Справа № 22-ц-1152-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Панченко О.Л.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Соболюка М.М. , Мудрової В.В.
при секретарі Петриченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Приморської селищної ради м. Феодосії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення за апеляційною скаргою Приморської селищної ради м. Феодосії на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 травня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Приморська селищна рада м. Феодосії звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про виселення з жилих приміщень - кімнат АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, без надання іншого жилого приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Приморської селищної ради м. Феодосії № 178 від 28 листопада 2001 року відповідачці, яка працювала на посаді керуючого справами виконкому цієї ради, був виданий ордер на зайняття, на склад сім'ї з двох осіб, включаючи неповнолітнього сина ОСОБА_2., вказаних службових жилих приміщень. Дане рішення було прийнято в порушення чинного житлового законодавства, оскільки посада відповідача ОСОБА_1. не входила у відповідний перелік категорій громадян, яким може бути надано службове жиле приміщення, на час надання службової жилої площі, відповідачі мали на праві приватної власності житло. З жовтня 2002 року ОСОБА_1 припинила трудові відносини з позивачем, тому на підставі ст. 124 ЖК Української РСР вона підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 3 травня 2007 року у задоволенні позову Приморської селищної ради м. Феодосії було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалите нове - по суті позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення суду суперечить діючому законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та відповідачки - ОСОБА_1., колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог позивача про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. 124 ЖК Української РСР.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
2
Згідно з ч.3 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 124 цього Кодексу робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
У ч. 1 ст. 118 цього Кодексу зазначено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
З матеріалів справ вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Приморської селищної ради № 178 від 28 листопада 2001 року ОСОБА_1. (а.с. 37) був виданий ордер на зайняття на склад сім'ї з двох осіб, включаючи неповнолітнього сина ОСОБА_2., службового жилого приміщення, яке складається із двох кімнат АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 4).
У матеріалах справи наявні лише докази, а саме - рішення виконавчого комітету Приморської селищної ради № 302 від 23 грудня 1999 року (а.с. 43), того, що статусу службового приміщення набула кімната АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку. Кімната АДРЕСА_2 не визнана в установленому порядку службовим приміщенням.
Судом також встановлено, що відповідачка працювала у позивача на посаді, яка не входила до категорії працівників, яким можуть бути надані службові приміщення. Звільнена була з цієї посади 31.10.2002 року.
Ордер, якій наданий відповідачці, не був визнаний у встановленому порядку недійсним.
Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Аналіз фактичних обставин справи, положень законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини дозволив суду першої інстанції дійти правильного висновку про те, що незважаючи на припинення відповідачкою трудових відносин з позивачем вона не може бути виселена зі спірних жилих приміщень на підставі ст. 124 ЖК Української РСР.
Наведеною нормою закону у зв'язку з припиненням трудових відносин передбачені наслідки щодо користування жилим приміщенням лише тієї категорії осіб, якої службові жилі приміщення надані відповідно до вимог ст. 119 вказаного Кодексу. Відповідачка до цієї категорії не відноситься.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального прав, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що відповідно до положень ст. 307 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги Приморської селищної ради м. Феодосії та залишення рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 травня 2007 року без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 308, 313, 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Приморської селищної ради м. Феодосії відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.