ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"19" червня 2006 р. 17 год. 30 хв. | м. Одеса Справа № 11/139-06-3774А |
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Власової С.Г.
При секретарі Язикова О.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Гінтул М.В. (за довіреністю).
від відповідача: Дяченко О.В., Парапан Г.П. (за довіреністю).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними рішень, -
ВСТАНОВИВ: 18.04.2006 р. за вх. № 4613 ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (далі –Відповідач) про визнання нечинними повністю Рішень № 1004 від 13.07.2005 р., №№ 1364, 1365, 1366 від 08.09.2005 р., №№ 323, 324, 325 від 23.03.2006 р. Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 24.05.2006 р. за вх. № 11038 надав додаткові пояснення та доповнення у справі
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях на позов (вх. № 9822 від 11.05.2006 р.) та доповненнях до заперечень на позов (вх. № 12273 від 08.06.2006 р.).
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне:
Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси за №0024, як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
В період з 13.07.2005 р. по 23.03.2006 р. Відповідачем на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прийнято сім рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, а саме № 1004 від 13.07.2005 р., №№ 1364, 1365, 1366 від 08.09.2005 р., №№ 323, 324, 325 від 23.03.2006 р. на загальну суму 147227,77 грн.
Позивач вважає зазначені вище рішення неправомірними, оскільки штрафні санкції у сумі –79623,39 грн. та пеня в сумі 67604,38 грн. накладені за періоди, які вже були предметом судового розгляду та по яким прийняті Рішення господарського суду Одеської області (по справі № 15/157-05-4620; № 26/292-05-7734) та наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваних рішень Відповідач діяв з перевищенням владних повноважень, оскільки фактично привласнив собі функції господарського суду Одеської області щодо встановлення порядку виконання рішень суду.
24.05.2006 р. за вх. № 11038 Позивач надав додаткові пояснення та доповнення у справі в яких зауважує ,що посилання Відповідача на пропуск Позивачем строків для звернення до господарського суду Одеської області є необгрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до суду.
Також, Позивач, вважає вищезазначені рішення прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України, а саме п.2 ч.9, ч.5, ч.12 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058; п.9.3.2 та п.п.10.1 - 10.5, 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2004 р. під № 21-1 та зареєстрованої в Мінюсті України 16.04.04р. під № 64/8663 (далі Інструкції № 21-1), оскільки в цих рішеннях не вказані документи, які є підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені, та не додані розрахунки сум штрафів і пені, які стягуються. Крім того, усі оскаржувані Рішення про накладання штрафних санкцій та нарахування пені винесені Відповідачем за періоди, по яким уже були прийняті судові рішення і порядок їх виконання. При цьому Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, фактично змінював ці судові Рішення, привласнивши собі функції Господарського суду Одеської області, тобто діяв з перевищенням владних повноважень, наданих йому Законом (ст.ст. 19 і 124 Конституції України; ст. 14 КАСУ, ст. 203 ЦКУ).
Посилаючись на ст.19 Конституції України , Позивач зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях на позов (вх. № 9822 від 11.05.2006 р.) та доповненнях до заперечень на позов (вх. № 12273 від 08.06.2006 р.) в яких пояснив, що відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Відповідач вказує, що Законом не встановлено можливість оскарження рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені після десятиденного строку, наданого законом, з моменту отримання рішення особисто або заказним листом поштою, а посилання Позивача на ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено строки звернення до адміністративного суду, а саме рік, який обчислюється, якщо не встановлено інше, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, помилковим так як Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який відноситься до категорії "спеціальних" законів, встановлено десятиденний строк для оскарження до суду рішення про застосування фінансових санкцій з дня отримання рішення наручно або поштою.
Рішення № 1004 від 08.07 2005 р. було винесено до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (01.09.2005 р.).
Відповідач зазначає, що рішення, які є предметом спору отримані Позивачем –21.07.2005 р.( № 1004 від 13.07.2005 р.) ;04.04.2006 р.( № 1364, 1365, 1366 від 08.09.2005 р.) та 12.09.2005 р.(№323,324,325 від 23.03.06 р. ) тому, оскільки позовну заяву подано до суду лише 18.04.2006 р., то Позивачем пропущено встановлений Законом строк для оскарження в судовому порядку вищевказаних рішень.
Відповідач стверджує, що Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" не передбачено, та не зобов'язано виконавчі органи ПФУ вказувати в рішенні про застосування фінансових санкцій весь розрахунок фінансових санкцій (штрафу) та пені.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про" це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
29.04.2005 р. управлінням ПФУ в Малиновському районі м. Одеса було подано позовну заяву № 2947/07 від 13.04.2005 р. про стягнення боргу з Відповідача у розмірі 631535,86 грн., який утворився станом на 31.03.2005 р. До суми стягнення входила заборгованість по страхових внесках у розмірі 326300,87 грн., яка утворилась за періоди: травень 2004 р. - лютий 2005 р. (Звіт по формі Додаток 23 за відповідний період, графа 9), заборгованість по фінансових санкціях (штрафу) у розмірі 178147,95 грн., пені у розмірі 37653,21 грн. (відповідно рішень про застосування фінансових санкцій № 171, 172 від 26.02.2004 р., № 764 від 21.05.2004 р., № 1038 від 12.07.2004 р., № 1233 від 13.08.2004 р., № 1375 від 03.09.2004 р., № 1568, 1569, 1584 від 06.10.2004 р., № 1734 від 28.10.2004 р., № 365 від 16.03.2005 р.).
Щодо останніх рішень про застосування фінансових санкцій Відповідач вказує, що відповідно Акту про необхідність застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків (який складено до кожного рішення окремо) вони застосовані за несвоєчасну сплату страхових внесків за наступні періоди:
- № 171, 172 від 26.02.2004 р. - за період до 1 січня 2004 р.;
- № 764 від 21.05.2004 р. - за січень 2004 р.;
- № 1038 від 12.07.2004 р. -за травень 2004 р.;
- № 1233 від 13.08. 2004 р. - за лютий 2004 р.;
- № 1375 від 03.09.2004 р. - за березень 2004 р.;
- № 1568 від 06.10.2004 р. - за квітень 2004 р.;
- № 1569 від 06.10.2004 р.-за березень 2004 р.;
- № 1584 від 06.10.2004 р. - за травень 2004 р.;
- № 1734 від 28.10.2004 р. - за січень, лютий, березень, квітень 2004 р.;
- № 365 від 16.03.2005 р. - за квітень - червень 2004 р.
В серпні 2005 р. управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеса подало
позовну заяву № 6142/07 від 02.08.2005 р. про стягнення з ВАТ ОЗРСВ
боргу у розмірі 79282,59 грн., який утворився за період з 01.04.2005 р. по
01.08.2005 р. До суми для стягнення входила заборгованість по страхових внесках у
розмірі 48525,95 грн., яка березень - червень 2005 р. у сумі 15353,33 грн.,
заборгованість по фінансових санкціях (штрафу) у розмірі 17935,62 грн., пені у
розмірі 12821,02 грн. (відповідно рішення про застосування фінансових санкцій
№ 1004 від 13.07.2005 р.). Щодо рішення про застосування фінансових санкцій
№ 1004 від 13.07.2005 р. Відповідач вказує, що відповідно Акту про необхідність
застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну
сплату страхових внесків було зазначено за який саме період до ВАТ "ОЗРСВ"
застосовано фінансові санкції, а саме - за квітень - травень 2005 р.
14 березня 2006 р. управлінням ПФУ в Малиновському районі м. Одеса подано
позовну заяву № 1850/11 від 10.02.2006 р. про стягнення з Відповідача боргу у розмірі 136382,92 грн. До суми для стягнення входила заборгованість по страхових внесках у розмірі 89159,10 грн., яка утворилася за липень - грудень 2005 р. та заборгованість по фінансових санкціях (штрафу) у розмірі 26150,69 грн., пені у розмірі 21073,13 грн. (відповідно рішень про застосування фінансових санкцій № 1364, 1365, 1366 від 08.09.2005 р.). Щодо рішень про застосування фінансових санкцій № 1364, 1365, 1366 від 08.09.2005 р. необхідно вказати те, що в кожному рішенні було зазначено за який саме період до Відповідача застосовано фінансові санкції, а саме:
- рішення №1364 від 08.09.05 р. - за червень 2005 р.;
- рішення №1365 від 08.09.05 р. - за квітень, травень 2005 р.;
- рішення №1366 від 08.09.05 р. - за червень 2004 р., лютий, березень 2005 р.
23 березня 2006 р. управлінням ПФУ в Малиновському районі м. Одеса застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків за наступні періоди:
- рішення № 323 за липень 2004 р.;
- рішення № 324 за вересень 2004 р.
- рішення № 325 за серпень 2004 р.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що, періоди, відносно яких винесені рішення, не були предметом судового розгляду двічі.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 13.07.2005 р. по 23.03.2006 р. Відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, а саме:
- рішення № 1004 від 13.07.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 30756,64 грн. за квітень-травень 2005 р., а.с.55,56;
- рішення № 1364 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 97,64 грн., за червень 2005 р., а.с.41,42;
- рішення № 1365 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 479,29 грн. за квітень, травень 2005 р., а.с.43,44;
- рішення № 1366 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 46646,89 грн. за 2004 р., лютий, березень 2005 р., а.с.45,46;
- рішення № 323 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 31672,71 грн. за липень 2004 р., а.с.47;
- рішення № 324 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 8344,76 грн. за вересень 2004 р., а.с.48;
- рішення № 325 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 29229,84 грн. за серпень 2004 р., а.с. 49;
Аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов висновків, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється застосування виконавчими органи Пенсійного фонду до страхувальників фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З огляду на викладене вбачається, що підставою для застосування фінансових санкцій за вищевказаними рішеннями є наявність заборгованості Позивача перед Відповідачем по оплаті страхових внесків або наявність несвоєчасної оплати (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, що підтверджується складеними актами перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітністю, що подається страхувальником, бухгалтерськими та інших документами, що підтверджують суму заробітної плати (доходу) .
Аналогічні вимоги передбачені п. 5.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (надалі Інструкція).
У відповідності з п.п. 9.3.2, 10.1 Інструкції нарахування штрафних санкцій та пені проводиться на підставі даних картки особового рахунку платника; документів, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати; документів, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями; з розрахунком пені.
Крім того згідно до ч.ч.2,6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом Відповідача є календарний місяць.
Відповідач до 20 числа наступного календарного місяця повинен скласти і представити в орган ПФУ для реєстрації в двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в якому вказують самостійно нараховані суми страхових внесків по формі згідно додатку 23 Інструкції № 21-1, а також сплатити страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період.
Згідно до пунктів 8.1 і 8.2 Інструкції № 21-1, - у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати недоїмки, фінансових санкцій (штрафів) та пені, органи Пенсійного фонду надсилають йому вимогу зі сплати цієї заборгованості за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції.
В пункті 8.6. цієї Інструкції зазначено, що вимога вважається відкликаною, якщо: - вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом).
В запереченнях та в обґрунтуваннях своїх доводів Відповідач посилається на копії Актів про необхідність застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків до ПФУ (без номера і дати), які по своїй суті є внутрішніми документами Відповідача та не передбачені ні Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 ні Інструкцією № 21-1.
Документами, які є підставою для нарахування пені, є:
- документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати - Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду;
- документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків (ч.4 п.10.1. ст. 10 Інструкції №21-1).
Тільки наявність вказаних вище документів дає можливість платнику страхових внесків чітко знати - за яке конкретне порушення, за який період та в якому розмірі він повинен сплатити штрафні санкції на підставі відповідного рішення територіальної організації Пенсійного фонду за порушення вищевказаного Закону та перевірити ці дані та суми.
Як свідчать матеріали справи оскаржувані рішення, а саме: рішення № 1004 від 13.07.2005 р.; рішення № 1364 від 08.09.2005 р; рішення № 1365 від 08.09.2005 р.; рішення № 1366 від 08.09.2005 р.; рішення № 323 від 23.03.2006 р.; рішення № 324 від 23.03.2006 р.; рішення № 325 від 23.03.2006 р. –складалися відповідачем без наявності вищевказаних документів, чим були порушені вимоги ст.ст.20 ч.3, 106 п.2 ч.9 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.п. 5.9, 9.3.2, 10.1 Інструкції , що призвело до порушення прав і законних інтересів Позивача. Крім того, в рішенні № 1004 від 13.07.2005 р. (а.с.6 та 55) взагалі не зазначається період, за який нараховані штрафні санкції, що також свідчить про невідповідність рішення вищевказаним вимогам Закону та Інструкції.
Також відповідно до Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 р. по справі № 15/157-05-4620 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” про стягнення 631 535,86 грн. задоволено у повному обсязі. Рішенням суду було встановлено, що дана заборгованість виникла станом на 01.04.2005 р. та надано розстрочку по сплаті заборгованості строком на 18 місяців. Дане рішення суду набрало законної сили.
Проте, рішення Відповідача, а саме:
- рішення № 1366 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 46646,89 грн. за 2004 р., лютий, березень 2005 р., а.с.45,46;
- рішення № 323 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 31672,71 грн. за липень 2004 р., а.с.47;
- рішення № 324 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 8344,76 грн. за вересень 2004 р., а.с.48;
- рішення № 325 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 29229,84 грн. за серпень 2004 р., а.с. 49, - які були прийняті після 26.06.2005 р., тобто після набрання законної сили рішенням № 15/157-05-4620, яким було надано відстрочку виконання рішення на 18 місяців, чим порушують ст. 124 Конституції України, якою передбачено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача щодо пропуску Позивачем строку на подачу позову, оскільки Відповідач ґрунтує свої заперечення, посилаючись на Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачений річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до п. 13 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України передбачено, що Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність з цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Рішення Відповідача № 1364 від 08.09.2005 р.; № 1365 від 08.09.2005 р.; № 1366 від 08.09.2005 р.; № 323 від 23.03.2006 р.; № 324 від 23.03.2006 р.; № 325 від 23.03.2006 р. прийняті після 01.09.2005 р., тобто після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення № 1004 від 13.07.2005 р. прийнято до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 2 п.13. ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вказує, що сума пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Трактування Відповідачем приписів вищезазначеної статті щодо надання Позивачу десятиденного строку для оскарження відповідного рішення органу ПФУ до суду є необґрунтованим та не відповідає приписам чинного законодавста та Конституції України, оскільки ч.2 п.13 ст.106 зазначеного Закону встановлює десятиденний термін тільки для оскарження рішень до вищого органу Пенсійного фонду, та взагалі не встановлює строк для оскарження таких рішень до суду. Крім того ніхто не може бути позбавлений права для звернення до суд за захистом своїх прав.
Способами захисту прав та інтересів можуть бути, у тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом .
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача по справі (п.2 Роз’яснення ВГСУ від 26.01.2000 р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” )
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а рішення суду ухвалюється судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституція України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
На підставі викладеного, вищевказані рішення відповідача і з цих підстав не відповідають вимогам Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, враховуючи, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам ст.ст. 19, 61, 124 Конституції України, ч.3 ст. 20, п.2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.п. 5.9, 9.3.2, 10.1 Інструкції і цими рішеннями порушуються права та законні інтереси Позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними повністю рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі про застосування фінансових санкцій до підприємства „Радіалка” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”:
- рішення № 1004 від 13.07.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 30756,64 грн. за квітень-травень 2005 р.;
- рішення № 1364 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 97,64 грн., за червень 2005 р.;
- рішення № 1365 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 479,29 грн. за квітень, травень 2005 р.;
- рішення № 1366 від 08.09.2005 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 46646,89 грн. за 2004 р., лютий, березень 2005 р.;
- рішення № 323 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 31672,71 грн. за липень 2005 р.;
- рішення № 324 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 8344,76 грн. за вересень 2004 р.;
- рішення № 325 від 23.03.2006 р. про нарахування штрафних санкцій у розмірі 29229,84 грн. за серпень 2004 р.;
3. Стягнути з Державного бюджету України п/р 31117095600008 в УДК в Одеській області, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код 23213460, код бюджетної класифікації 22090200 –судовий збір у розмірі 3,40 грн. на користь Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код 05748890, п/р 260093015300, МФО 328135, ФО ЦВ „ПІБ”).
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Власова С.Г.