копія
Справа 11-243/2012, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Потапов О.О.
№11/2290/243/2012 року
Категорія: ч.2 ст.121; ч.2 ст.194;
ч.1 ст.357 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.04.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Курдзіля В.Й., Суслова М.І.,
з участю секретаря Кузічкіної М.В.,
прокурора Боднара Р.Г.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Віньковецького районного суду від 24 січня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рига Латвія, громадянина Латвії, з середньою освітою, неодруженого, працюючого по найму, утримує особу похилого віку, жителя АДРЕСА_1, не судимого,
визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.194 КК України, та призначено покарання:
- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч.2 ст.194 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
За ч.1 ст.357 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу цього злочину.
У строк відбуття покарання зараховано час його затримання з 16 по 17 червня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 50613,18 грн. та моральну шкоду в розмірі 60000 грн. Всього 110613 грн. 18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області (р/р№ 35228001000040, МФО 815013, код № 25575309 «за дослідження») за проведені експертизи кошти в розмірі - 2394,47 грн.
Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Долю речових доказів вирішено:
- автомобіль марки «Фольксваген-Джета», який знаходиться на штрафмайданчику Віньковецького РВ; труси-плавки чоловічі, шкарпетки коричневого кольору - повернути потерпілому.
- два уламки деревини, розкладну бритву з руків'ям жовтого кольору, розкладна бритву «Утро»в футлярі, шматочки сухого ґрунту, покриті кірочками червоно-бурого кольору, фрагмент зламаного ключа від замка запалювання, залишки замка запалювання, номерними знак НОМЕР_1 -знищити.
- кольорові фотознімки - 4-штуки та диск «СО-К 700МВ 80 тіп52х» зберігати в матеріалах кримінальної справи.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він заподіяв ОСОБА_1 умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя в момент його спричинення, вчинене способом, що має характер особливого мучення. Також він умисно, шляхом підпалу, знищив майно ОСОБА_1, чим заподіяв останньому шкоду у великих розмірах, за наступних обставин.
„В с. Зіньків Віньковецького району в період з 23.00 год. 25.07.2009 року до 01.50 год. 26.07.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, епізодично на вулиці виникала сварка, яка переростала в бійку між ними на підставі боргових зобов'язань сторін. Ініціатором сварки виступав ОСОБА_5
Близько 03.00 год. 26 липня 2009 року ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння повертався додому з вечорниць. Зустрів на вул..Чапаєва в с.Зіньків, Віньковецького району ОСОБА_5 який сидів в автомобілі «Фольксваген-Джета».
Переслідуючи мотив позбутися надоїдливого потерпілого, діючи на упередження не існуючого посягання, послідовно, цілеспрямовано, усвідомлюючи наслідки, він вилив на нього та у салон автомобіля горючу рідину - світлий нафтопродукт. Переконавшись, що ОСОБА_5 не злякався, з метою умисного спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, що носять характер особливого мучення, підпалив горючу суміш на тілі потерпілого та у салоні авто. Від дії вогню автомобіль згорів, а ОСОБА_5 переніс нестерпний фізичний біль та отримав чисельні опіки тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок та в цілому опікову хворобу з пошкодженням 37%\30%\ поверхні тіла. Зазначені ушкодження кінцівок II-III АБ ступеня та опіки тіла виникли від термічної дії відкритого полум'я на вказані ділянки тіла. Згідно висновку судово-медичної експертизи вони відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
За вказаних нижче обставин ОСОБА_2 26.07.2009 року близько 03.00 год. на вулиці Чапаєва в с. Зіньків Віньковецького району з метою умисного знищення чужого майна вогнем, діючи послідовно, обдумано, цілеспрямовано, підійшов до автомобіля «Фольксваген - Джета»який стояв на АДРЕСА_1 в с.Зіньків Віньковецького району. Через відкрите зі сторони водія вікно автомобіля вилив в салон авто принесену з собою горючу рідину - світлий нафтопродукт. Переслідуючи мотив налякати ОСОБА_5, який сидів в автомобілі, підпалив його автомобіль «Фольксваген-Джета» д.з.НОМЕР_1. Від дії вогню знищено кредитну картку потерпілого, яка не представляє цінності, набір ключів для ремонту автомобіля вартістю 50 грн., запасне колесо за 100 грн., штани за 200 грн., футболку за 50 грн., босоніжки за 150 грн., шкарпетки за 5 грн., труси за 20 грн., а також сам автомобіль «Фольксваген-Джета»д/з НОМЕР_1, 1989 року випуску, вартістю 25520грн. Всього заподіяв підпалом шкоду потерпілому на суму 26095 грн. Згідно висновку товарознавчої експертизи транспортний засіб відновленню не підлягає і його експлуатація неможлива."
