КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 40/422

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_2 ( довір.№3 від 04.01.12);

Від відповідача - ОСОБА_3 - директор;

ОСОБА_4 (довір. від 20.02.12р.);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 р.

у справі № 40/422 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19"

про стягнення неустойки у розмірі 2929,72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2009р. у справі №40/422 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області задоволено повністю. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" неустойку у сумі 2929,72 грн. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" до Державного бюджету України державне мито у розмірі 102,00 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що відповідач на момент звернення до суду орендоване майно за актом по вернув, що є невиконанням зобов'язання відповідача щодо повернення орендованого майна, а тому, як зазначає суд, у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендар несе відповідальність згідно з умовами договору та ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва 20.10.2009р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення неустойки відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що об'єкту оренди відповідач не отримував і ним не користувався, об'єкт оренди відсутній взагалі, оскільки таких нежитлових приміщень у будівлі гуртожитку ніколи не було, відповідач не може повернути те, чого не отримував. Фактичної передачі орендованих приміщень від власника (розпорядника) - позивача відповідачу не було.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" 27.08.2004р. укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/04-С, предметом якого є те, що орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на першому поверсі у 3-х поверховій будівлі гуртожитку площею 147,18 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі ТОВ „Укрторгбуд".

Згідно з п.2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, що вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі майна.

Позивач свої зобов'язання по договору в частині передачі майна виконав належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2004р.

Орендна плата, згідно з п.3.1 договору визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2004р. - 270,1 грн.

Строк дії договору встановлено з 27.08.2004р. по 27.07.2005р. (п.10.1 договору).

23.11.2004р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої предметом договору є державне майно - окреме індивідуально-визначене майно - частина не житлового приміщення першого поверху гуртожитку площею 89,56 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Згідно до п.2.4 договору оренди №11/04-С від 27.08.2004р. в разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

У разі розірвання або припинення договору орендар ( відповідач) зобов'язаний повернути в останній день терміну дії цього договору орендодавцю (позивач), або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.7 договору).

18.11.08р. позивач звернувся до відповідача з листом №11-04/5131 про неможливість поновлення договору оренди та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Господарським судом міста Києва встановлено, що жодних дій по поверненню орендованого майна за актом приймання-передачі відповідачем не здійснено.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №17/74 від 11.06.2009р. за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" з орендованого приміщення окремо індивідуально визначеного майна - частини не житлового приміщення на першому поверсі в 3-х поверховій будівлі гуртожитку площею 89,56 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, зазначеним рішенням, яке згідно до ст.35 ГПК України має для вирішення даної справи преюдиціальне значення, встановлено, що спірний договір оренди припинений з 19.11.2008р.

Відповідач орендоване майно за актом приймання-передачі не передав, чим порушив зобов'язання щодо повернення орендованого майна.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно до п.3.9 договору оренди у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна із закінченням (припиненням) терміну дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету та балансоутримувачу неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення - строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення його орендодавцеві за актом приймання -передачі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

До суду апеляційної інстанції позивачем надано уточнений розрахунок неустойки, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 3011,65 грн., що фактично є збільшенням позовних вимог, але враховуючи те, що згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судова колегія переглядає рішення суду в межах заявлених первинних вимог, у розмірі 2929,72 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано обставини безпідставного користувався майном, позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної оплати, за період з 20.11.2008р. по 10.04.2009р., у розмірі 2929,72 грн. яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не отримував та не користувався об'єктом оренди до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами та скріплений печатками акт приймання-передачі нерухомого майна (згідно договору оренди), в якому зазначено, що передача проводиться згідно договору оренди від 27.08.2004р. №11/04-С.

Крім того, твердження відповідача про неотримання та не користування майном спростовуються тим, що відповідачем в період дії договору схвалено й додаткову угоду №1 до договору оренди №11/04-С щодо зміни площі та розміру орендної плати. Тобто, послідовність дій відповідача по схваленню укладеного правочину спростовують його твердження, наведені в апеляційній скарзі.

Актом про перевірку утримання, збереження, використання державного майна, яке знаходиться на балансі ТОВ „Укрторгбуд" від 24.02.2009р. встановлено, що частина приміщень першого поверху гуртожитку було передано регіональним відділенням за договором оренди ТОВ „Сустр-19", предмет договору - не житлове приміщення 89,56 кв.м.

Копія ж експлікації, доданої відповідачем до апеляційної скарги, не підтверджує доводів апеляційної скарги, оскільки ідентифікує приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а орендоване приміщення розміщене за адресою: АДРЕСА_3

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СУСТР-19" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 р. у справі № 40/422 залишити без змін.

3 Матеріали справи № 40/422 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Калатай Н.Ф.

Рябуха В.І.