ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2006 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                   Цуркана М.І.

судді-доповідача                            Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                                                           Кобилянського М.Г.

                                                           Юрченка В.В.

секретар судового засідання        Міненко І.М.

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 13.01.2006 року у справі № 2-5107/05 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про перерахунок призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок призначеною пенсії з врахуванням надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, щомісячної премії, встановленої  постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 та 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173 за минулий період. Крім того, позивач просив зобов'язати військкомат провести перерахунок пенсії з 01.01.2005 року з урахуванням надбавки за вислугу років у повному обсязі, тобто - 90%.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13.01.2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивачу була призначена і виплачувалась пенсія у розмірі, передбаченому пенсійним законодавством.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 13.01.2006 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу і після звільнення з неї в запас у 1987 році отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Позивач під час проходження служби не отримував надбавок, введених Указами Президента України від 05.05.2003 року № 389 та від 23.02.2002 року № 173, а щомісячна премія у розмірі 33,3 % законодавством не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій військовослужбовцям, а тому підстав для їх включення в грошове забезпечення при обчисленні пенсії не має.

Згідно з вимогами ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунки пенсії проводяться лише з підвищенням тих видів грошового забезпечення, що передбачені ст. 43 вказаного Закону.

Статтею 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 року, яким внесено зміни до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” передбачено, що особи, яким раніше призначено пенсії, мають право на їх перерахунок з урахуванням положень нового закону на виплату 50% перерахованої пенсії з 01.01.2005 року, а з 01.01.2006 року - 100% перерахованої пенсії з врахуванням премії в розмірах встановлених законодавством.

Закон України “Про внесення змін до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ”, яким передбачено перерахунок пенсії, вступив в законну силу з 01.01.2005 року і на правовідносини, що виникли раніше не поширюється, а тому вимоги позивача про те, що перерахунок пенсії повинен бути зроблений за минулий період є безпідставними.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 13.01.2006 року у справі № 2-5107/05 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                             М.І. Гурін