Справа № 1-29 2007р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 квітня 2007року                                                                                                        м.  Тлумач

Тлумацький районний суд Іано-Франківської області в складі :

головуючої - судді   Бондаренко Г.Ю. секретаря - Скавінська М. М.  з участю прокурора - Соф'як А.В. адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумач справу про обвинувачення ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця і мешканця с Діброва,  Тлумацького району,  Івано-Франківської області,  українця,  ученя Івано-Франківського ВПТУ № 13,  неодруженого,  безпартійного,  в минулому не судимого,  гр.України,

за  ст. 122 ч.1 КК України,  суд,  -

встановив:

Підсудний ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_3  середньої тяжкості тілесні ушкодження,  тобто умисне ушкодження,  яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,  передбачених  ст.  121 ч.1 КК України,  але таке,  що спричинило значну стійку втрату працездатності менш,  як на одну третину.

Злочин вчинено при слідуючих обставинах: 12.11.2006 року близько 15 год. 00 хв. підсудний ОСОБА_2 разом із своїм братом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали в с Петрилів,  для того щоб ОСОБА_5 попрощався з родичами та своєю дівчиною,  оскільки йшов в армію. Знаходячись у с Петрилів зустрівся з ОСОБА_3 ,  з яким на грунті неприязних відносин розпочав сварку,  яка переросла в бійку,  під час якої наніс йому удар кулаком,  в якому знаходився мобільний телефон,  в обличчя,  в результаті чого ОСОБА_3  отримав тілесні ушкодження : повний травматичний вивих 1, 2 зубів на верхній щелепі зліва,  1, 2 зубів на нижній щелепі зліва,  неповний травматичний вивих 1-го зуба на нижній щелепі справа,  забійна рана,  садно,  крововилив на верхній губі,  садно на нижній губі,  які утворилися від дії тупого твердого предмета,  можуть відповідати терміну вказаному оглянутим і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості,  як таких,  що викликали значну стійку втрату працездатності,  менше однієї тритини.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю,  пояснив,  що 12.11.2006 року приблизно о 15 год. він разом із своїм братом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали в с Петрилів Тлумацького району,  щоб ОСОБА_5 попрощався з своєю дівчиною та родичами,  оскільки йшов в армію. Знаходячись в с Петрилів вони зайшли в магазин,  де пили пиво,  а коли вийшов з магазину то ОСОБА_3  шарпнув його за рукав та наніс йому два удари в обличчя,  від яких він упав на землю,  а коли піднявся,  ударив ОСОБА_3  кулаком,  в якому був мобільний телефон,  в обличчя і ОСОБА_3  крикнув,  що йому вибили зуби.

Розуміє,  що зробив недобре,  у вчиненому   розкаюється,  запевняє суд,  що більше такого не повториться,  матеріальні   збитки   на момент розгляду справи  відшкодував  в

-2-повному обсязі,  просить його суворо не карати.

За наявності підстав передбачених  ст.  299 КПК України,  суд вважає недоцільним досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи,  які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються,  враховуючи при цьому,  що підсудний,  як це випливає з його показів,  правильно розуміє зміст таких обставин і не має сумнівів в добровільності та істинності зайнятої ним позиції визнання ним вини.

Оцінивши показання підсудного,  допитом якого обмежено дослідження фактичних обставин справи,  суд вважає доведеною вину підсудного в умисному нанесенні потерпілому ОСОБА_3  середньої тяжкості тілесних ушкодженя,  яке не є небезпечним для життя,  але таке,  що спричинило значну стійку втрату працездатності менш,  як на одну третину,  а тому його дії слід кваліфікувати за  ст.  122 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання підсудному,  суд враховує,  що злочин передбачений  ст.  122 ч.1 КК України,  відноситься до злочинів середньої тяжкості,  вчинений підсудним,  який вперше притягається до кримінальної відповідальності,  позитивно характеризується за місцем проживання та навчання,  щиро розкаюється,  матеріальний стан підсудного,  що злочин вчинв будучи неповнолітнім.

За наявності наведених обставин,  що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинення злочину,  з урахуванням особи винного,  суд вважає,  що підсудному слід призначити покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції  ст.  122 ч.1 КК України.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до  ст.  81 КК України.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за  ст.  122 ч.1 КК України та із застосуванням  ст.  ст.  69,  100 КК України призначити йому покарання у виді 100 (сто) громадських робіт.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний -підписку про невиїзд.

Речові докази : мобільний телефон «Нокіа»,  який знаходиться при справі після набрання вироком законної сили повернути засудженому.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти діб з моменту проголошення через Тлумацький районний суд.