КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 32/192

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2012 року по справі № 32/192 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 83 ГПК України 16.01.2012 року) у справі № 32/192 (суддя -Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ

про стягнення 256 788,68 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заграва» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 240 908,20 грн., 23 % річних в сумі 3 036,10 грн. та штрафу в сумі 5 000, 00 грн. згідно договору підряду № 01/09-10/1/2292 від 09.10.2009 року.

05.01.2012 року від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог у частини стягнення з відповідача пені в сумі 9 411,92 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно вимог пункту 8.1 договору, інфляційних в сумі 240,91 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 227,64 грн. за прострочення грошового зобов'язання на підставі статі 625 ЦК України. Додатково позивач уточнив суму пені, яка підлягає стягненню і дорівнює 6 342,82 грн.

У задоволенні клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог у частини стягнення з відповідача інфляційних в сумі 240,91 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 227,64 грн. відмовлено. Відносно решти частини позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 240 908, 20 грн., пені, згідно уточнень позивача в сумі 6 342,82 грн. та штрафу в розмірі 5 000,00 грн., то спір вирішувався судом по суті.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі № 32/192 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» основний борг в сумі 240 908,20 грн., пеню в сумі 6 342,82 грн., штраф в розмірі 5 000,00 грн., судовий збір в сумі 5 045,01 грн. У задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва» до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» щодо стягнення з останнього інфляційних в сумі 240,91 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 227,64 грн. - відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Заграва» зайво сплачений судовий збір в сумі 64,23 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у частині нарахування пені в розмірі 23 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року по справі № 32/192 відновлено строк на подання апеляційної скарги приватному акціонерному товариству «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, та було прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 15.05.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Заграва», м. Київ на підставі ст. 96 ГПК України надано суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі № 32/192 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.А. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Тарасенко К.В.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року по справі № 32/192 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2009 року між сторонами було укладено договір підряду № 01/09-10/1/2292, відповідно до якого (пункт 1.1), позивач (підрядник), прийняв на себе зобов'язання щодо виконання робіт з реконструкції будівлі під готель за адресою: м. Євпаторія, вул. Пушкіна,64-а, та здати виконану роботу замовнику, а відповідач (замовник), зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену в установленому порядку дозвільну та проектну документацію, прийняти та оплатити виконану відповідно до його вимог роботу (а.с. 13-17, т. 1).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено договірну ціну робіт відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною договору і є додатком № 2 до нього. Ціна на моменту підписання Договору встановлена сторонами в сумі 7 786 800,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Виконання позивачем умов договору підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт за типовими формами та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-2в та №КБ-3 у кількості 94 штук (а.с. 18-245, т. 1) на загальну суму 7 923 879,74 грн., які підписані сторонам без зауважень та пропозицій.

Однак, відповідач лише частково сплатив суму заборгованості в розмірі 7 882 026,92 грн., а решту частину боргу в сумі 41 852,82 грн., всупереч вимогам підпункту 3.4.4 пункту 3.4 договору залишено без оплати.

Не зважаючи на борг позивач продовжив виконувати умови договору зі своєї сторони, що підтверджено актами виконаних робіт та витрат № КБ-2в та №КБ-3 на загальну суму 199 055,39 грн. (а.с. 247-260)

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі та у встановлені строки виконані всі роботи, що передбачені цим договором.

Претензій щодо якості виконаних робіт від відповідача не було.

Однак, відповідачем зазначені акти на суму 199 055,39 грн. підписані не були.

Також відповідачем залишено без задоволені направлені на його адресу рахунки фактури № СФ-0000044 від 11.10.2011 року на суму 41 852,82 грн. (а.с. 261, т. 1) та № СФ 0000045 від 19.10.2011 року на суму 199 055,38 грн. (а.с. 263, т. 1)

Пунктом 4.12 договору сторони встановили застереження, відносно яких значиться, що замовник не пізніше п'яти банківських днів з моменту виставлення підрядником та отримання замовником рахунку-фактури повинен здійснити оплату проведених робіт. Втім, пункт 4.14 договору містить застереження відносно якого значиться, що у випадку не прийняття замовником обсягу виконаних підрядником робіт, та відображення їх згідно встановленої форми (наявність недоліків, відступів від умов Договору) відповідні роботи вважаються прийнятими.

За загальним правилом, встановленим ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте, з матеріалів справи вбачається, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, що ним не повністю виконано зобов'язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 240 908,20 грн. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 240 908,20 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Як зазначалось вище, замовником не підписано акти виконаних робіт та витрат № КБ-2в та №КБ-3 на загальну суму 199 055,39 грн., що суперечить умовам договору.

Оскільки, у п. 8.4 договору зазначено, що у разі відмови замовника від підписання будь-яких двосторонніх актів, передбачених договором, або їх несвоєчасне підписання, підрядник має право вимагати сплати штрафу в розмірі 5000,00 грн. за кожний випадок такого не підписання/несвоєчасного підписання.

У зв'язку з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 5000,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 6 342,82 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення замовником передбачених договором строків перерахування платежів, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі 23% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Враховуючи те, що встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про правомірність прийнятого місцевим судом рішення щодо задоволення вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 6 342,82 грн. та штрафу у сумі 5 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі № 32/192 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі № 32/192 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі № 32/192 -залишити без змін.

3. Матеріали справи № 32/192 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Тарасенко К.В.