Справа № 4-1679/12
П О С Т А Н О В А
16 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Кицюк В.П. ,
при секретарі - Скрибка А. В.,
за участю:
прокурора - Брагіна І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Служби Безпеки України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, -
В С Т А Н О В И В:
23 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, за змістом якої просить визнати неправомірною бездіяльність Служби Безпеки України щодо неприйняття в порядку кримінально-процесуального законодавства України рішення за його заявою про злочин від 14 березня 2012 року та зобов'язати Службу Безпеки України прийняти за цією заявою рішення в порядку ст. 97 КПК України.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що 14 березня 2012 року він звернувся до Служби Безпеки України із заявою, в якій просив порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України. Проте дослідча перевірка за його заявою про злочин з прийняттям одного із рішень, передбачених ст. 97 КПК України, проведена не була, а листом від 10 квітня 2012 року № 7305 йому повідомлено про те, що викладені ним в заяві обставини вже були предметом перевірки СБ України в Чернівецькій області, за результатами якої винесено рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 442 КК України, що унеможливлює проведення додаткової перевірки. Стверджує, що неприйняття за його заявою про злочин від 14 березня 2012 року вмотивованої постанови обмежує його права та свободи.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, у зв'язку з чим судом визнано можливим розглядати справу у його відсутність.
Прокурор просив відмовити у задоволенні скарги з тих підстав, що за заявою ОСОБА_1 з приводу скоєння відносно нього геноциду СБ України в Чернівецькій області було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 442 КК України, яке не скасовано, що унеможливлює проведення додаткової перевірки за вказаним фактом, про що було проінформовано заявника.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали перевірки за зверненнями ОСОБА_1, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
З метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмежень конституційних прав і свобод громадянина, у тому числі права на звернення до суду, суд вважав можливим скаргу прийняти до розгляду та вирішити її в порядку кримінального судочинства.
По суті вимог та доводів скарги, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Служби Безпеки України із заявою від 14 березня 2012 року, в якій просив порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України,
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2007 року ОСОБА_1 вже звертався до правоохоронних органів із заявою з приводу вчинення відносно нього геноциду з причини національного походження. Постановою начальника УСБУ в Чернівецькій області від 16 жовтня 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 за фактом геноциду за ч. 1 ст. 442 КК України у зв'язку з відсутністю події злочину.
Зі змісту заяви від 14 березня 2012 року слідує, що в якості підстав для порушення кримінальної справи ОСОБА_1 привів в ній обставини, які були предметом дослідчої перевірки УСБУ Чернівецької області, за результатами якої 16 жовтня 2007 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Зазначених обставин заявник у скарзі не оспорює, даних про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 жовтня 2007 року суду не представлено.
Виходячи з положень п. 11 ст. 6, ст. 97 КПК України наявність не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи унеможливлює можливість проведення дослідчої перевірки по тому ж факту з прийняттям відповідного процесуального рішення.
Таким чином, за наявності не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту, у Служби Безпеки України не було правових підстав для вжиття заходів реагування за заявою ОСОБА_1 від 14.03.2012 р., про що було проінформовано заявника листом від 10.04.2012 р., у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення скарги.
Між тим, оскільки в матеріалах перевірки міститься твердження заявника, що він двічі оскаржував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 жовтня 2007 року в порядку адміністративного судочинства і йому було відмовлено у відкритті провадження у справі, суд вважає доцільним роз'яснити, що оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи здійснюється у відповідності до ст. 236-1 КПК України.
Керуючись ст. ст. 55, 125 Конституції України, ст. ст. 94, 95, 97, 236 КПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Служби Безпеки України щодо неприйняття рішення в порядку та строк, визначені ст. 97 КПК України, залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.
Суддя Кицюк В.П.