Дата документу 23.04.2012 Справа №22-ц-1975/12
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц-1975/12 Головуючий у 1 інстанції: Пода Н.М.
Суддя-доповідач Забіяко Ю.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. Дзярука М.П. Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6
на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа Новополтавська сільська рада Чернігівського району Запорізької області, про поновлення строку та визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку та виділення земельної ділянки із земель запасу,-
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом.
В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначав, що з 16.02.1994 року по 11.04.1996 року він був членом колективного сільськогосподарського підприємства ім.Фрунзе, але в період розпаювання земель безпідставно не був включений до списку осіб, що мали право на земельну частку (пай), що додавався до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Фрунзе. На неодноразові звернення до керівництва вказаного підприємства на протязі 1995-1997 років про включення його до списку осіб, що мали право на земельну частку (пай), йому відмовляли через те, що він начебто не мав такого права, але про порушення свого права на земельну частку (пай) він дізнався у 2011 році, коли інші члени цього підприємства через суд відновили своє право на земельну частку (пай).
Просив суд, поновити строк для звернення до суду, визнати право на земельну частку (пай) в розмірі 6,61га вартістю 28 535грн., зобов'язати Чернігівську районну державну адміністрацію Запорізької області оформити та видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 6,61га та зобов'язати Чернігівську районну державну адміністрацію Запорізької області виділити земельну ділянку розміром 6,61га із земель запасу, покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольни в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307 та статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 був членом колективного сільськогосподарського підприємства ім.Фрунзе Чернігівського району Запорізької області в період з 16.02.1994 року по 11.04.1996 року, що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1, виданої на його ім'я.
Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Фрунзе у 1995 році передано у колективну власність 4893,0га. земель Чернігівського району Запорізької області, на підтвердження чого 15.12.1995 року було видано Державний акт на право колективної власності, що підтверджується довідкою №495 від 05.10.2011 року Новополтавської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.
Протоколом №4 загальних зборів уповноважених членів КСП ім.Фрунзе від 28.10.1995 року затверджено списки членів цього КСП на земельний пай, однак позивач не був включений у даний список та відповідно відсутні відомості про видачу йому сертифікату в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часку (пай), що видавались КСП ім.Фрунзе, що підтверджується довідкою архівного відділу Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області №23 від 19.09.2011 року та довідкою №754 від 21.10.2011 року, виданою відділом Держкомзему у Чернігівському районі Запорізької області.
У 2000 році в результаті реорганізації КСП ім.Фрунзе перетворено в ТОВ «Мир», а рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 року (справа №16/7/08) ТОВ «Мир»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Пунктом 2 Указу Президенту України від 08.08.1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно зі ч.1 ст.1, ст.5 Закону України від 14.02.1992 року №2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, яке є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство, ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів. Таким чином, членство у вказаному підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиялення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.
Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком - списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.
Список громадян, як додаток до державного акту, формувався самим підприємством відповідно до статуту, розглядався і затверджувався загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписувався головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.
Якщо громадянина помилково (безпідставно) не було включено до списку осіб, які мають права на земельну частку (пай), який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, до проведення розпаювання та видачі сертифікатів, йому необхідно було звернутися до зборів співвласників з питанням щодо внесення його до цього списку, а якщо розпаювання земель вже було проведено, то за згодою всіх співвласників мало бути проведено перепаювання.
Після реорганізації КСП ім.Фрунзе, на підставі висновку по врегулюванню земельних відносин при Новополтавській сільській раді по перевірці та встановленню всіх членів цього КСП, які були помилково не включені до списку осіб, які мають права на земельну частку (пай) на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю, прийнято рішення Новополтавської сільської ради від 28.09.2001 року №02, яким було затверджено додатковий список громадян, безпідставно не включених в первинний список.
На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», та Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», рішенням вісімнадцятої сесії двадцять третього скликання Новополтавської сільської ради від 28.09.2001 року №02 «Про затвердження додаткового списку членів колишнього КСП ім.Фрунзе та погодження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарів»прийнято розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 22.11.2001 року №276, яким затверджено нову вартість та розмір в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю) по КСП ім.Фрунзе (з урахуванням помилково невключених членів цього КСП).
Відповідно до статті 71 ЦК УРСР (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК УРСР).
Аналогічною є норма ст.257 ЦК (2004 року), якою загальний строк позовної давності встановлений тривалістю три роки. Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів тільки в листопаді 2011 року, тобто майже через 15 років від часу, коли він дізнався, що його не було включено до списку осіб, членів КСП ім.Фрунзе, які мають права на земельну частку (пай), про що він сам неодноразово зазначав як в первісній позовні заяві, уточненій позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, що на протязі 1995-1997р.р. він неодноразово звертався в усній формі про включення його до списку, але йому відмовляли в цьому.
Позивачем не надано жодного доказу поважності причин пропуску строку, та не доведено, що він на протязі 15 років звертався до правління КСП ім.Фрунзе, зборів співвласників, комісії по реформуванню КСП ім.Фрунзе, новоствореного ТОВ «Мир», до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, або судових органів з питання відновлення свого порушеного права на земельну частку (пай), як колишній член колективного сільськогосподарського підприємства, хоча питання пов'язані з роз'ясненням порядку розпаювання землі висвітлювалися в усіх центральних та місцевих засобах масової інформації та були загальновідомими.
Таким чином, позивач не вчиняв ніяких дій, направлених на отримання права на земельну частку (пай), тобто скориствався своїми правами на власний розсуд, та такі обставини підтвердила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона, в тому числі й позивач, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом. Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.4 ст.60 цього Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин.
При цьому суд навів у рішення відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та його поновлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: