АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2011 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,

при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни",

В С Т А Н О В И Л А:

7 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй, як "дитині війни" за період з 2007року по грудень 2008 рік щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 2601,30 гривень. Позивачка зазначала, що вона має статус "дитини війни" і за законом має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач вимоги закону не виконує і не здійснює 30% доплату до пенсії. Посилаючись на порушення своїх прав позивачка просила поновити строк звернення до суду та задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, а також наполягав на застосуванні вимог ст.100 КАС України, з тих підстав, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин. (а.с.12).

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача в нарахуванні і виплаті щомісячної державної соціальної допомоги та зобов'язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 1391 грн.14 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати в частині задоволення вимог позивача та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з таких підстав.

Згідно зі ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

__________________________________________________________________________________

Головуючий в першій інст. Калашнікова О.І. Справа № 22а-1820 /2011

Доповідач: Федорова А.Є. Категорія КАС

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України і має статус "дитини війни" (а.с.6-7).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни" у редакції від 18.11.2004 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2006 - 2007 роках не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинялась дія ст.6 Закону України- "Про соціальний статус дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до п. 41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, зазначені положення п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України.

За змістом ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд, задовольняючи позов частково і зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, не звернув уваги на те, що за змістом ст.99 ч.2 і ст.100 ч.1 КАС України, у редакції, чинній на час вирішення спору у суді першої інстанції, для звернення до адміністративного суду встановлювався річний строк і пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

У зв'язку з цим, вимоги стосовно проведення перерахунку за період з 9 липня 2007 року до 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачка пропустила строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України, і відповідач у своїх запереченнях наполягав на застосуванні ст.100 КАС України (а.с.21).

Твердження позивачки про те, що про порушення своїх прав їй стало відомо лише на початку 2008 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачка, як пенсіонерка, отримує пенсію за віком і в її посвідченні є штамп «дитина війни» (а.с.6).

Про розмір отриманої пенсії і про те, що щомісячно не нараховується і не виплачується до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, позивачці було беззаперечно відомо ще у 2006 році.

Застосування судом вимог ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, є помилковим.

У розумінні ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення ", лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога як "дитині війни", позивачці у 2007-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивачка має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин і її позов підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року, тобто у межах річного строку для звернення до адміністративного суду (позов до суду пред'явлено 7 травня 2009 року, а.с.2 ).

Доводи апеляційної скарги про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, фінансування виплат має проводитись із Державного бюджету України, а не за рахунок відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно обов'язку відповідача виплатити і нарахувати позивачці за період з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року соціальну допомогу як "дитині війни" відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).

Разом з тим, зазначення судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення про стягнення з відповідача конкретних сум підвищення до пенсії позивача щомісячно не є вірним.

Відповідно до положень статей 21, 105 та 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Тому суд першої інстанції встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен був визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду та помилково зазначив про стягнення конкретних сум щомісячно, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.

Керуючись ст.ст. 195, 198 ч.1 п.2, ст. 201 ч.1 п.1, 205 ч.2; 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 червня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину постанови у новій редакції:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як особі, що має статус "дитина війни", у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А.Є.Федорова

Судді: Л.М. Мизи

А.П.Заїкін