АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 1-327/11 Головуючий 1-ої інстанції:

Провадження: 11/2090/1136/2012 Задорожний М.І.

Категорія: ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 189 КК України Доповідач: Очеретний С.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

- головуючого Очеретного С.С.,

- суддів Алексеєва О.О., Люшні А.І.,

- за участю прокурора Кочетова В.Ю.,

- засудженого ОСОБА_2,

- потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, українець, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючий, неодружений, зареєстрований: АДРЕСА_2, фактично мешкає: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-27.02.2004 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням на 1 рік;

-13.12.2004 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-24.11.2006 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 309 КК України до 1 року, 2 місяців, 5 днів позбавлення волі,

засуджений:

- за ч.1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 189 КК України до 1 року позбавлення волі.

Відповідно до ст.. 70 КК України, за сукупністю названих злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочинів при наступних обставинах.

21 лютого 2010 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_2 зайшов у приміщення кафе «У Сергія», розташоване по пр.. Перемоги, 64 у м. Харкові, де побачив ОСОБА_4, після чого в нього виник намір, спрямований на вимагання майна останньої.

Реалізуючи свій злочинний намір і діючи з корисливих спонукань ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 і погрожуючи розголошенням відомостей, які потерпіла бажала зберегти в таємниці, зажадав передати йому золоту каблучку. ОСОБА_4, сприймаючи погрозу дійсною і реальною, передала ОСОБА_2 належну їй каблучку зі сплаву золота 585 проби, вагою 1,17 гр., вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №113 від 14.05.2010 року -160 грн. 19 коп.

Вчинивши зазначений злочин ОСОБА_2 з місця події зник, обернувши викрадене майно у свою користь і розпорядився ним на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_2, 25.04.2010 року близько 21 години 30 хвилин перебував у дворі будинку № 67 по пр. Перемоги в м. Харкові, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка розмовляла по мобільному телефону «Samsung S300»і вирішив здійснити на неї напад з метою заволодіння даним телефоном.

Реалізуючи свій злочинний намір і діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3, і двома руками із силою стис їй горло, тобто життєво важливий орган, тим самим застосував насильство, у результаті якого подавив волю до опору ОСОБА_3, і вона дії останнього сприйняла як реальну загрозу, небезпечну для її життя і здоров'я і після чого заволодів належним їй мобільним телефоном «Samsung S300», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №113 від 14.05.2010 року -75 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №113 від 14.05.2010 року - 20 грн., грошима на рахунку в сумі 50 грн.

Після нападу ОСОБА_2 з викраденим майном з місця здійснення злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 145 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, посилаючись на його незаконність, порушення кримінально-процесуального закону і неправильного застосування кримінального закону при постанові судового рішення.

Також просить перекваліфікувати скоєні ним злочини на ч.1 ст.186 і ч.1 ст. 190 КК України, тобто «Грабіж» та «Шахрайство», вказуючи що кримінальна справа щодо нього була сфабрикована працівниками міліції, які обмовили його з метою звинуватити його в більш тяжкому злочині.

Окрім того, засуджений посилається на те, що суд не дав належної оцінки показам потерпілої та свідків, які також обмовили його в скоєнні злочину.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, потерпілу ОСОБА_4, прокурора, якій просив вирок суду залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядом апеляції в межах її доводів встановлено, що висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 187 та ч.1 ст. 189 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказів і судом кваліфіковані правильно.

Засуджений свою вину у скоєнні даних злочинів в ході досудового та судового слідства визнав частково, вказуючи при цьому, що скоїв злочини передбачені ч.1 ст. 186 та ч.1 ст. 190 КК України.

По епізоду скоєння розбійного нападу суд виходив з того, що ОСОБА_2 застосував насильство до потерпілої, яка сприйняла дії ОСОБА_2 як реальну загрозу, небезпечну для її життя і здоров'я, після чого заволодів її телефоном «Samsung S300»та з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не привели до зазначених наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх здійснення. До них відноситься, і насильство, яке призвело до втрати свідомості або мало місце характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроенергії, зброї, спеціальних засобів і т.д..

Діями ОСОБА_2 було застосовано насильство, а саме те, що він схопив потерпілу за шию і почав її душити, після чого забрав її телефон. Його дії були небезпечними для життя потерпілої ОСОБА_3, і це підтверджується зібраними у справі доказами і є кваліфікуючою ознакою ч.1 ст. 187 КК України.

Посилання в апеляції, що при вчиненні нападу на потерпілу ОСОБА_3 ним не застосовувалося насильство не обґрунтоване, оскільки в показах потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтверджується наявність на шиї у потерпілої плям червоного кольору. Після нападу ОСОБА_2, а також, як вона пояснила, що вона сильно злякалась за своє життя, думала, що він може її задушити, їй було дуже боляче, важко дихати, а коли хотіла крикнути то не змогла.

Посилання в апеляції засудженого про перекваліфікацію даного злочину на ч.1 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, так як на думку ОСОБА_2, ОСОБА_4 добровільно передала йому належну їй каблучку після того, як він пообіцяв їй повернути каблучку найближчим часом, а не під впливом погроз про розголошення відомостей -необґрунтоване.

Суд першої інстанції перевіряючи доводи ОСОБА_2 правильно дійшов до висновку, що засуджений з корисливих мотивів підійшов до ОСОБА_4, погрожуючи їй розголошенням відомостей, які потерпіла бажала зберегти в таємниці, став вимагати передати йому золоту каблучку. ОСОБА_4 боячись розголошення відомостей на вимогу ОСОБА_2 зняла з пальця руки каблучку та передала йому. Ці обставини підтвердила потерпіла і суд дав цим показам належну оцінку у вироку.

Вимагання вважається закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднане із зазначеними погрозами, незалежно від досягнення поставленої особою мети. Засуджений ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 189 КК України - вимагав передачі майна під загрозою розголошення відомостей, які потерпіла бажала зберегти в таємниці.

При таких обставинах посилання в апеляції засудженого, що потерпілі і працівники міліції обмовили його в скоєнні більш тяжких злочинів є надуманими і спростовуються висновками, які суд першої інстанції виклав в своєму рішенні і колегія суддів вважає ці висновки обґрунтованими, які відповідають обставинам і матеріалам справи, яким дана належна оцінка.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше судимий та скоїв новий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, на обліку в ПНД не перебуває, знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті з 01.2002 року з діагнозом: синдром залежності від психостимуляторів, відповідно до акта судово-наркологічної експертизи № 813 від 20.05.2010 року у ОСОБА_2 виявлено: синдром залежності від стимуляторів - тривала ремісія, зловживання алкоголем без синдрому залежності, в примусовому лікуванні не потребує.

З урахуванням цих даних суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_2 неможливо без ізоляції від суспільства і призначив йому покарання у межах, передбачених санкціями ч.1 ст. 187 та ч.1 ст. 189 КК України, за якими він засуджений, беручи до уваги положення ст. 70 КК України.

На переконання колегії суддів, таке покарання є достатнім вчиненому та даними про особу винного.

Підстав для перекваліфікації злочинів по доводам апеляції та зміни у зв'язку з цим вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Головуючий:

Судді: