АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

при секретарі - Щуровській О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю ,

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до відповідачів про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтування шиферної огорожі.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом примусового знесення шиферної огорожі.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1, яка є співвласником будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_4 самовільно, не порадившись з нею, як співвласником вказаного будинку в 1/2 частині, встановили шиферну огорожу на території спільного двору, що в свою чергу стало причиною заборони ходити по двору. Територія на якій розташований будинок АДРЕСА_1 є спільною територією, порядок користування вказаною територією не встановлений, двір не поділений та знаходиться в спільному користуванні до встановленого порядку який склався роками між мешканцями будинку спонтанно.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що до вказаного будинку вона не має ніякого відношення, будинок, а вірніше частина вказаного будинку належить її дочці - ОСОБА_1, ОСОБА_4. просто проживає у вказаному будинку, не зареєстрований, а тому відношення до будинку та будування огорожі також не має.

ОСОБА_3, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_1 пояснила, що вказана шиферна огорожа була побудована на місці огорожі, яка була колись у вигляді сітки. А тому будування огорожі вона вважає законним.

Рішенням суду позов був задоволений частково. Було зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, та яка порушує право користування земельною ділянкою /двором/, та ділить двір навпіл. В частині вимог заявлених до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 січня 2011 року за ОСОБА_2 було визнано право приватної власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 з господарчими спорудами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України на стороні в процесі, лежить обов'язок довести ті обставини на які він посилається, крім випадків передбачених ст.61 ЦПК України

В судовому засіданні ОСОБА_2 навела докази належності права приватної власності на частину будинку, та навела докази того, що право користування вказаним двором ОСОБА_2 набула спільно з ОСОБА_1 внаслідок набуття нею права власності на частину будинку, таким же право користується і ОСОБА_1

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні запропонованого нею порядку користування , тобто вказана земельна ділянка та двір знаходяться в спільному сумісному користуванні без виділення долей - часток. Ніякого рішення жодним із органів місцевого самоврядування не приймалося.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що збудована огорожа є перешкодою в користуванні 1/2 частини будинку для ОСОБА_2, та порушує порядок користування земельною ділянкою, а тому вказана огорожа підлягає демонтажу.

Вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно заявлені безпідставно, так як вони не є власниками вказаного будинку, ні співвласниками, ні користувачами земельної ділянки. Тому в задоволенні вимог що вказаних осіб правильно було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік