АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.

при секретарі - Щуровській О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

встановила:

18 жовтня 2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідач є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачкою. У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, не надає матеріальну допомогу на його утримання, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2010 року до досягнення сином повноліття.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині 600 гривень, в іншій частині просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням суду позов був задоволений частково. Було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 800 (вісімсот) гривень щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2010 року до дня досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Також було вирішено питання щодо судових витрат.

Частково не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вказане рішення в частині розміру стягнення аліментів, зменшивши цей розмір, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачкою та потребує матеріальної допомоги.

В силу ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання сина надає, але у розмірі, який не забезпечує утримання дитини, хоча відповідач працездатний та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням вказаного, оцінивши всі обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 800 гривень щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2010 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Врахувавши вказані вище обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що апелянт ніде не працює, має незадовільні житлові умови, хворіє на гепатит С, не підтверджені жодним доказом, так як надана ним довідка від 18.11.2010р. про його реєстрацію та проживання разом з батьками, братами та племінником, спростовується наданою довідкою адресно - довідкового бюро в Одеській області від 20.10.2010р. про те, що за вказаною апелянтом адресою зареєстрований тільки його брат близнюк - ОСОБА_5, більш того, сам апелянт вказав, що зараз проживає однією сім'єю з дружиною - ОСОБА_4 В ксерокопії же результату аналізу від 19.10.2006р., в якому вказано, що у «ОСОБА_5, 1978» виявлено вірус гепатиту «С», не вказано, в кого саме з братів - близнюків, виявлений цей вірус - в ОСОБА_5, чи ОСОБА_1, більш того, вказане обстеження не підтверджено жодним висновком лікаря, а крім цього, працюючи до недавнього часу на посаді судового кухаря, апелянт повинен був неодноразово проходити медичний огляд, а з таким захворюванням він би не був допущений до виконання своїх службових обов'язків.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2010 року залишити без змін.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков