Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22ц -2486 / 12 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: суддів: при секретарі:Гончара О.С. Трофимової Д.А. Забіяко Ю.Г. Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2011 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі»до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

В позові зазначав, що в період з січня 2009 року по березень 2010 року відповідачам надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 3439 грн. 63 коп.

В процесі розгляду справи Концерном «Міські теплові мережі»подана заява про уточнення позовних вимог, в якій просили стягнути з відповідача ОСОБА_5 заборгованість за централізоване постачання гарячої води в розмірі 1 205грн. 85 коп., в іншій частині просили позов залишити без розгляду.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь концерну «Міські теплові мережі»заборгованість за централізоване постачання гарячої води в розмірі 1205 грн. 89 коп. та вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2012 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі»до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст.13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинен виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини з приводу користування та утримання квартир, у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_5 є співвласником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вона зареєстрована та проживає в ній з неповнолітньою донькою.

Виходячи зі змісту ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності не впливає.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст.32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №25 від 29.01.2009 року «Про визнання виконавців житлово-комунальних послуг»у м.Запоріжжі, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі»в будинках, мережі яких приєднані до теплових мереж Концерну (п.1.3 Рішення).

В разі коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст.ст.156,162 ЖК України ).

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з центрального постачання гарячої води, надане Концерном «Міські теплові мережі»у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.01.2009 року по 01.12.2011 року в сумі 1205грн. 89коп. підтверджуються детальною довідкою про заборгованість (а.с.134-136).

Доводи апеляційної скарги, які полягають в тому, що інший співвласник квартири в цій квартирі хоча і зареєстрований, але не проживає, тому не отримував ці послуги та виконавець послуг зобов'язаний звільнити від сплати цих послуг є необґрунтованими та недоведеними.

Згідно п.29 цих Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року споживач має право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу)) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Постачальник вказаних послуг (Концерн «Міські теплові мережі») здійснював нарахування оплати за надані послуги за встановленими нормами водопостачання відповідно до кількості проживаючих в квартирі. Достовірної інформації та офіційних документів в силу п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення щодо проживаючих (або тимчасово відсутніх) в квартирі водопостачальній організації відповідачем не надавалось, тому нарахування проводились відповідно до первинних даних щодо кількості споживачів (зареєстрованих за цією адресою).

Суд правильно прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення суми заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води з відповідача ОСОБА_5, оскільки вимоги до інших відповідачів, в тому числі і до співвласника квартири ОСОБА_7, залишені без розгляду ухвалою суду за заявою представника позивача.

Слід зазначити, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що відповідає положенням ст.11 ЦПК України.

Звернення до суду -це право, а не обов'язок особи. Більше того, особа, яка звернулася до суду, може у будь-який час відмовитися від позову, змінити підставу або предмет позову, або залишити позовні вимоги без розгляду, що і було зроблено представником позивача подачею відповідної заяви до суду про залишення позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 та залишив своє право вимоги стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_5, як співвласника квартири.

За змістом положень ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Сутність його полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у будь-якого з солідарних боржників чи від усіх них сумісно не тільки в частині боргу, але й повністю.

При повному виконанні солідарного зобов'язання одним із співборжників воно вважається припиненим, а решта боржників звільняється від виконання кредитору. Замість цього між ними та боржником, що виконав зобов'язання, виникає часткове зобов'язання (ст.539 ЦК), в якому останній займає місце кредитора. Тоді вже він має право вимагати виконання з колишніх співборжників (в рівних частках, якщо інше не встановлено договором чи актом цивільного законодавства, за вирахуванням тієї частки, що припадає на нього самого).

За нормою ч.1 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач свою частку заборгованості за надані комунальні послуги сплатила, а тому решту заборгованості необхідно стягувати з іншого співвласника квартири, а в цій частині в задоволенні позову до неї слід відмовити, не є обґрунтованим та суперечить засадам диспозитивності цивільного процесу та вимогам закону.

В разі повного погашення заборгованості, повної сплати цієї суми, відповідач ОСОБА_5 не позбавлена права зворотної вимоги до іншого співвласника квартири.

Отже, колегія суддів, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці, але суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та представлені сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2011 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: