Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1917 /12 Головуючий у 1-й інстанції: Бульба О.М.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: суддів: при секретарі:Гончара О.С. Забіяко Ю.Г. Трофимової Д.А. Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, про визнання недійсним заповіту
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6І та просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 15.05.2009 року ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6, як такий, що складений особою, не здатною розуміти значення своїх дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_8 При подачі заяви про прийняття спадщини йому стало відомо, що заповідач за добу до смерті, а саме 15.05.2009 року посвідчив заповіт у приватного нотаріуса ОСОБА_7, в якому він заповідав належне йому майно своїй дружині ОСОБА_6 Вважає цей заповіт недійсним, оскільки його батько мав тяжке онкологічне захворювання та останнім часом приймав за призначенням сильнодіючі, знеболюючі (наркотичні) лікарські препарати, що могло суттєво вплинути на його свідомість.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив із того, що при складенні ОСОБА_8 заповіту на користь ОСОБА_6, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки зібрані у справі докази не свідчать про те, що в момент складення заповіту він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Такий висновок суду є правильним та ґрунтується на доказах, що подані сторонами і знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
За матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_8, якому на праві власності належав житловий АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності САС №472346 від 06.05.2009 року, виданого виконавчим комітетом Водянської сільської ради, земельна ділянка площею 0,10га, розташована за цією ж адресою на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №1329, а також квартира АДРЕСА_1.
15.05.2009 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів майно ОСОБА_6, з якою перебував у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Згідно з актом первинної посмертної судово-психіатричної експертизи від 07.09.2010 року №661, ОСОБА_8 з 14.05.2009 року приймав наркотичний препарат «омнопон»2 рази на день (08-00 год. та 20-00 год.), який міг вплинути на вільне волевиявлення в період складення заповіту 15.05.2009 року таким чином, що знизилися критичні, емоційно-вольові та прогностичні функції, в силу чого, він не в повній мірі міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.1, а.с.71-79).
Із змісту ст.203 ЦК України випливає, що волевиявлення учасника правочину має бути повністю вільним. Висновок про наявність або відсутність дефекту волі, який може бути підставою для визнання правочину недійсним, згідно ст.225 ЦК України, можливо зробити з належних доказів, які свідчать по те, що особа могла або не могла керувати своїми діями. Висновок експертизи не дає однозначної відповіді, а таке визначення - «може, але не в повній мірі»не є юридичними, міра є оціночною категорією.
Отже, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_8 в момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що приймання в той час деяких лікарських препаратів могло вплинути на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України.
Крім того, згідно з актом повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 09.12.2011 року №439а/549а встановлено, що ОСОБА_8 виявляв астенічний синдром внаслідок ракової інтоксикації (легкий когнітивний розлад, поєднаний з системним соматичним захворюванням в редакції МКБ-10), а за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на час складення заповіту 15.05.2009 року та його підписання о 18-30 годині (т.2, а.с.26-48).
Цей же експертний висновок має посилання на те, що за фактичними обставинами справи, а саме медичної документації, ОСОБА_8 отримав такі медичні препарати -«стадол»0,002х4 внутрим'язово, «залдіар»1 таблетку х 3, розчин «омнопона»2% 2,0 внутрим'язово о 08-00 годині та о 20-00 годині. Дія наркотичного анальгетика «омнопон»розвивається через 10-15 хвилин після введення та зберігається протягом 3-5 годин. Таким чином, в період посвідчення заповіту о 18-30 годині 15.05.2009 року ОСОБА_8 не знаходився під дією наркотичного анальгетика «омнопон».
Такий висновок комісійної експертизи ґрунтується на досліджених матеріалах цієї справи, медичній документації, в тому числі амбулаторної карти спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м.Енергодар, медичної картки амбулаторного хворого №16981 Запорізького обласного клінічного онкологічного диспансеру на ім'я ОСОБА_8
Враховуючи відсутність однозначного висновку про психічний стан ОСОБА_8, який перешкоджав би йому усвідомлювати значення своїх дій при посвідченні заповіту на користь відповідача, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
Крім того, висновком експертизи не встановлено, що ОСОБА_8 в момент підписання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та був нездатний ним керувати, не встановлено жодних психічних хвороб, незворотних розладів, деменцій, впливу наркотичних засобів. Помірно виражений астенічно-больовий синдром та пов'язаний з ним тяжкий стан був мінливим та перехідним. Грубих змін в інтелектуальній та мнестичній сфері, а також ознак втрати розумових здібностей, хворобливо викривленого розуміння дійсності, ознак наркотичного сп'яніння не встановлено.
Судом також не встановлено дефекту форми правочину, оскільки заповіт складено у відповідності до вимог ст.ст.1247, 1248 ЦК України у письмовій формі, посвідчений нотаріально, підписаний спадкодавцем.
Обравши способом захисту саме визнання правочину недійсними, позивачем в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правової та фактичної підстави недійсності правочину, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним по ст.225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 29.02.2012 року по справі №6-9цс12 при розгляді заяви про перегляд за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції декількох справ, де неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, а мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, колегія суддів, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що твердження позивача про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці, але суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та представлені сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -відхилити.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: