Справа № 2-514/11 Провадження № 22-ц/0290/1375/2012Головуючий в суді першої інстанції:Задорожний В.П.

Категорія: 23 Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючої судді Шемети Т.М.,

суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В.,

при секретарі: Сніжко О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства " МТС " про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року ,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом зазначивши, що в серпні 2008 року ПП «МТС»звернулася до нього з пропозицією заключити договір оренди на його земельну ділянку , яка розташована на території Берізко-Чечельницької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що належить йому на праві приватної власності ( державний акт на право власності на землю Серія ЯД №416044 від 7 листопада 2007 року), на що він дав попередню згоду . Через деякий час надав ПП «МТС»ксерокопії документів. На прохання надати копію договору, ПП «МТС»повідомляло, що договори ще належним чином не оформлені, хоча за користування земельною ділянкою розраховувалось. В серпні 2011 року йому стало відомо від жителів села про те, що ПП "МТС" не погодивши строки оренди, самостійно підписало договори оренди землі замість багатьох власників земельних ділянок. Після цього він почав вимагати копію договору та додатки до нього. Позивач був здивований ознайомившись із змістом даного договору, згідно якого він віддав земельну ділянку,яка належить йому на праві приватної власності, в оренду на 15 років. Враховуючи те, що ні з ким договору оренди даної земельної ділянки він не укладав, ніякого договору не підписував, 26.10.2011 року він рекомендованим листом звернувся до ПП «МТС»з вимогою про припинення використовувати вказаної земельної ділянки та припинення дії договору за взаємною згодою сторін. Про результати рогляду його заяви позивач просив повідомити його письмово. Ні на його усні звернення ні на письмові відповідач ніяк не реагував ,тому він вимушений звертатись до суду з заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Зважаючи на викладене ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір оренди землі між ним та ПП "МТС" від 1 жовтня 2008 року, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»3 грудня 2008 року.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги він обґрунтував тим, що:

- ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 01.10.2008 не підписував, з його змістом ознайомлений не був;

- судом не з'ясовано обставини (час, місце) за яких був укладений вищезазначений договір оренди;

- отримана позивачем орендна плата не є підставою визнання договору укладеним.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Так. суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що з оригіналу договору, який надав суду позивач, вбачається, що між ним та ПП "МТС" було укладено договір оренди належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки розміром 1,6130 га., що знаходиться на території Берізко-Чечельницької сільської ради, який 03.12.2008 року під №040880800456 зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах". В договорі є підписи позивача та відповідача. До договору додано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної об'єкту оренди. Позивачем не було надано жодних доказів які б підтвердили недійсність цього договору. Навпаки, з позовної заяви вбачається, що він надав відповідачу попередню згоду на укладення договору оренди належної йому земельної ділянки, надав відповідачу копії необхідних документів для виготовлення проекту договору. ОСОБА_2 протягом трьох років отримував від відповідача належну йому за цим договором орендну плату, що свідчить про те, що обидві сторони виконували його умови.

Такі висновки суду першої інстанції вірні та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі»є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини. Які мають значення для справи та щодо яких у сторін та інших осіб є спір.

-2-

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладення договору оренди.

05.12.2008р. позивач отримав оспорюваний договір оренди (а.с. 29)

Згідно відомостей, наданих ПП «МТС»позивач протягом 2009 -2011 років отримував орендну плату за користування земельною ділянкою (а.с. 30-45).

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що все це підтверджує вільне волевиявлення позивача на укладення договору, позивач не довів обставин, на які послався як на підставу своїх вимог, не надав належних та допустимих доказів неодержання в момент вчинення договору позивачем вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності договору, на протязі трьох років отримував орендну плату, згідно умов договору та не надав доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності та з викладених підстав відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 не підписував договір оренди земельної ділянки, не спростовують вірний висновок суду першої інстанції, так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що договір оренди земельної ділянки не був ним підписаний.

Щодо питання застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, то зі змісту судового рішення вбачається, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог по суті, а тому підстав для застосування позовної давності до заявлених вимог немає. Посилання в оскаржуваному судовому рішенні на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до суду не впливають на суть оскаржуваного рішення, яким у задоволенні позову відмовлено по суті заявлених вимог. Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо висновків суду з цього питання не можна визнати такими, що дають підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ух валив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од них лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, су дова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рі шення мотивоване, ґрунтується на повно з'ясованих обставинах справи, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не зна ходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т.М. Шемета

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун