Справа № 2-1365/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.06.2008 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого: судді Супрун Г.Б.
при секретарі: Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Ексельсіор» , 3-тя особа: ОСОБА_2, про зміну формулювання причин звільнення,- встановив:
В березні 2008 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просить змінити формулювання причини її звільнення із п.3 ст.40 на ст.38 КЗпПУ, а також про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
В попередньому судовому засіданні відмовилась від своїх вимог щодо стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., в частині даних вимог провадження по справі закрито. Тому суд розглядає тільки вимоги про зміну формулювання причин звільнення.
Мотивує позов тим, що працювала кравцем на ЗАТ «Ексельсіор» і наказом №5 від 26.02.2008р. була звільнена за ст.40 п.3 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни. З актами про порушення трудової дисципліни не згодна, вважає їх безпідставними і як наслідками стосунків між нею та головою правління ЗАТ «Ексельсіор», яка вимагала звільнення за власним бажанням. Вважає її звільнення відбулося з порушенням вимог ст.148 КЗпПУ щодо застосування виявлення проступку протягом одного місяця, тобто враховуючи останній складений акт від 08.01.2008р. мали звільнити не пізніше 08.02.2008р.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов. Пояснила, що з наказом про звільнення ознайолена в цей же день 26.02.2008р., отримала нараховані кошти в сумі 1078,62 грн. Щодо складених актів, які стали підставою для звільнення пояснила, що 31.03.2007р. вона дійсно пішла раніше з роботи, але відпросилася у виконавчого директора Вілюри Л.І., 11.05.2007р. по телефону знову повідомила виконавчого директора про відсутність її на роботі через виклик в судове засідання, 05.10.2007р. вона запізнилась на електропотяг. 08.01.2008р. звернулася з заявою з проханням відпустити з роботи раніше 8-го та 9-го січня через продовження лікування, але голова Правління ОСОБА_2. відмовила в проханні і повідомила про це не одразу, а зранку на наступний день, про що написала резолюцію на заяві, тому акт від 09.01.08р. не визнає. На період лікування брати лікарняний лист вважала недоцільним, так як роботи на замовлення клієнтів в ці дні не було і аналогічні прохання інших працівників задоволені. Додала, що з посадовою інструкцією та з Правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена.
Представник відповідача ОСОБА_3 просив в позові відмовити за безпідставністю. Пояснив, що заяви про звільнення за власним бажанням позивачка не писала. 31.03.2007р. до неї вже застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке протягом року не знято, і після цього позивачка продовжувала порушувати трудову дисципліну, без поважних причин не виконувала обов»язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, самовільно залишала робоче місце, в зв»язку з чим складені акти про порушення трудової дисципліни. Тому була звільнена за ст.40 п.3 КЗпПУ.
З-тя особа ОСОБА_2. заперечувала проти позову, пояснила, що вона працює головою правління ЗАТ «Ексельсіор» з 1995 року. З вимогами Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ЗАТ «Ексельсіор» та посадової інструкції кравця салону мод ЗАТ «Ексельсіор» позивачка була ознайомлена особисто під розписку. За порушення трудової дисципліни, що виявилось у відсутності на роботі без поважних причин протягом 09 та 10 березня 2007 року, та протягом 1 години 40 хв. 31 березня 2007 року, наказом по ЗАТ «Ексельсіор» № 6 від 31.03.2007 року ОСОБА_1 було оголошено догану. З вказаним наказом вона ознайомилась, зробивши на ньому окремі написи кульковою ручкою, проте, вказаний наказ нею не оскаржувався. Якби позивачка написала заяву про звільнення за власним бажанням, її було б одразу звільнено за ст.38 КЗпПУ. Ставлення до позивачки було таким же як і до інших працівників товариства.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновків, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 1993р. по 2008р. і згідно наказу № 5 від 26 лютого 2008 року її звільнено з посади кравця ЗАТ «Ексельсіор» за ст.40 п.3 КзпПУ ( а.с.3,4), тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Підставами для звільнення стали також акти, складені працівниками ЗАТ «Ексельсіор»:
-акт від 11.05.2007 року про те, що позивачка 04 травня 2007 року без поважної причини та попереднього дозволу адміністрації була відсутня на робочому місці з 10 години 00 хв. до 13 години 00 хв.
- акт від 05.10.2007 року про те, що згідно доповідних виконавчого директора ЗАТ «Ексельсіор» Вілюри Л.І. та конструктора Мельник Л.А., позивачка продовжує систематично запізнюватись на роботу на 10-30 хвилин, неякісно виконує замовлення, відмовляється виконувати доручену їй роботу.
- актом від 08 січня 2008 року зафіксрвано факт ,що позивачка самовільно, без дозволу адміністрації залишила робоче місце о 17 годині 00 хв., що на дві години раніше встановленого розкладу, про що складено акт 09.01.2008р.( а.с.62)
Наказом №6 від 31.03.2007р. на ОСОБА_1 накладалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.
Поняття трудової дисципліни чітко прописане в пп. 3.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ЗАТ «Ексельсіор» та п. 1.1. Посадової інструкції кравця салону мод ЗАТ «Ексельсіор» згідно з якими працівники ЗАТ «Ексельсіор» (в тому числі кравець) зобов'язані своєчасно приходити на роботу, згідно графікам роботи, дотримуватися встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь робочий час для виробничої праці, точно виконувати розпорядження голови правління або адміністрації, а також функції, які визначені посадовими інструкціями.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ЗАТ «Ексельсіор» встановлений наступний режим робочого часу: п'ять днів на тиждень з двома вихідними днями - неділя та понеділок. Робота починається о 10 годині 00 хв., закінчується о 19 годині 00 хв. (у суботу - о 17 годині 00 хв.).
З вказаними вимогами Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ЗАТ «Ексельсіор» та посадової інструкції кравця салону мод ЗАТ «Ексельсіор» позивачка була ознайомлена особисто під розписку.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Оскільки ОСОБА_1 систематично без поважних причин не виконувала обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією кравця салону мод ЗАТ «Ексельсіор», що проявлялося у постійних запізненнях на роботу, самовільному залишенні робочого місця та неякісному виконанні замовлень, приймаючи до уваги те, що раніше до позивачки вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (наказ по ЗАТ «Ексельсіор» № 6 від 31.03.2007 року про оголошення ОСОБА_1 догани), які не зняті у порядку, передбаченому ст. 151 КЗпП України, наказом по ЗАТ «Ексельсіор» № 5 від 26.02.2008 року ОСОБА_1 було звільнено з посади кравця ЗАТ «Ексельсіор» згідно з п. З ст. 40 КЗпП України з 26 лютого 2008 року.
З наказом про звільнення позивачка ознайомилась в цей же день, про що вона підтвердила в судовому засіданні, а також отримала належні їй при звільненні гроші в сумі 1078,62 грн., що підтверджується касовим ордером НОМЕР_1 від 26.02.2008р.( а.с.63)
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Позивачка стверджувала, що 26.02.2008р. писала заяву про звільнення її за власним бажанням в кабінеті голови Правління ОСОБА_2., заяву могли бачити на столі інші працівникі, заходячи до кабінету. Одночасно стверджувала, що на наступний день 27.02.2008р. голова Правління ОСОБА_2. ще не хотіла звільняти її за ст.36 КЗпПУ за згодою сторін, поки вона не відмовиться від належних їй в товаристві акцій та ваучера. Тому в цій частині пояснення позивача є протирічними, оскільки з наказом про звільнення вона ознайомилась в цей же день 26.02.2008р., і докази не можуть грунтуватись на припущеннях.
Відтак, суд приходить до висновку, що жодної заяви про звільнення за ст. 38 КЗпП України позивачка не надавала. Тому позовна вимога про зміну формулювання причини звільнення із п. З ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України немає жодних правових підстав.
Також безпідставними є посилання позивачки на те, що згідно ст.148 КЗпПУ за виявлений 08.01.2008р. проступок дисциплінарне стягнення повинно застосуватись не пізніше одного місяця, тобто повинні були її звільнити не пізніше 08.02.2008р., оскільки цією ж статтею передбачено, що час тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці до цього строку не відноситься. Враховуючи, що позивачка перебувала на лікарняному з 15.01.2008р. по 09.02.2008р. включно, то відповідачем не порушені вимоги закону.
На підставі наведеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов безпідставний і в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.38, 40, 151 КЗпПУ, ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1до ЗАТ «Ексельсіор» , 3-тя особа: ОСОБА_2., про зміну формулювання причин звільнення, стягнення моральної шкоди- відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в Апеляційний суд м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: