справа №2-879/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
Головуючої- судді Супрун Г.Б.
при секретарі- Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Печерське РУ ГУ МВС України в м.Києві, про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом позбавлення права користування нею та зняття з реєстрації,-
Встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом , в якому просить виселити з квартири колишню дружину ОСОБА_2. Мотивує позов тим, що шлюб з відповідачкою розірвано 16.01.1008р. рішенням Печерського районного суду м.Києва, спільних дітей не мають. Після розірвання шлюбу вона продовжує проживати в його квартирі,що належить йому на праві приватної власності, чим створює неможливі умови проживання в одній квартирі, вчиняє скандали, він позбавлений можливості спілкуватись зі своєю дочкою, і відповідачка відмовляється переїхати в свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Тому просить виселити її та зняти з реєстраційного обліку.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 уточнили позовні вимоги . Просили виселити відповідачку на підставі ст.116, 157 ЖК України та усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом позбавлення відповідачки права користування житловим приміщенням на підставі ст.ст.386,391 ЦК України і зняти з реєстрації. Мотивує вимоги тим , що вона самовільно зайняла кімнату з балконом( спальню), в зв»язку з чим позивач позбавлений можливості користуватися ним, також позбавлений можливості оселити в цій кімнаті іншу особу, з якою бажає проживати разом, запрошувати в гості дочку з онуками. Відповідачка робить неможливим проживання в одній квартирі, не сплачує комунальні послуги. Одночасно позивач пояснив, що невелика пенсія та ріст цін на товари змусили його прийняти рішення про продаж квартири, але факт проживання та реєстрації ОСОБА_2. перешкоджає вільно розпорядитися своєю власністю.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 проти позову заперечували. Позивачка пояснила, що після реєстрації шлюбу у 1989р. з ОСОБА_1. проживала з ним у його квартирі, а пізніше у 1995р. він її прописав до себе в квартиру за своєю заявою як дружину, де вона проживає до теперішнього часу. Відносини між ними стали погіршуватися у 2006р., тому з кінця 2007р. вони стали проживати в різних кімнатах, він надав їй меншу кімнату з балконом, а собі визначив велику кімнату. В зв»язку з конфліктними відносинами вони неодноразово викликали працівників міліції. Вважає, що набула права користування спірною квартирою, тому немає підстав для позбавлення її права користування квартирою, іншого житла у неї немає.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належно, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Вислухавши позивача, відповідача, їх представників, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власник квартириАДРЕСА_2 що підтверджується свідоцтвом про свідоцтво про право власності на житло, видане 14.12.1993 року ( а.с.7)
Сторони зареєстрували шлюб 25.02.1989р. (а.с.76), який розірвано 16.01.2008р. рішенням Печерського райсуду м.Києва ( а.с.82).
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 за своєю заявою прописав до себе в квартиру ОСОБА_2. як дружину 06.06.1995р. ( а.с.51)
З цього часу вони проживали однією сім»єю, користувалися квартирою спільно, ніякої домовленості щодо користування кімнатами не було. Лише восени 2007року після того, як стосунки між ними погіршилися, вони стали проживати в різних кімнатах. Дані факти сторонами не оспорюються.
Як пояснив позивач, він сам особисто вирішив залишить відповідачці кімнату меншею площею 13,6 к.м - спальню, а сам лишився в великій кімнаті площею 18,3 кв.м.
Це ж саме підтвердила і відповідачка. Тому твердження позивача, що відповідачка самовільно зайнята кімнату з балконом безпідставні.
Відповідно до ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, із систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим проживання в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних провадиться без надання іншого жилого приміщення.
З тих підстав, що зазначені в позовній заяві, статтею 116 ЖК України не передбачено виселення без надання іншого приміщення. Наявність конфліктних відносин між сторонами не є підставою для виселення одного з колишніх членів сім»ї.
Як пояснили сторони, і цей факт не оспорюється, що відносини між ними конфліктні і вони викликали працівників міліції, перебуваючи ще в шлюбі.
Це підтверджується також постановою Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.02.2006р. Доречі, з відмовного матеріалу, який оглядався в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2. Крім того, при відбиранні пояснень, обзивав дільничого інспектора та погожував йому звільненням з роботи.
Даний доказ спростовує посилання позивача, що саме відповідачка робить неможливим проживання в одній квартирі.
Слід зазначити, що після уточнення позовних вимог в новій редакції позовної заяви від 09.06.2008р. позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_2.
Згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування.
З 1995р. ОСОБА_2. набула права користування даної житлової площі, іншого житла в неї немає і не було на момент реєстрації , і підстав для позбавлення такого права немає.
Посилання позивача, що ОСОБА_2. має інше житло не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідачці з її сином належала 2/3 частини в трикімнатній квартирі по АДРЕСА_3. Дану квартиру обміняли на дві однокімнатні квартири в січні 1995р. згідно договору обміну квартир( а.с.57 ), а ОСОБА_1 прописав її до себе як дружину в червні 1995р. Тобто ОСОБА_2. жодного дня не проживала та не була зареєстрована в однокімнатній квартирі свого сина АДРЕСА_4, тому не набула права на користування цієї квартири. Про це було відомо позивачу. Також, як пояснив позивач, посилання в уточненій позовній заяві на прийняття відповідачкою квартири у спадщину від своєї матері є опискою.
Згідно ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В своїх вимогах позивач та його представник не ставили таких вимог, передбачених цією нормою. А просили позбавити відповідачку права користування житловим приміщенням, тоді як жодного доказу щодо втрати такого права суду не навели.
Враховуючи наведене, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не доведений, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.116, 157 ЖК України, ст.ст.386,391,395, 405 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Печерське РУ ГУ МВС України в м.Києві, про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом позбавлення права користування нею та зняття з реєстрації - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява та апеляційна скарга подаються до Апеяційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва.
Суддя: