квартири АДРЕСА_1.
Постановою президіуму Одеського обласного суду від 16.08.2000р. рішення Приморського районного суду м. Одеса було скасоване, справу передано на новий розгляд до Малиновського райсуду м. Одеси.
18.10.2000 року ОСОБА_2 подав до Малиновського районного суду м. Одеси зустрічний позов до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ОСОБА_3 про визнання ордеру №335 від 04.11.1996 року на кімнату НОМЕР_1 недійсним, виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1, визнання за ним права на спірну кімнату. Обґрунтовуючи вимоги поданого позову, ОСОБА_2 зазначив, що спірна житлова кімната була виділена йому рішенням Одеського міськвиконкому №351 від 23.05.1980 року, на підставі якого Приморський РВК своїм рішенням №417 видав йому службове посвідчення на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 Після укладення шлюбу у 1982 році він зареєстрував на вказану жилу площу дружину - ОСОБА_6 та у 1988 році у них народився син. У 1992 році шлюб був розірваний. У зв'язку з припиненням сімейних стосунків, неприязних відносин, з 1994 р. по усній домовленості з колишньою дружиною, ОСОБА_2 тимчасово залишив спірну кімнату, до вирішення нею особистих та житлових проблем. Враховуючи, що спірна кімната була виділена йому для проживання, права проживання в ній він не втратив, тому виданий ОСОБА_3 04.11.1996р. ордер №335 на вселення в кімнату НОМЕР_1 є недійсним.
Справа розглядалася судами неодноразово.
В процесі розгляду справи ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується записом акта про смерть №4413 від 05.05.2003р., виданим Першим відділом РАГС Приморського райуправління юстиції.
ОСОБА_5, як правонаступник позивача ОСОБА_3, 21.03.2006 р. уточнила позовні вимоги, згідно яких посилаючись на те, що ОСОБА_2 в спірній кімнаті не проживає з 1994 р., ніяких витрат по її оплаті не здійснює просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1, у м. Одесі та зняти його з реєстрації по зазначеній адресі.
ОСОБА_2 18.02.2010 р. подав до суду уточнення зустрічних позовних вимог за якими просив визнати ордер №335 виданий 04.11.1996 р. Одеським відділенням AT «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на право зайняття блоку АДРЕСА_1 у м. Одесі, частково недійсним у відношенні другої кімнати НОМЕР_1, пл. 12,3 кв.м. Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 кімнатою АДРЕСА_1 у м. Одесі. Виселити ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 у м. Одесі, вселити ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_1 у м. Одесі з реєстрацією за вказаною адресою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник за ордером ОСОБА_7, підтримали доводи позовної заяви та просили задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали просили відмовити у їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнав повністю, просив відмовити у їх задоволені, свої зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Рішенням суду у задоволенні первісного позову ОСОБА_5 було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 був задоволений.
Не погодившись з вказаним рішенням, первісний позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.05.1980 р. ОСОБА_2 було надано жиле приміщення, в гуртожитку по вул. Піонерській, буд. №3. На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Приморської районної ради м. Одеси своїм рішенням від 15.08.1980 р. №417 видав йому службове посвідчення на право користування кімнатою НОМЕР_1 в зазначеному гуртожитку. В цьому ж році він зареєструвався та вселився у вказане жиле приміщення, де проживав спочатку один, а потім з сім'єю до 1995р.
За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, проводиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин.
Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
В 1992 році ОСОБА_2 розірвав шлюб з дружиною, з 1993р. вона стала проживати у спірній кімнаті із своїм співмешканцем, що особисто підтвердила в своєму виступі в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 як представник апелянта ОСОБА_1, тому заперечуючи, проти заявлених до нього позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що не проживання його в спірній кімнаті мало місце з поважних причин - те, що колишня дружина там проживала із своїм співмешканцем, що унеможливлювало його проживання та те, що йому чинилися перешкоди у проживанні в цій кімнаті. Щоб не травмувати психіку дитини, ОСОБА_2 тимчасово залишив спірну кімнату до вирішення з колишньою дружиною своїх житлових питань.
Згідно довідки адресного бюро УВД Одеської області від 17.08.99р. та паспорту громадянина України, виданого 04.04.1997р. Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській обл. - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований 21.08.1980 р. за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_2 вказує на той факт, що він цікавився спірним житлом, оскільки в 1997 року при отриманні паспорту йому достовірно було відомо, що його прописка збережена, і тому він має право на спірну кімнату.
Зазначені доводи ОСОБА_2 сторони не спростували, та були підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які також вказали, що ОСОБА_2, внаслідок припинення шлюбних відносин з дружиною, яка стала проживати з іншим чоловіком, у спірній кімнаті не проживав, періодично навідував сина, та внаслідок конфліктних ситуацій зустрічався з сином на вулиці.
З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги поданий у якості доказу - показання вищевказаних свідків в частині не проживання ОСОБА_2 у спірній кімнаті, та акти про його не проживання у спірній кімнаті від 19.10.1999р. та від 28.08.2000р. за підписом сусідів.
В зв'язку з встановленими обставинами, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 з поважних причин не проживав за місцем реєстрації, тому позовні вимоги про визнання його таким, що втратив право користування спірною кімнатою, не підлягають задоволенню.
За ордером №335 від 04.11.1996p., виданим Одеським відділенням AT «Укрпрофоздоровниця» на ім'я ОСОБА_3, на право зайняття житлової площі в гуртожитку, складом сім'ї 2 чоловіки: ОСОБА_3, як наймач та ОСОБА_5, зайняли блок АДРЕСА_1
За технічним планом, наданим КП «ОМБТІтаРОН» вбачається, що к. 185-а входить до складу блоку АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Ордер на ім'я ОСОБА_3 був виданий з порушенням діючого законодавства, оскільки жиле приміщення на яке, в тому числі, видавався ордер не було вільним - в кімнаті НОМЕР_1, був зареєстрований ОСОБА_2, про що було відомо ЗAT «Укрпрофоздоровниця». При цьому ОСОБА_2 не був позбавлений у встановленому законом порядку права користування спірною кімнатою, що є підставою для задоволення вимог про визнання вказаного ордеру частково недійсним, а саме щодо права зайняття спірної к. АДРЕСА_1 сім'єю ОСОБА_3
Довідкою про склад сім'ї та прописку від 07.05.2003 р. підтверджується, що в сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3
Неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, є сином ОСОБА_3, ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом РАГС Київського райуправління юстиції м. Одеси, актовий запис №97.
На підставі розпорядження міського голови №243-01р від 31.03.2000р. буд. №5. по вул. Піонерській, у м. Одесі прийнятий на баланс МЕП-57 Приморського району з 01.04.2000р. в статусі гуртожитку, та належить місцевим радам Приморської райадміністрації.
Про факт видачі ордеру на право зайняття блоку АДРЕСА_1, у м. Одесі - на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 стало відомо у жовтні 1999р. після звернення ОСОБА_3 до нього з позовом про визнання втратившим право користування житловим приміщенням, а саме кімн. АДРЕСА_1
Згідно ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей які не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
З 30.09.1999р. по 01.11.1999р. ОСОБА_2, внаслідок травми, перебував на стаціонарному лікуванні в Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні на водному транспорті, що підтверджується довідкою №440 від 05.09.2000р.
Після того у жовтні 2000 року він звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» про визнання ордеру недійсним, виселення, визнання права на жилу площу.
Згідно ст. 76 ЦК України (в ред. 1963 p.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При видачі ордеру на право зайняття блоку АДРЕСА_1 - на ім'я ОСОБА_3, адміністрація відповідача не пропонувала ОСОБА_2 інше місце проживання у спірному або іншому гуртожитку.
Відповідно до ст. 117 ЖК України, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
В користуванні ОСОБА_5 залишається АДРЕСА_2 у м. Одесі, що не порушує її житлових прав.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_5 з кімн. АДРЕСА_1, у м. Одесі та його вселення у спірну кімнату.
За довідкою КП «ЖКС «Фонтанський» від 08.12.2008 р. ОСОБА_2 12.03.2008р. знятий з реєстраційного обліку за спірною адресою на підставі заочного рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 05.12.2007p., яке скасовано відповідною ухвалою суду від 01.12.2008р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький