ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1102/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І.,
при секретарі Литвиненко І.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Боровець С. П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України про визнання дій по протиправними та зобов'язати вчинити дії. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 13.10.2011 року громадянин Бангладеш ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року за позовом Чопського прикордонного загону Західного Регіонального управління Державної прикордонної служби України. Перебуваючи у ВПТПІ він звернувся до Управління міграційної служби у Волинській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 08.02.2012 року йому було видано довідку № 00000018 про звернення за захистом в Україні із строком дійсності до 28.02.2012 року, В подальшому міграційною службою термін її дії було продовжено до 27.04.2012 року на підставі положень статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року.
ОСОБА_2 звернувся до адміністрації ВПТПІ із заявою про звільнення його з цієї устави, оскільки наявність у нього довідок про звернення за захистом наданим у пункті тимчасового розміщення біженців, свідчить про законність перебування в Україні та повністю виключає примусове тримання та ізоляцію. Станом на 17.04.2012 року жодної письмової відповіді від адміністрації ВПТПІ не отримав, а тому вважає, що дії адміністрації ВПТПІ є протиправними. Просить суд зобов'язати відповідача звільнити його з Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, заявлений позов не визнав з підстав викладених в запереченнях (а.с.27-28), представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнала та пояснила, що громадянин ОСОБА_2 поміщений до Волинського ПТПІ 13 жовтня 2011 року на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року. Просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом при розгляді справи встановлено і цього не заперечувалось представниками сторін, що 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 поміщений до Волинського ПТПІ на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року (а.с.50) за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Словаччину на ділянці відділу прикордонної служби "Ужгород". Даний факт підтверджується, протоколом про адміністративне затримання від 17.09.2011 року (а.с.43), протоколом опитування іноземця (а.с.34), протоколом особистого огляду і огляду речей та вилучення речей і документів від 17.09.2011 року (а.с.45). Відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року був затриманий на строк до 12 місяців з розміщенням в пункті ПТПІ з подальшим примусовим видворенням за межі території України.
Також судом встановлено, що громадянин Бангладеш ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його слів, звернувся до Управління міграційної служби у Волинській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В результаті чого йому було видано довідку № 00000018 від 08.02.2012 року про звернення за захистом в Україні із строком дійсності до 28.02.2012 року (а.с.7). В подальшому міграційною службою термін дії якої було продовжено до 27.04.2012 року та в подальшому до 27.05.2012 року (а.с.54).
Також судом встановлено і цього не заперечувалося представниками сторін, що 14 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до адміністрації ВПТПІ із заявою про його звільнення (а.с.8-9), яка адміністрацією пункту була розглянута, однак письмової відповіді позивачу не надано.
Не знайшли свого підтвердження неодноразові посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що його довіритель (позивач) не бажає попасти в країну походження (Грузію), а має намір набути статусу біженця і залишитись в Україні з огляду на наступне. Представник позивача стверджує, що позивач має земляка в Харкові, родичка якого проживає в місті Луцьк і згодна надавати громадянину Бангладеш ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальне забезпечення та відшкодування будь яких затрат, пов'язаних із його перебуванням в Україні (а.с.58). В протиріччя цьому в постанові Закарпатського окружного адміністративного суду було досліджено, що позивач має намір в будь-якому випадку потрапити в країни Західної Європи з метою працевлаштування для забезпечення свого проживання (а.с.50) та в протоколі опитування іноземця останній зазначає, що близьких родичів в Україні немає та має бажання повернутися на батьківщину (а.с.34).
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні наголошувала і це підтверджується письмовими матеріалами справи, що адміністрація Волинського ПТПІ неодноразово зверталась до Департаменту у справах біженців та іноземців ДМС України з проханням надати детальне роз'яснення підстав та порядку звільнення іноземців з пункту та чи є довідка про звернення за захистом підставою для звільнення (а.с.11-12), але станом на 04.05.2012 року на адресу Волинського ПТПІ не надходило жодної відповіді з Департаменту у справах біженців та іноземців ДМС України на рахунок роз'яснень щодо звільнень з установи на підставі наявності довідки про звернення громадян за захистом (лист від 04.05.2012 року №320).
Суд враховує і ту обставину, що згідно наказу по Управлінню ДМС України у Волинській області від 28.02.2012 року №19 документи громадянина Бангладеш Міаг Фоте взято до оформлення для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але рішення Державної міграційної служби України ще не прийнято, що підтверджено листом від 03.05.2012 року за №987 9(а.с.57), отже, звільнення громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 можливе у разі прийняття Державною міграційною службою України рішення визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту або скасування відповідного судового рішення про затримання.
Згідно пункту 4 статті 30 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI „Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які не законно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців".
Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року поміщений до Волинського ПТПІ на строк до 12 місяців з подальшим примусовим видворенням за межі території України. Оскільки рішення суду є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади на всій території України. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. І. Смокович
Повний текст постанови виготовлений 11 травня 2012 року.