АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження 22-ц/2090/46/2012
Справа №2-779/11 Головуючий 1-ї інстанції Штих Т.В.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Довгаль Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль Г.П.
суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.
при секретарі -Щегельському Д.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" в особі Харківської філії про відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та за позовом третьої особи з самостійними вимогами: ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, національна акціонерна страхова компанія „Оранта" в особі Харківської філії про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи: відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" в особі Харківської філії (надалі -ВАТ НАСК „Оранта"), в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 8934грн.57коп. та моральну шкоду в розмірі 3000грн.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 30 вересня 2009 року, керуючи автомобілем «Вольво 460»держномер НОМЕР_1 та виїжджаючи з території паркування біля торговельного центру „Літо", розташованого по вул. Отакара Яроша №25-А у м. Харкові, вона виконувала поворот праворуч. У цей час відповідач ОСОБА_1, яка керувала автомобілем „Хюндай Санта Фе” держномер НОМЕР_2, з крайнього лівого положення також здійснювала поворот праворуч і допустила зіткнення з її автомобілем. Згідно протоколу складеного ДАІ від 30.09.2009р. позивач була визнана винною у порушенні п.10.1 Правил дорожнього руху України (далі -Правила). Однак вона не погодилася з цим висновком інспектора ДАІ при оформленні дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП). Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.01.2010р. провадження по адміністративній справі відносно неї було припинено. При цьому судом не встановлено в її діях порушень Правил. Позивач вказує на те, що ДТП сталося з вини саме водія ОСОБА_1, яка не повинна була здійснювати поворот праворуч з другого (лівого) ряду, що є порушенням п.10.4 Правил, яким визначено «перед поворотом праворуч водій повинен зайняти крайнє положення на проїзній частині...». В результаті зіткнення транспортних засобів автомобіль, яким вона керувала, отримав механічні ушкодження, а саме був пошкоджений передній бампер з лівого боку та зірваний з місця кріплення. Згідно рахунку-фактурі вартість нового бамперу складає 5170грн. Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок ДТП вона перенесла психологічний стрес і більше півроку не могла керувати транспортним засобом, що спричиняло незручності у її житті.
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 14794грн.83коп., 2400грн. витрат за послуги адвоката, 15000грн. моральної шкоди та понесені нею судові витрати, вказуючи на те, що винною у скоєнні цього ДТП є водій ОСОБА_2
ВАТ НАСК „Оранта" подано письмовий відзив на позов ОСОБА_2, в якому вони не визнають її вимог, посилаючись на те, на теперішній час немає рішення суду стосовно ОСОБА_1, наявність підтвердження вини останньої у скоєнні ДТП відсутнє.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року вищевказані позови об'єднанні в одне провадження.
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ВАТ НАСК „Оранта", в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8934грн.57коп., зазначивши, що він є власником автомобіля «Вольво 460»держномер НОМЕР_1, який був переданий на підставі доручення у користування ОСОБА_5 з правом передоручення. Оскільки винною в даному ДТП повинна бути визнана водій ОСОБА_1, яка допустила порушення вимог Правил дорожнього руху України, тому вона повинна відшкодувати йому шкоду, яка з урахуванням вартості бамперу та відновлення пошкоджень, складає в цілому вищеназвану суму.
Ухвалою цього ж суду від 05 листопада 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожен окремо, заявлені ними вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у їхніх позовних заявах.
Представник ВАТ НАСК „Оранта" участі в судовому засіданні не приймав.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2011 року в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Позовна заява ОСОБА_3 задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, в рівних частках з кожної, 8934грн.57коп., а також судові витрати в сумі 209грн.
Не погодившись з цим рішенням суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати у частині відмови в задоволені її зустрічного позову та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і в цих частинах ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити повністю, а в позові ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення від 10.08.2011року змінити, а саме скасувати у частині відмови у задоволенні її позову до ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_1 всю суму матеріальної шкоди, завдану ОСОБА_3, та на її користь моральну шкоду, вказуючи на те, що її провини в скоєнні даного ДТП не доведено, а тому підстав для стягнення з неї частини коштів в якості відшкодування завданої шкоди у суду не було. До цієї апеляційної скарги приєднався третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст.ст. 10, 60, 212-213, 215 ЦПК України умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладеним у рішенні, обставинам справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних дій.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в рівних частках з кожної, на його користь матеріальну шкоду в сумі 8934,57грн. та судові витрати в розмірі 209,00грн., суд виходив з того, що вина у скоєнні ДТП як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не доведена, а тому обидва водія повинні відшкодувати власнику автомобілю «Вольво 460»завдану його автомобілю шкоду.
Однак, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, без належної правої оцінки наданим сторонами доказам.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав (договору оренди, довіреності тощо)
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є власником автомобіля «Вольво 460» реєстраційний НОМЕР_1 (а.с.14). Ним 15.10.2007року на ім'я ОСОБА_5 видана довіреність, яка передбачала право передоручення (а.с.15). На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5, згідно нотаріально посвідченої довіреності від 15 жовтня 2007 року, надав ОСОБА_2 право керувати автомобілем «Вольво 460»реєстраційний НОМЕР_1.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ №041388 від 30.09.2009року, складеного інспектором відділення оформлення ДТП капітаном міліції Нетяга В.П. у відношенні ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, вбачається, що 30 вересня 2009 року об 14год.45хв. у м. Харкові, керуючи автомобілем марки «Вольво 460»реєстраційний НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 виїжджала з території парковки ТЦ «Літо»по вул. Отакара Яроша №25-А на вул. Отакара Яроша, почала рух, виконуючи поворот праворуч, не впевнилася, що це буде безпечним, і допустила зіткнення з автомобілем «Хюндай Санта Фе»державний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався попереду у попутному напрямку. Автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2010 року про накладання адміністративного стягнення, залишеної без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2010 року, адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрито на підстав п.7 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з закінченням терміну накладання адміністративного стягнення (а.с.82-83, 95-96).
За клопотанням ОСОБА_2 з метою з'ясування чиї дії з учасників автотранспортної пригоди не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, апеляційний судом призначалася у справі автотехнічна експертиза.
Згідно висновку автотехнічної експертизи №12431 від 30 січня 2012 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, який зроблено з наданих для дослідження матеріалів справи та відеозапису фіксації дорожньо-транспортної пригоди, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Вольво-460»ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «Вольво-460»ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Хюндай Санта Фе» ОСОБА_1 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.4 та 12.3 Правил дорожнього руху України. При цьому, в діях водія автомобіля «Хюндай Санта Фе»ОСОБА_1 в даній дорожньо-транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.213-220).
Посилання ОСОБА_2 на те, що в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.01.2010року і в постанові апеляційного суду Харківської області від 16.03.2010року, було вказано про відсутність в її діях невідповідностей Правил дорожнього руху України, колегією суддів не приймаються, оскільки провадження за адміністративним матеріалом стосовно її закрито з не реабілітаційних підстав.
У відповідності до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З урахуванням наведеного, водій автомобіля «Вольво-460»ОСОБА_2 повинна відшкодовувати ОСОБА_1 завдану шкоду. Між тим, ОСОБА_1 не надала належних доказів про фактично понесені нею витрати. Так, рахунок-фактура №ХС-0018197 від 29 квітня 2010 року на суму 14 704,83грн. (а.с.28) визначає лише перелік робіт та їх вартість, котрі необхідно провести по поновленню автомобіля Санта ФЕ 06. Будь-яких інших документів, а саме квитанції про сплату грошової суми на визначений банківський рахунок, акту про виконання та приймання ОСОБА_1 проведених робіт суду не надано.
Також, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 2400грн., оскільки нею не надано відповідного розрахунку, тобто з чого вона складається.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.79, ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу.
Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно з додатками до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
У ч.1 ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, згідно п.1) ст.2 цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я.
Як свідчать матеріали справи, тілесних ушкоджень ОСОБА_1 внаслідок ДТП не отримала. Довідка про те, що вона з 15.06.2009року знаходилася на лікуванні в клініки естетичної стоматології і імплантології лікаря Кулініча, ніякого відношення до обставин ДТП не має. Інших доказів на підтвердження обґрунтування моральної шкоди, яка заявлена ОСОБА_1 в розмірі 15000грн., остання не надала, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають. Вимог про відшкодування понесених судових витрат позовна заява ОСОБА_1 не містить (а.с.22-25).
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позовна заява ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 8934,57грн. задоволенню не підлягає, оскільки ДТП сталося не з її вини. Вимог щодо стягнення цієї суми безпосередньо з ОСОБА_2 ним не заявлялося.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права (п.п.1),4) ч.1 ст.309 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309 ч.1 п.п.1),4), 313, 314ч.1, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" в особі Харківської філії про відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Харківської філії про відшкодування шкоди -відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -