АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.

при секретарі - Щуровській О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою об'єднання співвласників гуртожитку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -

встановила:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право користування жилими приміщеннями, а саме кімнатами №НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (після зміни нумерації - №НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 відповідно) в будинку гуртожитку АДРЕСА_2, зобов'язавши відповідача укласти договір найму на вказане приміщення з ОСОБА_1, відкривши окремий особовий рахунок, визнавши її основним наймачем кімнат. В обґрунтування своїх вимог позивачі посилались на те, що вони з 1991 року постійно проживають у зазначених вище кімнатах. На думку позивачів, оскільки вони постійно проживають в даних кімнатах, займаються їх впорядкуванням, постійно оплачують комунальні послуги та послуги за користування електричної енергією, вони набули право користування на вказані житлові кімнати в гуртожитку.

Представник позивачки ОСОБА_3, та позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, при цьому підтримали позовні вимоги в повному обсязі, погодившись на розгляд справи у заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином та своєчасно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи будь-яких клопотань по справі від нього до суду не надходило, своєї думки щодо заявлених вимог у тій чи іншій формі не висловив.

Заочним рішенням суду, позов був задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, об'єднання співвласників гуртожитку «ІНФОРМАЦІЯ_1» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні та обґрунтовані.

Однак, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції в своєму рішенні вказав на те, що позивачі у справі на підставі договору на проживання в гуртожитку, укладеного з попереднім власником житла ДП "Нефон", поселились та по цей час проживають у кімнатах №НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (після зміни нумерації - №НОМЕР_4, НОМЕР_5,НОМЕР_6 відповідно) вказаного гуртожитку та користуються ними з 1991 року. Факт постійного проживання в зазначених вище кімнатах гуртожитку позивачів додатково підтверджується квитанціями про сплату наданих житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також послуг з постачання електричної енергії. Договір між позивачами та новим власником будинку не укладався, однак по цей час позивачі безперешкодно проживають у зазначеному житловому приміщенні, у них приймаються кошти за проживання та комунальні послуги, укладені окремі договори з комунальними підприємствами. Іншого житла позивачка не має.

В матеріалах справи відсутні будь які належні докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до вказаних висновків.

Так, в матеріалах справи є копії договорів на проживання в гуртожитку.

В ксерокопії договору №180 від 01.01.2000р. вказано, що ОСОБА_2 (по батькові - нерозбірливо), паспорт НОМЕР_7, виданий Ширяєвським РВВС Одеської області в 1983р., державним виробничим житлово-побутовим підприємством (без назви, печатка не повно відображена) надано 2 койкомісця в належному «Монолітспецстрою» гуртожитку, строком з 01.01.2000р. до 31.12.2000р. Адреса гуртожитку не вказана. (а.с. 41).

В ксерокопії договору №109 від 01.01.2001р. вказано, що ОСОБА_1, паспорт також серії НОМЕР_8, виданий Ширяєвським РВВС Одеської області в 1983р., державним побутовим підприємством «Нефон» надано 2 койкомісця в належному йому гуртожитку, за адресою АДРЕСА_2, строком з 01.01.2001р. до 31.12.2001р. (а.с. 40).

Суд першої інстанції не звернув своєї уваги на те, що вказані договори є строковими, діяли тільки протягом одного року, в договорах вказано тільки про 2 койко місця, а не про кімнати під номерами НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3, право на користування якими визнав за позивачами суд, в цих договорах внесені завідомо неправдиві данні, так як, в обох договорах вказаний один і той же паспорт серії НОМЕР_7, однак, позивачі ще в 1999р. змінили свої паспорта, які вже мали інші номера та серії (а.с.6,8).

Крім цього, в цих же, наданих позивачами копіях паспортів (а.с.7,9,11), вказано, що ОСОБА_1, та ОСОБА_2 були прописані з 1996р. по 2005р. за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 була зареєстрована з 2001р. по 2010р. в АДРЕСА_3.

Таким чином, висновок суду про те, що позивачі постійно проживали та користувалися вказаними кімнатами з 1991р. є хибним та необґрунтованим, не підтвердженим жодним доказом. Також нічим не був підтверджений висновок суду про те, що іншого житла у позивачів немає. Довідки ОМБТІ та РОН, або РБТІ Одеської області в матеріалах справи відсутні.

Також є хибним та необґрунтованим висновок суду про те, що позивачі з 1991р. по сьогоднішній день проводили оплату наданих житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також послуг з постачання електричної енергії.

Так, надані позивачами ксерокопії квитанцій по оплаті свідчать лише про те, що протягом 2004р.-2005р. платники ОПО «Юрист-плюс», ТОВ «Мечта 2» та ДБП «Нефон» (в інш.ДПП) проводили комунальні платежі, та платежі за електроенергію. На всіх копіях квитанцій, поверх платежів зроблено надпис одним і тим же почерком від руки «Полюганич».

Вказані квитанції, на думку колегії суддів, не може буди доказом оплати вказаних послуг саме позивачами, належної оцінки цих доказів суд першої інстанції не надав.

Постановляючи рішення суд виходив з того, що позивачі правомірно вселені у гуртожиток та правомірно займають кімнати №НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (після зміни нумерації - №НОМЕР_4, НОМЕР_5,НОМЕР_6 відповідно) у гуртожитку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Суд прийшов до висновку, що жилі приміщення, які нібито займають позивачі, фактично є окремою жилою квартирою та адміністрація повинна укласти договір найму з позивачкою ОСОБА_1 на три кімнати у гуртожитку.

З матеріалів справи вбачається, що будинок по АДРЕСА_2 дійсно є гуртожитком.

Правовідносини по користуванню кімнатами у гуртожитку та вселенню врегульовані Главою 4 ЖК України .

Згідно ст.ст.128,129 ЖК України жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, або іншої громадської організації, та відповідного профспілкового комітету. Громадянину видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на видану жилу площу.

Порядок користування жилою площею у гуртожитку визначається відповідними законодавчими актами.

Крім цього, розглядаючи спір, суд фактично визнав спірні кімнати у гуртожитку окремою жилою квартирою та керувався ст.61, 63, 64,65 ЖК України.

Суд вийшов за межі своїх повноважень, визнав три кімнати у гуртожитку жилим фондом та окремою жилою квартирою, що суперечить діючому законодавству та обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм ст. ст. 4 ,61,63, 128-130 ЖК України.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників гуртожитку «ІНФОРМАЦІЯ_1» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2010 року скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О Панасенков

В.Ф. Парапан