ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" жовтня 2006 р.

Справа №  16/282

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому засіданні адміністративну справу № 16/282

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

до відповідача: Фермерського господарства "Каунас", м. Знам"янка, Кіровоградська область

про стягнення 3686,05 грн.

                                        П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача - Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06;

від відповідача - участі не брав, про час і місце проведення судового засідання належним чином повідомлений;

Подано позовну заяву про стягнення з Фермерського господарства "Каунас" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 3686,05 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового  засідання, про що свідчить повідомлення № 777207 (а.с. 21) про вручення поштового відправлення представнику відповідача, проте відповідач своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, адміністративний позов не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський  суд, -

                                            В С Т А Н О В И В :

Зі змісту  пунктів 1, 3 “Положення про Фонд соціального захисту інвалідів”,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, вбачається, що позивач є органом державної влади, який  у правовідносинах з відповідачем реалізує владні управлінські функції, а  право позивача на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку. Пункт 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального  захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 10.06.2004р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Держава гарантує і забезпечує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів" із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який вступив в дію 01.08.2001 року передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліді у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від  05.07.2001 року, підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, кожне підприємство (об'єднання), установа чи організація  зобов'язано створити (забезпечити, пристосувати) відповідно до нормативу робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів.

Як визначено п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда, у відповідності з п. 3 Положення, вважається  створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п. 4  Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним.  

Відповідач 29 травня 2006 року подав звіт, але самостійно не сплатив штрафні санкції в указаний термін, тому станом на 04.09.2006 р. за ним рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення на загальну суму  3686,05 грн.

Як вбачається із звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005 році, наданого відповідачем до відділення, на підприємстві повинні були працювати  2 інваліда, крім того відповідач в звіті зазначив, що в нього фактично в 2005 році працювали два інваліда. Також в списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році зазначено, що у відповідача працювали Коробченко О.М. та Зверович В.А., але щодо останнього, в списку не зазначено номер пенсійного посвідчення, дату наказу про прийняття на роботу, а також термін встановлення інвалідності. Будь-яких доказів, крім зазначення прізвища інваліда у списку відповідачем не подано.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача на підприємстві фактично працював лише один інвалід, а саме Коробченко О.М.   

Сума штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 році становила:  

                                    158500 : 43 = 3686,05 грн.,

а кількість робочих місць, на яких не працевлаштовані інваліди - 1 робоче місце, тому сума штрафних санкцій складає:

                                   3686,05 х 1 = 3686,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито  всіх заходів по створенню  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році. Тому  він зобов'язаний сплатити штрафні санкції  у розмірі середньої  річної заробітної плати  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій  за  одне незайняте  робоче місце інвалідом з урахуванням середньорічної  заробітної плати у відповідача в 2005  році складає 3686,05 грн.

Доказів сплати  штрафних санкцій в зазначеній  сумі  відповідачем не надано господарському суду.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4 ст. 94,  ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                         П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Каунас" (27452, Кіровоградська область, м. Знам"янка, вул. Леніна, 42, кв. 2,  р/р № 26006301600,   МФО 323851) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а             (р/р № 31211230600010 ВДК у м. Знам"янка, Банк: Управління Державного казначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код 23100000) заборгованість по штрафних санкціях за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів в сумі 3686,05 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дні її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя

Л. С. Коротченко