РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0109/339/2012

2/0109/883/2012

20.03.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Білоусова М.М., при секретарі Куруч Ю.М., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому в уточненому варіанті просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 50 000 грн. основного боргу, 12 376,2 грн. - індекс інфляції, 4 500 грн. - 3% річних від простроченої суми та судові витрати у розмірі 667,77 грн. , а всього 67543,97 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2009р. він позичив відповідачу гроші у розмірі 50 000 грн. для реалізації трьох квартир з|із| поверненням грошових коштів|цілковито|обсязі|, після|потім| реалізації цих квартир. Однак у зазначений строк відповідач грошові кошти не повернув та добровільних заходів по погашенню боргу не приймає. На підставі зазначеного позивач просить стягнути на його користь суму боргу з урахуванням процентів та індексу інфляції.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 позов не визнав, суду пояснив, що відповідач по справі ОСОБА_3 ні яких грошей в борг у позивача не брала, розписку не підписувала. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представником відповідача у судовому засіданні заявлено не було.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.02.2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, передбачений ст.. 1046 ЦК України. За цим договором позивач передав|передавала| відповідачу гроші у сумі 50 000 грн. для реалізації трьох квартир з|із| поверненням грошових коштів|цілковито|обсязі|, після|потім| реалізації цих квартир.

Позикодавець|позовниць| виконав свої зобов'язання за договором, передавши|передавати| гроші відповідачу, що підтверджується її власноруч підписаною розпискою від 11.02.2009р., проте|однак| ОСОБА_3 отримавши|одержувати| гроші, фактично почала|став| ухилятися від виконання своїх зобов'язань та до теперішнього часу борг|обов'язок| |цілковитому||обсязі| не повернула.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2012 року ОСОБА_2 пред'явив письмову вимогу ОСОБА_3 про повернення боргу, що підтверджується повідомленням про отримання зазначеної вимоги відповідачем ( а.с. 26). Проте, після отримання зазначеної вимоги, позичальник у наданий законодавством строк, свої зобов'язання не виконав та добровільно борг не повернув.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 50 000 грн., підтверджується її власноруч підписаною розпискою від 11.02.2009р..

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В силу зазначеної норми, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням.

Суд погоджується із розрахунком грошової заборгованості, наданим позивачем та перевіреним у судовому засіданні. За даним розрахунком сума відсотків, які повинен сплатити відповідач становить 4500 грн., сума основного боргу - 50000 грн. та 12 376,2 грн. - індекс інфляції.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, сплачені ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 667,77 грн. повинні бути стягненні з відповідача на його користь.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 193, 230, 233, 526, 551, 625, 629, 630, 1046 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000 грн. основного боргу, 12 376,2 грн. - індекс інфляції, 4 500 грн. - 3% річних від простроченої суми та судові витрати у розмірі 667,77 грн. , а всього 67543,97 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя