Дата документу 10.05.2012

Справа № 2-621

2012 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його право на отримання від відповідача не сплаченої винагороди (упущеної вигоди) за договором доручення від 26 квітня 2004 року в сумі 160 312 грн., стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 250 112 грн., яка складається з: 160 312 грн. винагорода по договору доручення від 26 квітня 2004 року; 9 777 грн. проценти за користування коштами; 25 674 грн. збитки від інфляції; 54 352 грн. сума штрафу за прострочення розрахунків та судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що 26 квітня 2004 року між ним та відповідачем був укладений договір доручення. Відповідно до умов якого йому було доручено відповідачем вести справи і представляти його інтереси у взаєминах із усіма підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, а також з органами державної влади і керування з усіх питань, пов'язаних з виходом довірителя зі складу засновників ТОВ «Магистраль-Агро»і «Грант-Сервіс», а ОСОБА_2 зобов'язався сплатити винагороду за отримані послуги. Того ж дня, 26 квітня 2004 року відповідач видав на його ім'я довіреність. Винагорода встановлювалась у розмірі 3% від загальної суми нарахованої довірителеві частки у статутному фонді ТОВ «Магістраль-Агро», частини вартості майна і прибутку, пропорційно частки у статутному фонді, частини прибутку поточного року, отриманої товариством до моменту виходу із нього та остаточного розрахунку. Загальна сума його винагороди по ТОВ «Граніт-Сервіс»буде визначена за додатковою згодою сторін після проведення загальних зборів товариства про вихід довірителя із складу засновників. Крім того, відповідач зобов'язався виплатити йому вартість консультаційних і підготовчих робіт у розмірі 1 600 грн. по кожному товариству, що оплачується протягом 5 днів після рішення загальних зборів про його вихід із складу засновників і визначення порядку виплати належних йому сум. Враховуючи, що вищезазначена угода була укладена на строк до 31 грудня 2005 року, між ними була укладена додаткова угода, якою було пролонговано договір доручення на строк до закінчення судових та слідчих дій по цивільних та кримінальних справах, пов'язаних з корпоративними правами відповідача та захисту його прав власності. По закінченню дії довіреності від 26 квітня 2004 року ОСОБА_2 були видані на його ім'я довіреності на ведення його справ та представлення його інтересів на наступні періоди. Після того, як ним було проведено значний обсяг роботи, пов'язаної із зверненням до правоохоронних органів та податкової міліції з метою захисту корпоративних прав відповідача та досягнення позитивних результатів з цього питання, ОСОБА_2 від сторони опонентів було запропоновано укласти мирову угоду. Він самостійно, не повідомивши його, провів переговори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при участі ліквідатора ОСОБА_5 про умови мирової угоди. Сторони домовились про те, що ОСОБА_2 відмовляється від продовження всіх справ, пов'язаних з товариствами, та отримує узгоджену між ними суму компенсації. 13 жовтня 2009 року він отримав від відповідача повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору доручення. Однак остаточного розрахунку по договору доручення відповідач не провів до теперішнього часу. Той факт, що відповідач відмовився від доведення справ до завершення, позбавило його права на отримання винагороди, яку він міг реально одержати за звичайних обставин, якби відповідач не розірвав договір з ним. Він не розрахувався з ним і не визнає свого боргу. Станом на 13 жовтня 2009 року винагорода, яку він мав би реально одержати за звичайних обставин, якби відповідач не уклав мирову угоду з опонентами, та не припинив судові та слідчі дії (упущена вигода) складає 252 137 грн. 93 коп. Дана сума складається з: 3% від 8 404 597 грн. 76 коп. (229 588 грн. 39 коп. -сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по кримінальній справі № 13950802, цивільній справі про визнання недійсним договору від 26 грудня 2006 року, укладеного між ТОВ «ТД «Промислові системи»з ТОВ «Магістраль-Агро»про постачання дизпалива; 1 818 124 грн. 07 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішеннями по цивільним справам в судах, пов'язаних з поверненням грошей та майна ТОВ «Магістраль-Агро»та ОСОБА_2; 765 480 грн. 00 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по цивільній справі № 2-202/06 в частині стягнення 30% вартості майна при виході із складу засновників; 705 618 грн. 77 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по цивільній справі № 2-3638/07 при новому розгляді в частині стягнення збитків від незаконного обігу векселів; 294 444 грн. 54 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по цивільній справі № 2-3525/09 за позовом ТОВ «Магістраль-Агро»до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна -комплексу приміщень; 17 388 грн. 48 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по цивільній справі № 2-3638/08 за позовом ТОВ «Магістраль-Агро»до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна -трактору К-701; 35 192 грн. 28 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по цивільній справі № 2-3638/08 за позовом ТОВ «Магістраль-Агро» до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна -комбайну «Кейс-1460»; 215 000 грн. 00 коп. - сума, яка могла бути стягнута за рішенням суду по кримінальній справі № 330 по факту заволодіння коштами ТОВ «Граніт-Сервіс»в особливо великих розмірах). За час надання послуг ОСОБА_2 він отримав від нього аванс в сумі 91 826 грн., залишок несплаченої йому винагороди, яка підлягає стягненню з відповідача складає 160 312 грн. Також із розрахунку суми його збитків, пов'язаних із розірванням договору доручення з відповідача та штрафних санкцій за прострочення розрахунку, з нього підлягає стягненню 54 352 грн. сума штрафу за прострочення розрахунків; 9 777 грн. проценти за користування коштами та 25 674 грн. збитки від інфляції.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що між сторонами дійсно був укладений договір доручення від 26 квітня 2004 року в письмові формі та нотаріально посвідчений. Відповідно до вимог ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору здійснюється в такій же самій формі, як і договір, який змінюється або розривається. Таким чином, позивачем ставиться питання про правовідносини, що виникли на підставі договору доручення від 26 квітня 2004 року, строк дії якого закінчився 31 грудня 2005 року. А тому ОСОБА_1 пропущено строк для звернення до суду, слід застосувати до його позовних вимог позовну давність. Крім того, позивач просить визнати його право на отримання суми не сплаченої винагороди, зазначений спосіб захисту не передбачений ст.16 ЦК України, якою визначені засоби захисту цивільних прав та інтересів. Зазначена вимога за своєю природою відноситься до вимог окремого провадження -встановлення фактів, що мають юридичне значення. Всі необхідні розрахунки з позивачем були проведені та сплачена у повному обсязі сума винагороди за умовами договору доручення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

26 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір доручення /а.с.54/.

Даний договір відповідно до вимог цивільного законодавства не вимагає нотаріального посвідчення.

Але, сторонами відповідно до ч.4 ст.639 ЦК України, було досягнуто домовленості про нотаріальне посвідчення договору, що до якого законом не вимагається нотаріального посвідчення.

Такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, а саме з 26 квітня 2004 року.

Згідно п.5.5 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2005 року і може бути пролонгований сторонами у разі потреби.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 даного договору ОСОБА_1 було доручено та надано право на ведення справ і представницькі дії, пов'язані із виходом ОСОБА_2 із складу засновників товариств та його участю в діяльності ТОВ «Магістраль-Агро»та ТОВ «Граніт-Сервіс».

На виконання даного договору, того ж дня, 26 квітня 2004 року відповідачем було видано на ім'я ОСОБА_1 довіреність, якою він уповноважив останнього на ведення його справ і представлення його інтересів у взаєминах з усіма підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм їх власності, а також з органами державної влади і керування з усіх питань, пов'язаних з його виходом зі складу засновників ТОВ «Магістраль-Агро»та ТОВ «Граніт-Сервіс». Строк дії довіреності до 31 грудня 2005 року /а.с.9/.

Враховуючи, що на момент закінчення строку договору доручення, а саме 31 грудня 2005 року, між сторонами продовжувались правовідносини та була необхідність у пролонгації права позивача у діях від імені довірителя та представлення його інтересів, між сторонами була укладена додаткова угода від 01 листопада 2005 року /а.с.10/.

Відповідно до умов якої, було досягнуто домовленість щодо додатків до предмету договору доручення від 26 квітня 2004 року, обов'язків повіреного, суми винагороди та умов її оплати, пролонгації договору доручення на строк до закінчення судових та слідчих дій по цивільних та кримінальних справах, пов'язаних з корпоративними правами довірителя та захисту його прав власності.

Даний договір був укладений у письмовій формі, однак не посвідчувався нотаріусом, як основний до якого були внесені зміни.

Відповідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такі й самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Норма, закріплена ст.654 ЦК України, має диспозитивний характер. Із самого договору, закону або із звичаїв ділового обороту випливає можливість зміни або розірвання договору в іншій формі, аніж він укладений.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 після закінчення дії договору доручення та довіреності він 26 квітня 2004 року була видана наступна довіреність від 23 грудня 2005 року /а.с.11/ та по закінченню її дії -21 січня 2009 року /а.с.12/.

Вищезазначені довіреності були видані на ім'я позивача на право представляти інтереси та вести справи від імені відповідача, пов'язані з його виходом зі складу засновників ТОВ «Магістраль-Агро», ТОВ «Граніт-Сервіс»та ТОВ «Магістраль-Сервіс».

Тобто, фактично між сторонами продовжувались правовідносини. Цей факт в судовому засіданні підтвердив й сам відповідач.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2009 року ОСОБА_2 було розірвано, в односторонньому порядку договір доручення, зупинено дію довіреності від 27 січня 2009 року, видану на ім'я ОСОБА_1 та направлено повідомлення про це повіреному.

Такі дії відповідача суд розцінює як підтвердження ним тієї обставини, що фактично до 13 жовтня 2009 року між сторонами продовжували існувати правовідносини щодо надання позивачем своїх представницьких послуг по веденню справ ОСОБА_2 та захисту його інтересів.

А тому посилання відповідача та його представника на пропущений строк давності для звернення до суду, у зв'язку з недодержанням форми додаткової угоди й відповідно недійсність цієї угоди, суд вважає необґрунтованими.

Доводи відповідача та його представника про те, що позовна вимога про визнання права ОСОБА_1 на отримання від ОСОБА_2 не сплаченої винагороди (упущеної вигоди) за договором доручення за своєю природою відноситься до вимог окремого провадження, суд вважає безпідставними.

Оскільки в даному випадку має місце спір про право, а тому дана вимога повинна розглядатись судом у позовному провадженні в межах даної цивільної справи.

Що стосується позовних вимог про стягнення суми упущеної вигоди в розмірі 160 312 грн. та сум збитків від інфляції, штрафних санкцій за прострочення розрахунку та процентів за користування коштами, то суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору доручення винагорода ОСОБА_1 за виконані представницькі послуги встановлена у розмірі 3% від загальної суми нарахованих довірителеві частки у статутному фонді ТОВ «Магістраль-Агро», частини вартості майна і прибутку, пропорційно частки у статутному фонді, частини прибутку поточного року, отриманої товариством до моменту виходу із нього та остаточного розрахунку.

Загальна сума його винагороди по ТОВ «Граніт-Сервіс»буде визначена за додатковою згодою сторін після проведення загальних зборів товариства про вихід довірителя із складу засновників.

Крім того, п.3.3 договору встановлено, що довіритель виплачує повіреному вартість консультаційних і підготовчих робіт у розмірі 1 600 грн. по кожному товариству, що оплачується протягом 5 днів після рішення загальних зборів про його вихід із складу засновників і визначення порядку виплати належних йому сум і входить у загальну вартість винагороди за даним договором, утримується при остаточному розрахунку.

Договором також обговорено можливість виплати в рахунок загальної суми винагороди авансу, командировочних й інших витрат, пов'язаних з виконанням даного договору.

Як вбачається з довідки про перерахування авансу отриманого ОСОБА_1 від ОСОБА_2 за договором від 26 квітня 2004 року, позивач отримав суму у розмірі 91 826 грн. /а.с.42/.

Даний факт сторони підтвердили в судовому засіданні.

Отже, на виконання умов договору доручення та вимог ст.1009 ЦК України відповідачем у повному обсязі було відшкодовано повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а також встановлену домовленістю суму винагороди.

Доводи позивача щодо наявності збитків, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби відповідач не розірвав договір з ним та не уклав мирову угоду з опонентами, суд вважає безпідставними.

Оскільки, судом не встановлено будь-якого порушення прав ОСОБА_1 та наявності спричиненої йому шкоди.

Припущення позивача про те, що у випадку не укладання позивачем мирової угоди та продовження ведення судових справ з опонентів були б стягнені на користь ОСОБА_2 суми, з яких він відповідно до умов договору отримав би 3% винагороди, не є підтвердженням факту невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, порушення його цивільних прав та можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позову про відшкодування з відповідача збитків.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову про стягнення суми винагороди за договором доручення у розмірі 160 312 грн., тому й в задоволені стягнення збитків від інфляції, процентів за користування коштами та суми штрафу за прострочення розрахунків слід відмовити.

На підставі вимог ст.88 ЦПК України в задоволенні вимог про відшкодування понесених позивачем судових витрат необхідно також відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.22, 639, 654 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: