АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 4682 гривень та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, посилаючись на те, що 31 липня 2008 року та 03 листопада 2008 року з вини мешканців квартири АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3, сталося залиття квартири АДРЕСА_1, на 2008 рік користувачем, а на даний час власником якої є позивачка. Також позивачкою заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.
Представник позивачки у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача з позовними вимогами не згоден, пояснивши, що на час залиття квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не була власником і належним користувачем зазначеної квартири, крім того залиття сталося не з вини ОСОБА_3, а в зв'язку з гідравлічним випробуванням системи, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
3-я особа, представник головного Управління МВС України в Одеській області у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що 14 грудня 2006 року на засіданні житлово-побутової комісії ГУМВС України в Одеській області на підставі Рішення Одеського виконкому №162 від 22 лютого 2006 року Головному Управлінню МВС України в Одеській області та наряду УКС в Одеській області від 14 листопада 2006 року №180 виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі п.8 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні» була надана ОСОБА_2 як службова. 02 квітня 2008 року на засіданні житлово-побутової комісії ГУМВС України в Одеській області від 14 грудня 2006 року було затверджено рішення житлово-побутової комісії ГУМВС України в Одеській області від 14 грудня 2006 року в частині розподілу службового житлового фонду. Розпорядженням Приморської райадміністрації Одеської міськради №1140 від 24 липня 2008 року вирішено видати позивачці ордер на вищезазначену квартиру, а тому представник головного Управління МВС України в Одеській області вважає, що на 31 липня 2008 року ОСОБА_2 була належним користувачем квартири і її позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішенням суду позов був задоволений частково. Було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4682 гривні, та моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень, а також судові витрати у розмірі 81 гривні. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
На вказане рішення, ОСОБА_1, дружина відповідача, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати дане рішення, та направити справу на новий розгляд, посилаючись при цьому на ч. 1 п. 4 ст. 311 ЦПК України, вказавши, що зазначеним рішенням вирішені питання про її права та обов'язки, а вона не була притягнута до участі у справі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
На підставі свідоцтва про право власності на житло №19-24966 від 28 травня 2009 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, яка знаходиться на 2 поверсі.
Власником квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться над квартирою №НОМЕР_1 є ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право власності від 01 жовтня 2007 року.
31 липня 2008 року і 03 листопада 2008 року, коли ОСОБА_2 не оформила ще право власності, а відповідно до витягу з протоколу №13 засідання житлово-побутової комісії ГУМВС України в Одеській області від 14 грудня 2006 року, витягу з протоколу № 2 засідання житлово-побутової комісії ГУМВС України в Одеській області від 02 квітня 2008 року, витягу з розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міськради №1140 від 24 липня 2008 року, була користувачем квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, сталося залиття вказаної квартири, з причини порушення монтажної установки паливних труб у квартирі АДРЕСА_2, що підтверджується висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 13 липня 2007 року, проведеного експертом ОСОБА_4, а також актами ОСББ "Вільямський оазіс".
Сума ремонтно - відновлювальних робіт, відповідно до вищезазначеного дослідження, у квартирі позивачки складає 4682 гривні.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичною або юридичною особою, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини, а тому враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4682 гривні підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача, що залиття квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі трапилося не з провини ОСОБА_3, а в зв'язку з гідравлічним випробуванням системи, у результаті чого тиск усередині системи перевищив припустимі технічні норми, що привело до розриву монтажних з'єднань в квартирі АДРЕСА_2, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як акт на якій посилався відповідач складений вже після залиття - 01 серпня 2008 року, крім того у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, які складали зазначений акт пояснили, що за спеціальністю вони є будівниками, тиск усередині системи 31 липня 2008 року ними не замірявся і вищезазначений висновок вони зробили на припущеннях, оглянувши розриви на трубах.
Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачці моральних та фізичних страждань, а також ступеня вини відповідача суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 2000 гривень.
Врахувавши вказані віще обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що не залучення апелянта до розгляду справи, в силу ч.1 п.4 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, є помилковим посиланням, так як в чинній редакції ЦПК України (ст. 309, 310), відсутні у суду апеляційної інстанції будь які підстави для направлення справи на новий розгляд, а ст. 311 ЦПК України передбачені підстави для скасування тільки ухвал суду.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан