ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"19" червня 2006 р. 16 год. 10 хв. | м.Одеса Справа № 11/157-06-4367А |
Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:
Суддя: Власова С.Г.
При секретарі: Язикова О.М.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Сінічкина Л.І. (за дорученням);
Від позивача: Тернова Т.В. (за довіреністю);
Від відповідача: Стукаленко І.І. (за довіреністю);
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромсервіс” про стягнення 2906,25 грн., -
ВСТАНОВИВ: 12.05.2006 р. за вх. № 5424 Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромсервіс” про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році у розмірі 2906,25 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву за вх. № 11455 від 29.05.2006 р.
В судовому засіданні від 29.05.2006 р., в порядку ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва до 19.06.2006 р.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
Прокурор, посилаючись на приписи ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом (4% від загального числа працюючих), зобов’язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, стверджує, що Відповідачем нестворені у встановленому законом порядку робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Прокурор зазначає, що згідно Звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2004 році склала 16 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного.
Відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення Савранської районної державної адміністрації № 413 від 11.07.2005 р. Відповідач у 2004 році не звертався до Управління для залучення представників для роботи в комісії по атестації робочих місць інвалідів.
З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які Відповідач мав здійснити, складає 2906,25 грн. за одне нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Враховуючи наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромсервіс” по сплаті штрафних санкцій в сумі 2906,25 грн., Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення зазначеної заборгованості.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву за вх. № 11455 від 29.05.2006 р., в якому зазначає, що відповідно до п.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів від 03.05.95 № 314 у межах нормативу за власні кошти створив у грудні 2003 року робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда - посада технічного працівника.
Згідно п.2 Положення, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використане для його працевлаштування.
Робочою комісією, створеною в ТОВ „Агропромсервіс”, було атестовано робоче місце інваліда - технічного працівника.
Відповідно до п.14 Положення, Відповідач щомісяця інформував державну службу зайнятості населення про вільне робоче місце для інваліда Форма № 3-ПН за 2004 рік.
Згідно п.10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, громадськими організаціями інвалідів, але за 2004 р. до ТОВ „Агропромсервіс” для працевлаштування не звернувся жоден інвалід.
Пунктом 11 Положення встановлено, що місцеві органи соціального захисту населення щомісячно зобов’язані надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати із зазначенням професії, спеціальностей.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
Згідно Указу Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” №1573/99 від 15.12.99 р. та Додатку до нього, Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до пунктів 1,15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26.09.02 р. № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, а також має статус юридичної особи. Одним із покладених на нього завдань є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Порядок сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767.
Відповідно до пункту 11 вищевказаного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів для їх стягнення у судовому порядку.
Статтями 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами і доповненнями, (далі - Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, на підприємства покладається обов'язок зі створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 14 Положення). При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення).
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідач інформував Позивача шляхом надання Звітів за Формою № 3-ПН за період з 28.01.2004 р. по 28.06.2005 р. про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, про що свідчить довідка Савранського районного центру зайнятості, та наявні в матеріалах справи Звіти за Формою № 3-ПН. Також Відповідачем атестовано робоче місце інваліда-технічного працівника (Акт від 25.12.2003 р.)
Органи перелічені в ст. 18 Закону в 2004 році, інвалідів, для працевлаштування на підприємство Відповідача, не направляли та інваліди не зверталися з цього питання до відповідача безпосередньо.
Наведене свідчить про те, що Відповідачем у 2004 році було створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда, але органи зазначені в ст. 18 Закону в 2005 р., інвалідів для працевлаштування на підприємство Відповідача не направляли, внаслідок чого вони і не були працевлаштовані.
За приписами ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене з урахуванням усіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромсервіс” штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 2906,25 грн. необґрунтовані, не підтверджені наданими суду матеріалами, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Власова С.Г.
Постанову складено у повному обсязі 23.06.2006 р.
Суддя Власова С.Г.