КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.05.08 р. № 11/550
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сибіги О.М.,
суддів: Тарасенко К.В.,
Лобаня О.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2008 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.008 року
по справі № 11/550 (суддя Довгань К.І.)
за позовом товариства з обмеженою діяльністю „Лікувально-оздоровчий заклад
„Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок”
с. Свидівок Черкаської області
до Черкаської районної державної адміністрації
третя особа, що не заявляє самостійних вимог
на предмет спору Державне підприємство „Черкаське лісове господарство”
м. Черкаси
про визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до розпорядження Першого заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року здійснено зміну складу колегії суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду Черкаської області по справі № 11/550 здійснюється апеляційним судом у складі колегії суддів: головуючого судді Сибіги О.М. та суддів Тарасенко К.В. і Лобаня О.І.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.03.2008 року товариству з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області відмовлено у задоволенні позову до Черкаської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не належить до кола осіб, яким відповідно до ст.ст. 24, 92 Земельного кодексу України можуть передаватися земельні ділянки у постійне користування, також позивач не відноситься до осіб зазначених у ст.17 Лісового кодексу України у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Посилання позивача на приписи ст.119 Земельного кодексу України, та ст.344 ЦК України місцевий господарський суд визнав безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм ст.ст. 91, 344 Цивільного кодексу України, земельного законодавства, а також зазначається про неповне з’ясування судом всіх обставин справи в їх сукупності, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року вищезазначену апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 11/550 в судовому засіданні за участю представників сторін.
Справа розглядається після відкладення та оголошення перерви.
Черкаською районною державною адміністрацією подано до апеляційного господарського суду клопотання за № 01-37/731 від 06.05.2008 року, в якому відповідач просить здійснити розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області за відсутності свого уповноваженого представника.
Також, державним підприємством „Черкаське лісове господарство” м. Черкаси направлено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду заяву № 592/01 від 06.05.2008 року, в якій третя особа просить розглянути апеляційну скаргу по справі № 11/550 за відсутності свого представника.
Черкаська районна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу за № 224/01-19 від 06.05.2008 року зазначає, що на спірній земельній ділянці площею 38,12 га знаходиться нерухоме майно, яке належить позивачу, де розташовано лікувальні теренкури, спортивні та ігрові майданчики, водонапірна башта, системи водопостачання і водовідведення, а відтак функціонування санаторію без використання даної земельної ділянки не вбачається заможливе.
Перед початком судового засідання учасниками провадження клопотань щодо здійснення фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст. 81-1 ГПК України не подано.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було вірно встановлено місцевим господарським судом під час вирішення даного спору товариство з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області є правонаступником Черкаського обласного міжколгоспного об’єднання санаторію та піонерського табору „Світанок”.
Виконавчим комітетом Черкаської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення за № 469 від 15.07.1966 року про звернення до Ради Міністрів УРСР щодо дозволу на відведення Черкаському обласному об’єднанню міжколгоспному будинку відпочинку та піонерському табору „Світанок” під будівництво комплексу споруд та зону відпочинку земельну ділянку площею 62,0 га (по угіддю – ліс), в тому числі 20,0 га, що було виділено раніше під будівництво піонерського табору з земель Черкаського лісгоспзагу, Свидівського лісництва, кварталу № 3, Черкаського району в постійне користування з правом рубки дерев під габарити будівель.
Відповідно до Розпорядження Ради міністрів Української РСР № 1005-р від 19.08.1966 року було прийнято пропозиції Вінницького, Донецького, Івано-Франківського, Київського, Кримського, Полтавського, Ровенського і Черкаського облвиконкомів та Київського міськвиконкому про відведення підприємствам, установам і організаціям під промислове, шляхове, житлове та культурно-побутове будівництво, для сільськогосподарського використання і інших потреб земельних ділянок із земель колгоспів (за згодою загальних зборів членів колгоспів) радгоспів, лісових господарств та інших землекористувачів в розмірах і на умовах згідно з додатками №№ 1 –9.
Згідно додатку № 8 до вищевказаного Розпорядження Черкаському обласному міжколгоспному будинку відпочинку та піонерському табору „Світанок” під будівництво будинку відпочинку та піонерського табору було відведено ділянку площею 20,0 га (вкритих лісом) з земель Свидівського лісництва (квартал № 3) Черкаського лісгоспзагу, в лісах першої групи, за умови відведення: на строк існування будинку відпочинку та піонерського табору, з правом вирубки окремих дерев тільки під габарити будівель і споруд.
Водночас, згідно з додатком до рішення Виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих за № 364 від 16.06.1967 року „Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам та організаціям” Черкаському обласному об’єднаному міжколгоспному будинку відпочинку та піонерському табору „Світанок” під будівництво піонерського табору було додатково виділено 5,0 га лісу Свидівського лісництва Черкаського лісгоспзагу в кварталі № 3 Черкаського району в постійне користування з правом вирубки дерев в місцях будівництва.
В подальшому позивачем на підставі вищевказаних рішень було отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
З метою впорядкування використання земельної ділянки площею 44,0 га санаторієм „Світанок” в лютому 1983 року було розроблено землевпорядну документацію по відведенню земельної ділянки під лісопаркову та санітарно-захисну зону, відповідно до якої встановлено фактичне використання земельної ділянки площею 44,0 га, з яких 41,0 га лісового масиву Черкаського лісгоспзагу, 1,6 га за рахунок непродуктивних земель радгоспу „Радянська Україна”, 1,4 га за рахунок непродуктивних земель управління експлуатації Кременчуцького водосховища (в матеріалах справи містяться погодження Черкаського лісгоспзагу, радгоспу „Радянська Україна” та Кременчуцького водосховища стосовно виділення земельних ділянок у вищевказаних розмірах).
Згідно двосторонньої домовленості з Черкаським лісгоспзагом, позивачем було огороджено додатково 41,0 га лісу з метою створення лісопаркової та санітарно-захисної зони санаторію, лікувальних теренкурів, спортивних та ігрових майданчиків. Враховуючи, що зазначені площі з наявною територією санаторію складають єдину лісопаркову та санітарно-захисну зону і експлуатація санаторію без використання земельної ділянки площею 41,0 га не можлива, Виконавчим комітетом Черкаської обласної ради народних депутатів було направлено лист за № 55/01 від 11.01.1983 року до Міністерства сільського господарства УССР „Про виділення земельної ділянки під лісопаркову зону”.
Відповідно до п.п.1, 2 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог ЗК України. Клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію ЗК України реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.
Відповідно до Акту обстеження за № 28-03 від 10.01.2008 року, який складено державним підприємством „Черкаське лісове господарство” м. Черкаси, вбачається, що позивачем з 1966 року по даний час використовується та обслуговується земельна ділянка в розмірі 62,0 га. (за наявності Державного акту лише на 25,0 га) без порушень законодавства щодо збереження лісового фонду.
Доказом використання та обслуговування земельної ділянки розміром 38,12 га, право власності на яку просить визнати позивач, є наявність на її території нерухомого майна та споруд, що належать товариству з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з інвентаризаційної справи, експлуатацією будівель на земельній ділянці.
Вищенаведене не було враховано місцевим господарським судом під час вирішення даного спору.
Відповідно до вимог ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Таким чином, позивач правомірно набув права власності на об’єкти нерухомості, оскільки в чинному законодавстві України не встановлено заборону такого набуття права власності та незаконність такого набуття не встановлено судом.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
При цьому слід зазначити, що вищенаведена норма закону не робить будь-яких виключень стосовно того, фізичним чи юридичним особам належать об’єкти нерухомості.
Також дана норма закону кореспондується зі ст.120 Земельного кодексу України.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду критично оцінює посилання суду першої інстанції на те, що надання земельної ділянки площею 38,12 га повинно відбуватися лише після вилучення (викупу) її у попереднього землекористувача –третьої особи у справі, з огляду на те, що доказів права користування або власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України державним підприємством „Черкаське лісове господарство” м. Черкаси не надано. Відмовляючи товариству з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області в позові господарським судом Черкаської області на підставі того, що третя особа користується спірною земельною ділянкою для потреб лісового господарства на підставі вимог закону без відповідних правовстановлюючих документів є свідченням того, що вказані доводи судом першої інстанції не перевірено та не надано їм належну правову оцінку.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, як це передбачено ст.1 Лісового кодексу України.
Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” основною метою і завданням діяльності даного товариства є спрямування роботи на поліпшення оздоровлення та відпочинку дітей із застосуванням різноманітних видів медичної діяльності.
Земельна лісова ділянка –земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 116 вищевказаного Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Водночас, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховано, що відповідно до вимог ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником ) вона є.
Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 01.01.2011 року.
Дана позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.08.2005 року зі справи №8/509.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого господарського суду в частині неможливості застосування ст.119 ЗК України саме з тієї позиції, що закони України не мають зворотної дії в часі, зокрема, відсутності зворотної дії в часі норми про набувальну давність.
Так, ЗК України набрав чинності в січні 2002 року. Попереднім Земельним кодексом України 1991 року норми щодо набуття права на земельну ділянку за давністю користування передбачено не було.
Враховуючи викладене та зміст ст.119 ЗК України, можна зробити висновок, що зі вступом в дію вказаного Кодексу фізичні особи, в разі наявності визначених вказаною статтею підстав, набули можливості на звернення до відповідних органів щодо оформлення права на земельну ділянку за набувальною давністю, як це зокрема, зазначено в Ухвалі Верховного Суду України від 30.05.2007 року зі справи даної категорії.
Статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Рівність юридичної та фізичної особи в своїх правах та обов’язках дає можливість юридичній особі реалізувати право передбачене ст. 119 Земельного кодексу України.
Підстава набуття права власності за набувальною давністю, як строк користування розпочинає свій перебіг не з моменту набрання чинності закону, який встановлює можливість виникнення такого права, а з моменту початку виникнення такого права та фактичного користування.
Набуття за рішенням суду права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є способом встановлення юридичного факту без елементу захисту порушеного права особи.
Право користування земельною ділянкою не віднесено законодавцем до прав, які невід’ємно пов’язані з особою людини, а є подільним від особи, тобто, може належати іншим особам –не виключно й юридичним особам, а тому висновок суду першої інстанції є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено використання земельної ділянки за ознаками набувальної давності, апеляційний суд вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно –будівлі та споруди, що належать позивачеві на праві приватної власності, а будівництво та експлуатації даного нерухомого майна без використання спірної земельної ділянки неможливо.
Позивачем доведено факт добросовісного володіння нерухомим майном та відкритості і безперервності володіння нерухомим майном –земельною ділянкою з 1966 року, звернення ним до відповідача стосовно оформлення такого права, що останнім не спростовано.
З огляду на зазначене, а також враховуючи правовідносини сторін, що склалися з даного спору Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2008 року по справі № 11/550 слід скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2008 року по справі № 11/550 задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2008 року по справі № 11/550 скасувати повністю.
3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області (ЄДРПОУ 05390572) право власності на земельну ділянку площею 38,12 га, що розташована за адресою: 19264, Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Жирного, 48 в межах розробленої технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-оздоровчий заклад „Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр „Світанок” с. Свидівок Черкаської області.
4.Справу № 11/550 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.М.Сибіга
судді: К.В.Тарасенко
О.І.Лобань
Повний текст постанови підписано 28.05.2008 року.
Дата відправки 28.05.08