Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22ц -1907 /12 Головуючий у 1 інстанції: Пантилус О.П.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: суддів: при секретарі:Гончара О.С. Трофимової Д.А. Забіяко Ю.Г. Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Приазовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приазовської районної державної лікарні ветеринарної медицини та просив поновити його на посаді завідуючого лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринка ПП «Кірізлєєва»у смт.Приазовське Запорізької області, оскільки його незаконно було звільнено за систематичне невиконання своїх обовязків без поважних причин 30.11.2011 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.11.2011 року до дня поновлення на роботі, за затримку у видачі трудової книжки, а також відшкодувати спричинену йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що наказом № 110 від 25.07.2011 року йому оголошена догана за порушення, які нібито були встановлені в ході атестації ЛВСЕ, з яким він ознайомлений та вважає, що наказ не відповідає вимогам ст.ст.139, 147 КЗпП України і від нього в порушення вимог ч.1 ст.149 КзпП України не витребувані письмові пояснення. В подальшому 04.11.2011 році йому оголошений наказ № 61 про догану за порушення, які начебто були встановлені багаточисельними перевірками. 30 листопада 2011 року йому було оголошений наказ № 632 про його звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, в якому зазначені безпідставні претензії керівництва до виконання ним своїх професійних обов'язків, так як порушень, перелічених в наказі не існувало. Незаконні дії відповідача, пов'язані із незаконним звільненням привели до моральних страждань та погіршення фізичного стану, загострення виразкової хвороби шлунку, у зв'язку з чим позивач проходив лікування, у зв'язку з ненаданням йому відпустки він не зміг пройти рекомендований йому курс санаторно-курортного лікування, він не може працевлаштуватись на роботу із-за вказаних підстав звільнення, що приводить до посилення моральних страждань і погіршення матеріального стану. Трудову книжку позивач отримав в порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України тільки 12.12.2011 року, тому за час вимушеного прогулу, згідно ч.4 ст.235 КЗпП України йому повинен бути виплачений середній заробіток.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 307 та статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в позові про поновлення на роботі суд першої інстанції, виходив із того, що звільнення позивача з посади проведено з дотриманням встановленого законом порядком.

Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим обставинам. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено докази, надані сторонами під час розгляду справи, та надано цим доказам належну правову оцінку. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведених в рішенні висновків суду.

Розглядаючи спір, суд перевірив обґрунтованість та відповідність наказів про накладення дисциплінарних стягнень, а також наказу про звільнення вимогам закону і дійшов обґрунтованого висновку, що порушень при їх винесенні не встановлено, навівши при цьому відповідні докази, які позивачем не спростовані, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія не вбачає.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний адміністрацією підприємства у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана, звільнення.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст.148 КЗпП України, застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений ст.149 КЗпП України. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. За кожне порушення може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення повинно враховуватися ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких скоєно проступок, попередню роботу працівника.

Під систематичним невиконанням своїх трудових обов'язків слід розуміти скоєння працівником не менше двох дисциплінарних проступків, за перший з яких він раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності. При цьому враховуються дисциплінарні стягнення за рік роботи перед звільненням.

При розгляді таких справ та підстав звільнення працівника за систему порушень, необхідно з'ясовувати дотримання адміністрацією встановленого порядку та обґрунтованість накладення на працівника усіх стягнень за які його звільнено, а не тільки за останнє. Суд повинен перевірити, чи скоїв працівник дисциплінарний проступок, за який його звільнено після накладення попередніх стягнень та чи правильно накладені попередні стягнення. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Відповідно до ст.139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Ухвалюючи рішення по справі судом встановлено, що наказом №63 від 30.11.2011 року позивача звільнено з посади завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на ринку ПП «ОСОБА_6»на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків.

В наказі про звільнення зазначено, що підставою для його винесення послугували численні, систематичні порушення з боку позивача, як завідувача лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, виявлені при проведенні атестації лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи (далі по тексту ЛВСЕ) 19.07.2011 року, за результатами проведених Управлінням ветеринарної медицини в Приазовському районі Запорізької області 08.09.2011 року та 20.10.2011 року перевірок роботи ЛВСЕ, за результатами проведеної перевірки Приазовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини 25.11.2011 року, за результатами яких, позивачу було оголошено догану наказом №116 від 25.07.2011 року, наказом №61 від 04.11.2011 року та наказом №63 від 30.11.2011 року позивача було звільнено з посади відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

25.07.2011 року, 04.11.2011 року та 30.11.2011 року було заактовано те, що позивач відмовився від надання пояснень, ознайомлений з наказами та від підпису відмовився.

Колегія суддів вважає, що відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнень, оскільки матеріалами справи доведено, що власник зажадав від позивача пояснень, а він їх не надав та у зв'язку з відмовою було складено відповідні акти.

При обранні виду стягнення при накладенні на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді двох доган і потім звільнення, роботодавцем враховано поведінку позивача та результати його праці в минулому, неодноразове порушення ним трудової дисципліни, які виявлялися при перевірках додержання вимог ветеринарного законодавства на ринку, що відображено в наказі №37 від 26.06.2010 року, та в наказі №16 від 17.04.2009 року (а.с.38-40).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог безпідставно зазначено, що він в червні 2011 року особисто успішно пройшов атестацію в обласному Головному управлінні ветеринарної медицини, за результатами якої мав право працювати на посаді завідуючого ЛВСЕ на ринку ПП ОСОБА_6 наступні п'ять років, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин суду не надано.

В липні 2011 року проводилася атестація державної лабораторії ВСЕ, під час якої і були виявлені порушення з боку позивача у вигляді несвоєчасної актуалізації документів, в порушення Ностанови з якості.

Так, комісією у складі директора та завідувача відділу ветеринарно-санітарної експертизи ДУ «Запорізька обласна державна лабораторія ветеринарної медицини», керівника БОМС, начальника відділу державного метрологічного контролю Мелітопольської філії ДП «Запоріжжястандартметрологія», при проведенні атестації лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи 19.07.2011 року, в акті зазначено, що всупереч того, що ДЛВСЕ забезпечена всіма необхідними ресурсами, але актуалізація документів проводиться не своєчасно, та цей недолік зазначено як зауваження до роботи ДЛВСЕ, у зв'язку з чим, за наявності інших зауважень та рекомендацій, комісією рекомендовано органу з атестації вимірювальних лабораторій Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи атестувати ДЛВСЕ на виконання вимірювань терміном на один рік.

За результатами проведеної перевірки та атестації лабораторії умовно на один рік, наказом №116 від 25.07.2011 року позивачу рекомендовано поліпшити свою роботу на ринку ПП ОСОБА_6, досконально оволодіти методиками дослідження продукції за показниками якості та провести актуалізацію нормативних документів, а також за неналежне ставлення до своїх посадових обов'язків, які полягали в тому, що документи з атестації підготовлено не в повному обсязі, недостатнє володіння позивачем методиками дослідження продукції за показниками якості та несвоєчасне проведення актуалізації нормативних документів, оголошено догану.

Актуалізація нормативних документів, а також інші обов'язки, передбачені в посадовій інструкції завідуючого ЛВСЕ, є службовими обов'язками позивача та неналежне ставлення до цих обов'язків спричинило за собою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом №116 від 25.07.2011 року.

Згідно п.1.2, п.1.3 Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №16 від 15.04.2002 року (далі -Положення), лабораторія є структурним підрозділом районної (міської) державної лабораторії ветеринарної медицини, в разі її відсутності - іншої державної установи ветеринарної медицини. Лабораторія у своїй діяльності керується Законами України «Про ветеринарну медицину», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», Ветеринарно-санітарними правилами для ринків, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 04.06.96 №23 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.06.1996 року за №314/1339, відповідними правилами ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного походження, наказами та розпорядженнями Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, області, міста, району, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.10 цього Положення завідувач лабораторії за посадою є державним інспектором ветеринарної медицини і здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд на ринку.

Відповідно до п.1.15 Положення лабораторія для проведення ветеринарно-санітарної експертизи забезпечується необхідним спеціальним лабораторним обладнанням, приладами, інструментами, фарбами, хімічними реактивами, мийними і дезінфекційними засобами, лабораторним посудом, спецодягом, лабораторними меблями, інвентарем та іншими допоміжними матеріалами. Забороняється проведення ветеринарно-санітарної експертизи та реалізація тих видів продукції, для дослідження якої необхідне устаткування відсутнє.

Відповідно до п.1.16. Положення ветеринарно-санітарній експертизі, огляду та контролю на ринках підлягають усі тварини, продукція тваринного та рослинного походження, що надходять для продажу або зберігаються у приміщеннях ринку (складах, базах, холодильниках, павільйонах, палатках тощо) незалежно від форми власності та підпорядкування.

Відповідно до акту перевірки додержання вимог ветеринарного законодавства ДЛВСЕ на ринку при реалізації продуктів харчування тваринного та рослинного походження проведеної Управлянням ветеринарної медицини в Приазовському районі, Приазовською районною державною лабораторією ветеринарної медицини, Приазовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини №109 від 23.08.2011 року, виявлені такі порушення: завідувач лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на ринку не виконує обов'язки державного інспектора ветеринарної медицини, не вживаються заходи реагування на правопорушення з боку осіб, що порушують правила торгівлі на ринку, що є порушенням п.1.10 Положення; акти на утилізацію проб продукції підписується двома особами, що є порушенням п.3.12 Положення; лабораторія не має кутового штампу та печатки, що є порушенням п.1.26 Положення.

Згідно акту перевірки додержання вимог ветеринарного законодавства ДЛВСЕ на ринку при реалізації продуктів харчування тваринного та рослинного походження проведеної Управлянням ветеринарної медицини в Приазовському районі №112 від 08.09.2011 року, позивач, як завідувач лабораторією ВСЕ не виконує обов'язки державного інспектора ветеринарної медицини, не вживаються заходи реагування на правопорушення з боку осіб, що порушують правила торгівлі на ринку, що є порушенням п.1.10 Положення; за відсутності в лабораторії іонометра АІ-123 допускається реалізація продукції рослинного походження, що є порушенням п.1.15 Положення; лабораторія не має кутового штампу та печатки, що є порушенням п.1.26 Положення; не перевіряється наявність сертифікатів якості та не здійснюється контроль за наявністю супровідних ветеринарних документів на продукцію тваринного та рослинного походження, яка реалізується на ринку, відсутні супровідні документи на рибу та молочну продукцію, що є порушенням п.3.2 Положення; акти на утилізацію проб продукції підписується двома особами, що є порушенням п.3.12 Положення; для дослідження м'ясної продукції завідувачем лабораторії відбираються зразки м'яса, не передбачені чинним законодавством; з травня 2011 року в лабораторії не проводиться дезінфекція, не складаються про це акти; на момент перевірки не заповнено журнал реєстрації реактивів.

Копію акту перевірки позивач отримав, але від його підписання та надання пояснень з приводу виявлених порушень, позивач відмовився, про що складено акти (а.с.28-30).

Наступною перевіркою, проведеною Управлянням ветеринарної медицини в Приазовському районі, Приазовською районною державною лабораторією ветеринарної медицини, Приазовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини 20.10.2011 року, було також виявлено ряд недоліків в роботі лабораторії, яку очолював позивач, що підтверджено актом №122 від 20.10.2011 року, а саме завідувач лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на ринку не виконує обов'язки державного інспектора ветеринарної медицини, що є порушенням п.1.10 Положення; лабораторія не має кутового штампу та печатки, що є порушенням п.1.26 Положення.

Наказом №61 від 04.11.2011 року «Про вжиття заходів за результатами перевірок роботи лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку»позивачу оголошено догану за конкретні порушення своїх посадових обов'язків, в тому числі за невиконання обов'язків інспектора ветеринарної медицини та не вживання заходів реагування на правопорушення з боку осіб, які порушують правила торгівлі на ринку та працівників ринку, які надають місця для торгівлі без наявності експертного висновку ЛВСЕ; не оформлюються належним чином акти утилізації відпрацьованих проб продукції, а також не здійснюється належним чином ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, та інше.

Перевіркою, проведеною 25.11.2011 року Приазовською районною державною лабораторією ветеринарної медицини, також виявлено ряд недоліків в роботі лабораторії, яку очолював позивач, що підтверджено актом від 25.11.2011 року: лабораторія не має кутового штампу та печатки, що є порушенням п.1.26 Положення; завідувач лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на ринку не виконує обов'язки державного інспектора ветеринарної медицини, що є порушенням п.1.10 Положення; допускається реалізація продукції тваринного і рослинного походження без сертифікатів якості, що є порушенням п.3.2 Положення; не вживаються заходи до адміністрації ринку та власників, щодо усунення порушень, чим не виконуються вимоги п.4.8, п.4.9 Положення.

Згідно вимог п.4.8., п.4.9 Положення давати адміністрації (власнику) ринку обов'язкові для виконання пропозиції, письмові розпорядження тощо з питань ветеринарної медицини з метою забезпечення відповідних умов реалізації продукції й дотримання належного ветеринарно-санітарного та епізоотичного стану. Здійснювати контроль за роботою об'єктів ветеринарно-санітарного призначення, проведенням санітарних днів, дезінфекції, дезінсекції та дератизації, уживати заходів відповідно до чинного законодавства щодо власника (реалізатора) тварин або продукції, власника ринку чи інших посадових осіб адміністрації ринку, які допустили торгівлю недоброякісною продукцією тваринного і рослинного походження, споживання якої може призвести до захворювання населення хворобами, спільними для тварин та людей, або отруєнь.

За необхідності, при грубому порушенні вимог законодавства з питань ветеринарної медицини, надавати відповідні матеріали Головному державному інспектору ветеринарної медицини району (міста) для прийняття відповідних рішень у порядку, визначеному законодавством.

Згідно посадової інструкції завідуючого лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на Приазовському ринку, затвердженої начальником Приазовської районної лікарні ветеринарної медицини 21.11.2004 року, до посадових обов'язків входить: державний контроль та нагляд за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог при торгівлі на ринку; державний контроль за наявністю і правильності оформлення ветеринарних та інших документів на продукцію, що реалізуються на ринку; контроль за надходженням, зберіганням та реалізацією продукції рослинного та тваринного походження суб'єктами господарювання, розташованими на ринку, та її ветеринарно-санітарна оцінка; а також має право: давати адміністрації рику обов'язкові для виконання пропозиції та розпорядження з питань ветеринарної медицини з метою дотримання належного ветеринарно-санітарного стану на ринку.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ведення адміністративної практики та вжиття адміністративних заходів є правом, а не обов'язком завідуючого лабораторією свідчить про неправильне сприйняття позивача вимог діючого законодавства.

Притягнення порушників законодавства про ветеринарну медицину до адміністративної відповідальності є складовою частиною державного ветеринарно-санітарного нагляду та контролю, який зобов'язаний здійснювати завідувач лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, як державний інспектор ветеринарної медицини.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину»державний ветеринарно-санітарний контроль, це функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів; а державний ветеринарно-санітарний нагляд - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у періодичній перевірці дотримання вимог чинного законодавства в галузі ветеринарної медицини. Та за вимогами п.12 ч.1 ст.13 цього Закону державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Наказом №63 від 30.11.2011 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за систематичне невиконання своїх службових обов'язків за п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечував позивач, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, в Приазовській районній державній лікарні ветеринарної медицини профспілкова організація відсутня та позивач не є членом профспілкової організації, тому при його звільненні за п.3 ст.40 КЗпП України, порушень трудового законодавства в цій частині не встановлено.

Суд правильно не взяв до уваги посилання позивача на те, що при його звільненні повинно було бути отримано погодження з представником трудового колективу, оскільки воно взагалі не потрібно при відсутності профспілкової організації на підприємстві, в установі, та не передбачено законом.

Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни застосовано до позивача за порушення вчинені після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Так, під систематичністю розуміється застосування дисциплінарних заходів за два і більше випадки невиконання службових обов'язків.

Систему порушень трудової дисципліни складають накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача №116 від 25.07.2011 року, №61 від 04.11.2011 року та виявлені комісійними перевірками порушення, вказані в актах від 14.07.2011 року, від 23.08.2011 року, від 08.09.2011 року, від 20.10.2011 року, від 25.11.2011 року.

Таким чином, з боку позивача мало місце систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та інших умов діючого законодавства в сфері ветеринарної медицини.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, є порушення трудової дисципліни, при цьому закон не вимагає, щоб порушення призвели до будь-яких шкідливих наслідків.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши усі зібрані у справі докази, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем були додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень та встановлено, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог діючого законодавства та проведено без порушення встановленого законом порядку.

Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Судом також правильно дана оцінка того, що з позивачем відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України проведений повний розрахунок при звільненні, виплачені всі належні суми та видана трудова книжка 01.12.2011 року, що підтверджується записом в журналі обліку трудових книжок та особистим підписом позивача в ньому.

Суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, що не суперечить ст.237-1 КЗпП України та роз'ясненням, викладеним в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, із змінами та доповненнями внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки при розгляді справи не було встановлено порушень прав позивача у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, невиплати належних грошових сум, та інших порушень), яке призвело, чи могло привести до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги та твердження про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та надані сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2012 року по цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: