ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

______________________________________________________________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

“26” липня 2006 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Конюшка К.В.

суддів:                       Ланченко Л.В.

                             Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі:  Ткачук Н.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1.

представників позивача: Кукушкіна Л.Ю.

відповідача: Мазун Я.В.

 

розглянувши касаційну Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2005р.

у справі  № 3/14

за позовом                Приватного підприємця ОСОБА_1

до                                Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про                             визнання недійсними актів ненормативного характеру

 

В С Т А Н О В И В :

 

В січні 2005 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2004р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, від 04.11.2004р. № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та рішення від 16.08.2004р. про результати розгляду первинної скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, викладені в Акті від 28.05.2004р. № НОМЕР_5, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. А рішення податкового органу, яке було прийнято у зв'язку зі зверненням позивача зі скаргою, є безпідставним.

 Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.02.2005р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення від 11.06.2004р. №  НОМЕР_1, № НОМЕР_2 про визначення Приватному підприємцю ОСОБА_1. податкових зобов'язань з податку на додану вартість  в загальній сумі 463 456, 50 грн. , в т.ч. основний платіж - 308 971, 00 грн.  та штрафні санкції - 154 485, 50 грн., від 04.11.2004р. № НОМЕР_3 про визначення Приватному підприємцю ОСОБА_1. податкових зобов'язань з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності  в сумі 436 042,40 грн. В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2005р. змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення суду першої інстанції в іншій редакції.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Приватний підприємець ОСОБА_1. оскаржив її в касаційному порядку. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дану постанову з мотивів неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права,  а  рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2005р. залишити без змін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи касаційної скарги і просили її задовольнити.

Відповідачем подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких він заперечує проти касаційної скарги і просить її відхилити з мотивів необґрунтованості. Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, викладені в запереченнях, і просив залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 10.02.2004р. по 28.05.2004р. (з перервою в роботі з 10.02.2004р. по 23.02.2004р.) Чутівським відділенням Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції проведено комплексну документальну  перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.01.2002р. по 31.12.2003р.

За наслідками перевірки складено Акт від 28.05.2004р., за висновками якого ПП. ОСОБА_1. порушено: -п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а саме включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних підприємств, що мають ознаки "фіктивності", в результаті

чого занижено податок на додану вартість на суму 308971грн. по податкових

періодах: - за 2002 рік - 175795 грн., - за 2003 рік-133176 грн.; -ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992, а саме, включено до валових витрат суми затрат, що не підтвердились в період зустрічних перевірок, в результаті чого занижено суму прибуткового податку на 436042,40 грн., в тому числі: за 2002 рік - 172474,40 грн., за 2003 рік - 263568 грн.

На підставі Акта перевірки згідно п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III та у відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону Карлівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2004: № НОМЕР_6, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі   463456,50грн., в тому числі 308971  грн. основного платежу та 154485,50грн. штрафної (фінансової) санкції; № НОМЕР_7 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в загальній сумі 654063,60 грн., в тому числі 436042,40 грн. основного платежу та 218021,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

 У відповідності з п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач оскаржив в порядку адміністративного оскарження зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 16.08.2004 за №5314/к/17-105 Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 27.10.2004 за №НОМЕР_8 податкові повідомлення-рішення від 11.06.2004: №  НОМЕР_6 залишено без змін;  №   НОМЕР_7 -  скасовано    в    частині визначення податкового зобов'язання на суму 218021,20 грн. штрафних санкцій.

На підставі зазначеного вище рішення ДПА у Полтавській області відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2004р.:

- № НОМЕР_4, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 463 456,50 грн., в тому числі основний платіж - 308 971 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 154 485,50 грн.;

- № НОМЕР_3 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 436042,40 грн. основного платежу.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.12.2004р. № 10240/к/25-2115 Державною податковою адміністрацією України податкове повідомлення-рішення від 01.06.2004р. №НОМЕР_6 та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області від 27.10.2004р. № НОМЕР_8 залишено без змін.

При розгляді справи місцевий господарський суд дійшов висновків, що у відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем правомірно було включено до податкового кредиту та віднесено до валових витрат суми, що були сплачені Приватним підприємцем ОСОБА_1. контрагентам - ПП. «Ліс», ПП. «Юкрас», ПП. «Корал-99», ЧП «Алкомп», ЧП. «Київ-300», ПП. «Сахаров» за придбані товари  (роботи, послуги).    

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, виходячи з приписів п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що право Приватного підприємця ОСОБА_1. на податковий кредит  залежало від того, чи мали право безпосередні контрагенти позивача, які зазначені в таблиці № НОМЕР_9 Акту перевірки  від 28.05.2004р., складати податкові накладні у встановленому порядку. За результатами апеляційного розгляду суд другої інстанції на відміну від суду першої інстанції визначив, що ці контрагенти позивача не мали права складати податкові накладні на підставі п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 167/97-ВР від 03.04.1997р. І, відповідно, позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі цих податкових накладних і відніс до складу валових витрат, суми, які не підтвердились в період проведення зустрічних перевірок.  

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  N 11  "Про  судове  рішення"  (зі  змінами  та  доповненнями) -  рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги  процесуального        законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню  до  даних  правовідносин. Обґрунтованим  визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для  даної справи,  висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки  є   вичерпними,   відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими  в судовому засіданні.

            Прийняті по справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, як це було передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), який підлягав застосуванню на час винесення судових актів. Судами також  не надана належна правова оцінка доводам сторін при вирішенні даного спору.

            В силу ч.4 ст. 35  ГПК України - рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення даного спору.

            За посиланням відповідача, в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ПП. ОСОБА_1. Карлівською МДП проведено зустрічні перевірки з питань взаємовідносин останнього з приватним підприємцем ОСОБА_2., приватними підприємствами «Ліс», «Корал-99», «Київ-300», «Юкрас», «Алкомп», в результаті яких встановлено, зокрема, що:  рішенням арбітражного суду м. Києва від 12.06.2001 р. у справі № 11/367 скасована державна реєстрація ПП «Київ-300»; рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2002р. визнано недійсним  статут і установчі документи ПП. «Алкомп» з моменту його реєстрації; рішенням арбітражного суду м. Києва від 22.12.98  скасовано державну реєстрацію  ПП. «Юкрас».

            Судами попередніх інстанцій не перевірено належним чином, чи набрали зазначені судові рішення законної сили на час складення спірних податкових накладних зазначеними контрагентами позивача  та чи не були вони скасовані в подальшому. Також в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії судових рішень, які підлягали оформленню відповідно до вимог ч.2 ст. 36  ГПК  України тим судовим органом, яким вони винесені.

Поза увагою судів залишились доводи відповідача по справі стосовно того, що ряд первинних бухгалтерських  документів, податкових накладних, використаних позивачем при формуванні податкового кредиту та включенні до валових витрат певних сум, заповнювались не уповноваженими особами та відтиски печаток на деяких первинних документах «нанесені струменеві-крапельним способом за допомогою кольорової копіювально-розмножувальної техніки». При цьому відповідач посилався на довідки експерта УНДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області № НОМЕР_10 від 10.11.2004р. та № НОМЕР_11 від 16.12.2004р.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають важливе значення у справі, є суттєвим порушенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню на час прийняття судового рішення місцевим господарським судом, та аналогічних приписів ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору. 

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки, дійшовши висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції (а.с.65, т.2), він згідно зі ст.ст.103, 104 ГПК України не мав повноважень та підстав для  зміни судового рішення та викладення його резолютивної частини в іншій редакції.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

            Під  час  нового  розгляду  справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  та вирішення  спору  по  суті, і  в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

              Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду  Полтавської області від 23.02.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2005р.у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий	(підпис)	Конюшко К.В.
Судді	(підпис)	Ланченко Л.В.
	(підпис)	Нечитайло О.М.
	(підпис)	Пилипчук Н.Г.
	(підпис)	Степашко О.І.

 

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                   К.В. Конюшко