ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" квітня 2012 р. Справа № 5023/1582/12
вх. № 1582/12
Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/4621 від 14.06.2011р.
Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № 2/907-юр від 27.01.2012р.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до КП "Харківводоканал", м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 18233,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків суми заборгованості ПДВ на 3% річних у розмірі 11076,65 грн.; ПДВ на індекс інфляції в розмірі 7156,61 грн. за договором № 4 від 07.05.2004 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами АК "Харківобленерго" та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість по ПДВ на 3 % річних та ПДВ на інфляційні станом на 01.02.2012 року, яка до цього часу не сплачена. Також просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2012 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні судовому засіданні на 12.04.2012 р. о 12:30 год.
У призначеному судовому засіданні 12.04.2012 р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
У призначеному судовому засіданні 12.04.2012 р. відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позов (вх. № 3879), який надано через канцелярію господарського суду та долучено до матеріалів справи.
У відзиві на позов відповідач також зазначив, що відповідно до зареєстрованого 26.01.2012р. Статуту, Комунальне підприємство «Харківводоканал» є правонаступником Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».
Суд, враховуючи, що згідно до ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу, тому вважає за можливе залучити до участі у справі в якості відповідача - Комунальне підприємство "Харківводоканал".
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду надано усі необхідні для розгляду справи докази, встановив наступне.
07.05.2004 року між АК "Харківобленерго" та КП КГ «Харківкомуночиствод» (правонаступником якого є відповідач) був укладений Договір про постачання електричної енергії (надалі - Договір).
Даний Договір відповідно до п. 9.11 пролонгований на 2011 р.
Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатків до цього Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.
Відповідно до п.1 Додатку № 2 до Договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Згідно заявлених позовних вимог, у зв'язку з несвоєчасною сплатою використаної електроенергії (станом на 01.03.2012р.) виникла заборгованість за договором № 4 від 07.05.2004 про постачання електричної енергії в розмірі: ПДВ на 3% річних у розмірі 11076,65 грн.; ПДВ на індекс інфляції в розмірі 7156,61 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Дослідивши правомірність здійснених позивачем нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 185 пп. а, пп. б Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У відповідності до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем, виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень ст. 193 Податкового кодексу України податок становить 17 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 185 цього кодексу, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
З урахуванням вищевикладеного, інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення ПДВ на 3% річних у розмірі 11076,65 грн.; ПДВ на індекс інфляції в розмірі 7156,61 грн. за договором № 4 від 07.05.2004 про постачання електричної енергії, не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Пономаренко Т.О.
повний текст рішення підписано 17.04.2012р.