Справа № 2-371/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2008р.                                                                             м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд в складі:

головуючого                  Сопруна  В.В.,

при секретарі                 Алєксєєвій І.Д.,

з участю адвокатів        ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилеві-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,  -

                                                          ВСТАНОВИВ:

В Могилів-Подільський міськрайонний суд звернулась з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

В судовому засіданні позивач,  ОСОБА_3,  позов підтримала і суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на ½ частину житлового будинку за АДРЕСА_1, Могилів-Подільського району, Вінницької області. Спадкоємцями по закону є вона і відповідач, які спадщину фактичним шляхом після смерті батька не прийняли. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня рідна мама, ОСОБА_6. Після смерті мами вона дізналася, що будинок батьків був подарований відповідачу ще в 1996 році. Вважає, що даний договір слід визнати недійсним, оскільки в договорі дарування від 13 листопада 1996 року, зазначено, що ОСОБА_6 діяла від імені ОСОБА_5, на підставі доручення, посвідченого Серебрійською сільською Радою 16 жовтня 1996 року по реєстру №40. На час посвідчення договору дарування будинку, доручення батька було фіктивним, підпис був підробленим, та посвідчений через рік після його смерті. Просить суд визнати договір дарування житлового будинку за АДРЕСА_1, Могилів-Подільського району, Вінницької області від 13 листопада 1996 року, недійсним, позов задовільнити.

Відповідач, ОСОБА_4, позов не визнала і суду пояснила, що позивачу було відомо ще в 1996 році про те , що її було подаровано будинок. При житті матері не було ніяких заперечень зі сторони позивача, тому, що ОСОБА_4. проводила догляд за будинком, вкладала значні власні кошти в обладнання будинку і його благоустрій, крім того це була воля батьків щодо переходу права власності на будинок їй. Оскільки позивач не поставила перед судом питання про застосування строків позовної давності, тому що поважних причин для їх поновлення немає, просить суд в позові відмовити.

Свідки, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суду пояснили, що про договір дарування вони взнали після смерті, ОСОБА_6, в вересні 2007 року, також суду пояснили, що вони приймали участь в будівництві спірного домоволодіння та в проведенні похоронів ОСОБА_6.

Свідки, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суду пояснили, що про договір дарування  сімя ОСОБА_7 знала , ще в 1996-1997 роках, оскільки про це говорили на поминках, крім того про цей факт говорило все село.    ОСОБА_4. проводила догляд за будинком, вкладала значні власні кошти в обладнання будинку і його благоустрій, проводила похорони матері.

Свідок, ОСОБА_11, суду пояснила, що 16.11.1994 року та 16.10.1996 року  вона посвідчувала доручення  ОСОБА_5 на ОСОБА_6 про дарування будинку ОСОБА_4. В першому дорученні підписався ОСОБА_5, а в другому ОСОБА_6. Вважає, що помилки не допустила, оскільки це була воля батьків. Також суду пояснила, що про договір дарування сімя ОСОБА_7 знала , ще  з моменту складання даного, про цей факт говорило все село, однак вони не хотіли звертатися до суду, щоб не травмувати маму, яка була на той час ще жива.

Свідок, ОСОБА_12, суду пояснила, що вона посвідчувала договір дарування, для цього сторона надала всі необхідні документи, помилки в своїх діях не вбачає, оскільки  вона не знала на той час, що  ОСОБА_5 помер.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що в позові  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним слід відмовити з наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на ½ частину житлового будинку за АДРЕСА_1, Могилів-Подільського району, Вінницької області. Спадкоємцями по закону,  у відповідності зі ст.529 ЦК України (ред.1963 року) на той час були дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_3та дочка ОСОБА_4.   

ОСОБА_6 спадщину, у відповідності зі ст.549 ЦК України (ред.1963 року) прийняла фактичним шляхом після смерті чоловіка. Ні позивач, ні відповідач не писали заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 суду пояснила, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на ½ частину житлового будинку за АДРЕСА_1, Могилів-Подільського району, Вінницької області. Спадкоємцями по закону є вона і відповідач, які спадщину фактичним шляхом після смерті батька не прийняли. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня рідна мама, ОСОБА_6. Після смерті мами вона дізналася, що будинок батьків був подарований відповідачу ще в 1996 році. Вважає, що даний договір слід визнати недійсним, оскільки в договорі дарування від 13 листопада 1996 року, зазначено, що ОСОБА_6 діяла від імені ОСОБА_5, на підставі доручення, посвідченого Серебрійською сільською Радою 16 жовтня 1996 року по реєстру №40. На час посвідчення договору дарування будинку, доручення батька було фіктивним, підпис був підробленим, та посвідчений через рік після його смерті.

Однак суд не приймає цього обґрунтування.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  ОСОБА_5. 13 листопада 1996 року, районним державним нотаріусом був посвідчений договір дарування, згідно якого зазначено, що ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_5, на підставі доручення, посвідченого Серебрійською сільською Радою 16 жовтня 1996 року по реєстру №40, подарувала житловий будинок за АДРЕСА_1, Могилів-Подільського району, Вінницької області своїй дочці ОСОБА_4.

Суд вбачає, що при посвідченні доручення секретарем Серебрійської сільської ради, 16.10.1996, були допущенні порушення норми ст.69 ЦК України (ред..1963 року), однак з показів позивача,  свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,  вбачається, що про договір дарування  сімя ОСОБА_7 знала , ще в 1996-1997 роках, оскільки про це говорили на поминках, крім того про цей факт говорило все село, однак вони не хотіли звертатися до суду, щоб не травмувати маму, яка була на той час ще жива.  Покази даних свідків суд приймає до уваги, оскільки вони є неупередженими, що стосується показів свідків, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які суду пояснили, що про договір дарування вони взнали після смерті, ОСОБА_6, в вересні 2007 року, суд не бере до уваги, оскільки вони є зацікавленими в справі особами. ОСОБА_7 є чоловіком позивача, а ОСОБА_8 є її сином.

Поважності причин через які своєчасно не звернулася до суду ОСОБА_3не навела, а загальне посилання на те, що про договір дарування вона взнала після смерті, ОСОБА_6, в вересні 2007 року суд не приймає, бо воно є непереконливим. Також  ОСОБА_3 не поставила перед судом питання про поновлення строку позовної давності, в той час як відповідач ОСОБА_4 однією з підстав відмови в позові вбачає саме пропуск строку позовної давності.

            У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: "До позовів  про визнання запере чуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується  позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше".

            Відповідно до ст.71 ЦК України (ред..1963р) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

            Згідно ст. 80 ЦК України (ред..1963р) закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Оскільки, ОСОБА_4, просила відмовити в позові через сплив позовної давності, а ОСОБА_3не навела поважних причин його пропуску, звернулась до суду 7.12.2007р., та не поставила питання про його поновлення, суд вважає, що  в позові слід відмовити в зв'язку із спливом строку позовної давності. 

Викладене підтверджується поясненнями сторін, свідків, матеріалами справи і дає суду підстави для відмови у задоволенні позову.                                                  

Керуючись ст.ст. 71,75,80,525,529,549 ЦК України (ред..1963р) ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним  -  відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:       _____________________                                               / Сопрун В.В./