Справа № 1-778/11

Провадження №11/0290/494/2012 Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л.В.

Доповідач : Нешик

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Олексієнка Ю.Г., Аліфанова Ю.Б.

прокурора: Касинюка Ю.І.

засудженого: ОСОБА_2

розглянула 17 травня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 березня 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше 4 рази судимого, останній раз 31.10.2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст.121, ч.1 ст.396 КК України на 4 роки позбавлення волі;

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 9 038 грн. матеріальної шкоди.

Засуджений визнаний винним і засуджений, згідно вироку суду, за те, що 09.10.2010 року близько 14.00 год., ОСОБА_2 спільно з невстановленою слідством особою, знаходячись на території ЦПКіВ ім. Горького, що у м. Вінниці побачили раніше їм незнайомого їм ОСОБА_4 Після чого, ОСОБА_2 вступив в злочинну змову із невстановленою слідством особою, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження, направлене на відкрите викрадення майна ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись метою наживи, вони наздогнали ОСОБА_4 в туалеті вищевказаного парку та діючи узгоджено, зненацька, почали наносити ОСОБА_4 удари по голові та заламувати руки, чим завдали останньому фізичного болю. Після цього, зламавши нанесеними ударами волю ОСОБА_4 до супротиву, заволоділи його золотим ланцюжком вагою 12 грамів, 985 проби вартістю 4 500 грн., золотим кулоном із зображенням Божої Матері вагою 4 грами, 985 проби, вартістю 1 538 грн., годинником фірми «Орієнт» вартістю 900 грн., шкіряним гаманцем чорного кольору вартістю 200 грн., грошима в сумі 20 грн., візитними картками, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, мобільним телефоном марки «Нокіа 2700» ІМЕІ: НОМЕР_2 вартістю 820 грн. з сім-карткою «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 25 грн. та мобільним телефоном марки «Нокіа 3110», ІМЕІ:НОМЕР_1 вартістю 980 грн. з сім-карткою «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 15 грн.

Після цього ОСОБА_2 з невстановленою слідством особою з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 9 098 грн.

Згідно висновку експерта №1820 від 12.07.2011 року, у ОСОБА_4 при огляді виявлено синці на голові, крововиливи на поверхневі забійні рани на слизових оболонках нижньої губи та язика, синці на правій та лівій кистях, які належать до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі засуджений просив пом'якшити йому покарання та скасувати вирок суду і закрити провадження по справі в частині цивільного позову за відсутності доказів про їх заподіяння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення засудженого, та виступи його в судових дебатах і останньому слові в підтримання своєї апеляції та просившого пом'якшити йому покарання; міркування прокурора щодо законності вироку суду; дослідивши доводи поданої апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін оскаржуваного вироку суду зі слідуючих підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, за який йому призначено покарання за обставин, викладених у вироку, правильні і ґрунтуються на досліджених у суді доказах.

Проте, із мотивувальної частини вироку слід виключити посилання, як на доказ вини, на «явку з повинною» ОСОБА_2, хоча не з причин написання її під психологічним тиском, на що посилався засуджений у своїй апеляції та на що він раніше не вказував, а поскільки вона дана всупереч нормам ст.96 КПК України, що не впливає на вирок вцілому. По справі міститься достатньо інших доказів, якими суд обґрунтував свій вирок, в тому числі, протокол очної ставки засудженого і потерпілого не викликає ніяких сумнівів, як доказ.

Хоча у засудженого безпосередньо не були вилучені речі, відібрані ним у потерпілого, проте про наявність їх у винного підтвердив не лише потерпілий із залученням на них доказів (а.с.5-6), а і свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 Сам же ОСОБА_2 не заперечував свою вину в цьому та повністю визнавав в суді заявлений до нього потерпілим цивільний позов, проте, в силу ст.63 Конституції України відмовився дати будь які покази з приводу пред'явленого йому звинувачення.

Тому, його посилання в апеляції на незаконне вирішення цивільного позову є безпідставним.

В судовому засіданні засудженим не заявлялись клопотання про призначення йому адвоката та заявляв про захист своїх інтересів в суді самостійно, що не пов'язано з його матеріальним станом (а.с.207). Ніяких прохань чи згоди на залучення конкретних адвокатів в суді він не подавав. Неодноразово винний відмовлявся від захисників і на досудовому слідстві.

За таких обставин суд не вбачає ніяких порушень його прав на захист.

Ні слідчий, ні суд в процесі досудового та судового слідства не помічали ніяких недоречностей в поведінці засудженого, щоб викликало сумніви його психічного стану, а тому і не призначались йому судово-психіатричні експертизи.

Після отриманої травми в 2000 році, як відомо із виписок, він знаходився на лікуванні із інших підстав, а не в зв'язку із черепно-мозковою травмою, що не було підставою визнання ОСОБА_2 неосудним. Тим більше, ні по жодній із трьох кримінальних справ, по яких він після цього був засуджений, ОСОБА_2 не визнавався неосудним.

На обліку у психіатричній лікарні засуджений не перебуває.

В зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає, що по справі була допущена така неповнота чи однобічність, із-за яких слід справу повертати на додаткове розслідування чи судове слідство, чого він і сам не просив, а лише звертав увагу колегії на призначеному покаранні, яке на думку колегії відповідає вимогам ст.65 КК України.

При наявності обтяжуючої покарання обставини - стану алкогольного сп'яніння та відсутності пом'якшуючих, суд обрав його відповідно ступеню тяжкості вчиненого та особі винного.

Підстав для його зменшення чи пом'якшення немає і в апеляції вони не наведені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 березня 2012 року відносно засудженого ОСОБА_2 частково змінити.

Із мотивувальної частини вироку виключити «явку з повинною», як доказ.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Судді:

Р.І. Нешик Ю.Г. Олексієнко Ю.Б. Аліфанов