Придніпровський районний суд м.Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

22.05.2012 року                                                                       Справа № 2-1314/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого –судді Степаненка О.М.

при секретері –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що 14.07.1990 року між ним і відповідачкою ОСОБА_5 був укладений шлюб. Від шлюбу є дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          В період шлюбу сторонами придбано автомобіль DAEWOO Espero 2.0 CD, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 35000 грн. та автомобіль марки AUDI модель 100 2.0 TD, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 35000 грн. Шлюб розірвано 16.08.2005 року.

Просив здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення йому у власність автомобіля AUDI, а відповідачці –автомобіля DAEWOO Espero. В подальшому змінив позовні вимоги, просив піддати розподілу лише автомобіль DAEWOO Espero з виділенням відповідачці цього транспортного засобу в натурі та стягненням з неї на користь позивача компенсації його 1/2 частки в розмірі 19600,65 грн. відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи про вартість майна.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

          Відповідачка ОСОБА_5 заперечувала щодо заявлених позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 14.07.1990 року. Після припинення шлюбних відносин в 2003 році несла витрати по утриманню спільної дитини. Спірний транспортний засіб в результаті добровільного поділу майна подружжя перейшов у її володіння, про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію від 28.02.2004 року. Відповідачка не перешкоджала позивачеві в користуванні майном та не має коштів для його викупу в порядку cт.365 ЦК України. Далі пояснила, що автомобіль AUDI, який перебував в розпорядженні позивача, останній знищив, в зв’язку з чим і виключив з розподілу. Тепер же позивач претендує ще й на гроші відповідачки, які у неї відсутні. Просила в позові відмовити з огляду на вищевикладене та пропущений позивачем строк позовної давності.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягаючими до задоволення по таких підставах.

          Судом встановлено, що в період шлюбу з 14.07.1990 року по 16.08.2005 року сторонами придбано автомобіль DAEWOO Espero 2.0 CD, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 865-АТЗ від 31.10.2011 року, його вартість становить 39201,30 грн. Висновок складений по вартості середньостатистичного автомобіля, аналогічного автомобілю марки DAEWOO Espero 2.0 CD, 1997 року випуску, в технічно справному стані, комплектного та укомплектованого згідно норм заводу виробника. Крім цього, сторонами придбано автомобіль марки AUDI модель 100 2.0 TD, реєстраційний номер НОМЕР_1, встановити ринкову вартість якого не видається можливим в зв’язку із знищенням об’єкта (висновок судової авто товарознавчої експертизи № 810-АТЗ від 03.11.2011 р.)

          Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 припинено 16.08.2005 р., на підставі судового рішення від 23.03.2005 року, яким встановлена відсутність у сторін майнового спору.

          Як на момент припинення шлюбу, так і наразі спірний транспортний засіб DAEWOO Espero 2.0 CD зареєстрований на ім’я ОСОБА_5 з правом керування ОСОБА_4 –позивачем у справі.

          Відповідно до ст.369 ЦК України право спільної сумісної власності, в тому числі подружжя, здійснюється співвласниками за їх згодою.

          Відповідно до ч.1 cт.370 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

          При недосягненні учасниками спільної власності згоди щодо способу та умов поділу спільного майна або виділу частки одного з них, учасник спільної власності вправі в судовому порядку вимагати виділу в натурі своєї частки з спільного майна.

          Згідно ст.364 ЦК України, якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди майну, яке знаходиться у спільній власності, власник має право на виплату йому вартості його частки іншими учасниками спільної власності.

          Виплата учаснику спільної власності іншими власниками компенсації замість виділу його частки в натурі допускається за його згодою. У випадках, коли частка власника є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності не завдасть реальної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї, суд, за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частини на депозитний рахунок суду, може припинити його право на частку в спільному майні.

В ході судового розгляду відповідачка пояснила, що відповідач ОСОБА_4 завжди безперешкодно користувався автомобілем, в тому числі здавав його в користування ОСОБА_7

Ця обставина не заперечується відповідачем, підтверджується наявними матеріалами справи, а саме копією позовної заяви ОСОБА_5 про витребування майна у ОСОБА_7, в якій ОСОБА_4 зазначено третьою особою.

Відповідачка ОСОБА_5 заперечує проти заявлених позивачем вимог, вказуючи на відсутність у неї грошових коштів для виплати позивачеві компенсації.

У той же час відповідно до ч.5 ст. 319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Суд вважає, що стягнення грошової компенсації частки позивача, який бажає виділу, з відповідачів, які сплатити таку компенсацію неспроможні, та визнання за останніми усупереч їх волі права власності на частку позивача є використовування одним із співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.

З положень ч.2 ст. 364 ЦК України не випливає обов’язок співвласника сплатити грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, який бажає виділу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність обставин, які в сукупності дозволяють покласти обов’язок на решту власників по виплаті власнику, який заявив про виділ своєї частки, грошової компенсації вартості його частки, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один з співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Судовим рішенням у справі № 2-1655/05 від 23.03.2005 року встановлено, що на час розірвання шлюбу між сторонами майнового спору немає.

          На момент розірвання шлюбу спірний автомобіль був зареєстрований на ім’я відповідачки, тобто позивач визнавав за нею право володіння та розпорядження транспортним засобом і не заперечував проти такої долі спільного майна подружжя. Позивач же залишив в своєму володінні автомобіль AUDI модель 100 2.0 TD, реєстраційний номер НОМЕР_1, утримував його в своєму гаражі, що підтверджується даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.07.2009 року. Поділ автомобілів відповідно до їх фактичного використання запропоновано позивачем в первинному позові.

          Згідно з ст.ст. 257, 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Судом встановлено, що позивач на момент розірвання шлюбу в 2005 році достовірно знав про те, що відповідачка вважає себе одноосібним власником спірного автомобіля і не заперечував проти такого варіанту розпорядження спільним майном подружжя.

          Отже, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, що є підставою для залишення позову без задоволення.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 257, 319, 364, 369, 370 ЦК України, ст. 70 СК України ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 59, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 154, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя: автомобіля НОМЕР_2, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                                                                                          О.М.Степаненко

Суддя:

ОСОБА_9