За змістом апеляції засудженого, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного ним злочину та його особі, він просить у ній вирок змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. При цьому стверджує, що потерпілий чекав на нього біля його (ОСОБА_2) дому, маючи при собі штахету та дві бритви, і погрожував порізати членів його родини, а також, що потерпілий, підкликавши його до автомобіля, почав тягнути за кофту до себе, тримаючи в другій руці небезпечну бритву, тобто вчиняв дії, спрямовані на нанесення йому тілесних ушкоджень, але цьому запобіг брат ОСОБА_6, який після цього залишив місце події, а він змушений був захищатися. Вважає, що обвинуваченням не доведено факту підпалу ним потерпілого шляхом кидання сірника в салон автомобіля, а висновки суду з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, оскільки у вироку зазначено, що „за висновком експерта, з яким погоджується суд," загоряння одягу потерпілого могло виникнути як внаслідок кидання сірника підсудним, так і внаслідок підпалювання цигарки потерпілим. Наголошує на тому, що, взявши до уваги висновок судово-психіатричної експертизи про те, що усвідомлення потерпілим можливості загоряння одягу після обливання його горючою рідиною спростовує можливість підпалювання ним цигарки, суд ігнорував факт перебування потерпілого у стані сп'яніння. На думку апелянта, позиція суду стосовно того, що потерпілий хоча поводив себе нав'язливо, проте ознак злочину в його діяннях не виявлено, є хибною. Він також переконаний, що обставини, враховані при застосуванні ст.69 КК України, давали суду підстави й для застосування ст.75 цього Кодексу і звільнення його від покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, потерпілого, який вважає апеляцію безпідставною, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим (ч.1). Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні (ч.2). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.3).
Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
У своїх роз'ясненнях, викладених у Постанові №5 від 29.06.90 (з наступними змінами) „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на те, що наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви у його законності, обґрунтованості і справедливості, тому він повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду (п.13). У мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності, а після цього -докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків. Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнане недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення (п.15). З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини (п.16). Висновки суду щодо оцінки доказів належить викладати у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано (п.17).
Однак при розгляді справи та постановлені вироку наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не враховано.
Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів за таких обставин.
З 23-ї години 25.07. по 01 годину 26.07.2009 року біля будинку культури в с. Зіньків під час бійки між ним і його братом ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_1 - з іншого, на ґрунті неприязних відносин останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Потім -в період з 2-ї до 3-ї години 26.07 2009 року, коли ОСОБА_5, знаходячись на АДРЕСА_1 цього села, сидів у своєму автомобілі, а брати ОСОБА_6 проходили повз нього, між ним знову на ґрунті неприязних стосунків (без зазначення причини) виникла суперечка. Під час суперечки брати пішли на територію свого господарства за НОМЕР_2 по вказаній вулиці, де ОСОБА_2 взяв розчинник для фарби, повернувся до автомобіля, у якому знаходився ОСОБА_5, через вікно зі сторони водія вилив розчинник в салон автомобіля та на тіло ОСОБА_5 і, усвідомлюючи, що своїми діями заподіює потерпілому тяжкі страждання, маючи на меті спричинення йому нестерпного фізичного болю та з метою знищення або пошкодження його майна, запалив сірник і кинув на нього, внаслідок чого ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіків полум'ям тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок ІІ-ІІІ АБ ст. 37%\30%\ поверхні тіла, опікової хвороби, а також було знищено і пошкоджено його майно, яке знаходилося в автомобілі та на потерпілому (за змістом -автомобіль, банківську кредитну картку, набір ключів для ремонту автомобіля, джинсові штани, футболку, босоніжки та шкарпетки), на загальну суму 36591,1 грн.
Не дивлячись на такий зміст пред'явленого обвинувачення, суд, всупереч вимог ст.275 КПК України, вийшовши за його межі, в обвинувачені, визнаному доведеним, зазначив, що сварка, яка переростала в бійку, виникала між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на підставі боргових зобов'язань сторін; що ініціатором бійки виступав ОСОБА_5, а також вказав у вироку аж п'ять видів мотиву, з яким діяв ОСОБА_2, обливаючи потерпілого і салон автомобіля розчинником для фарби та підпалюючи його. Зокрема у вироку вказано, що він робив це:
-„переслідуючи мотив позбутися надоїдливого потерпілого";
-„діючи на упередження не існуючого посягання";
-„з метою умисного спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, що носять характер особливого мучення";
-„з метою умисного знищення чужого майна вогнем";
-„переслідуючи мотив налякати ОСОБА_5, який сидів в автомобілі".
При цьому суд не навів у вироку мотивів, з яких змінив обвинувачення, і зразу ж після обвинувачення, визнаного судом доведеним, виклав обвинувачення, яке ОСОБА_2 пред'являлося (у знищенні документів, які на той час знаходилися в речовому ящику салону автомобіля), але за яким його по суду виправдано. І лише після цього навів обґрунтування висновків про доведеність вини підсудного.
Висновки ж суду щодо оцінки доказів викладені у вироку не в ясних, точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, а навпаки - занадто розлого, з використанням таких речень, з яких неможливо зрозуміти, що суд хотів сказати чи мав на увазі при їх написанні, та із зайвим змістовим навантаженням, зокрема й з наведенням показань підсудного, потерпілого і свідків, у яких йде мова про обставини, які не мають правового значення.
З матеріалів справи також видно, що при написанні вироку суд переніс у нього навіть ті неточності, які були допущені у тексті обвинувального висновку. Так, наприклад, у вирок перенесено неоднозначне написання в обвинувальному висновку цифр і символів „ст.37%\30%\", якими означена ступінь опіків на тулубі і кінцівках потерпілого, що вже саме по собі викликає сумніви у тому, що суд першої інстанції безпосередньо, а відтак повно та всебічно досліджував докази, що підтверджують ступінь опіків на тілі потерпілого.
Питання ж про можливість конкретизувати обвинувачення прокурором в порядку ст.277 КПК України під час судового розгляду не вирішувалося.
Зазначені порушення закону при розгляді справи і постановленні вироку в сукупності дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо висновків суду про дійсні причини виникнення конфлікту та кількості учасників у ньому; справжніх мотивів, з яких ОСОБА_2 обливав розчинником потерпілого, та щодо того, хто ж саме і з яких мотивів підпалив цей розчинник; про відсоток опіку відповідних частини тіла потерпілого, а також про те, які з речей пошкоджені, а які знищенні, що позбавляло підсудного можливості ефективно захищатися від пред'явленого йому обвинувачення та перешкоджає такому захисту від обвинувачення, визнаного судом доведеним, в інших судових інстанціях.
Більше того, дві з 18 сторінок вироку суду мають однаковий текст, що викликає сумніви й у тому, що наявний у справі зміст вироку був виготовлений в нарадчій кімнаті і проголошений в судовому засіданні.
За таких істотних порушень кримінально-процесуального закону, відповідно до ч.2 ст.365; ч.1, п.3 ч.2 ст.370 та ч.2 ст.374 КПК України, вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 і ч.2 ст.194 КК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі.
Разом з тим, виходячи з вимог ч.2 ст.367 КПК України, наведені вище істотні порушення прав підсудного не можуть бути підставою для скасування вироку в частині його виправдання за ч.1 ст.357 КК України. Тому вирок в цій частині слід залишити без зміни.
Оскільки вирок у вказаній частині скасовується з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, інші доводи апелянта не обговорюються, але їх слід перевірити в ході нового судового розгляду справи, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого задовольнити частково.
Вирок Віньковецького районного суду від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині засудження його за ч.2 ст.121 і ч.2 ст.194 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в іншому складі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді/підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко