РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/861/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
РІШЕННЯ
"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівІщенка В.І., Полянської В.О.,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7,ОСОБА_8, яка також є представником неповнолітнього ОСОБА_9, треті особи КП ЖЕК № 1 м.Феодосії, орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, про вселення в квартиру та зміну умов договору житлового найму квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду від 29 лютого 2012 року та додаткове рішення суду від 09 квітня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року ОСОБА_6звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 ОСОБА_8, яка також є представником неповнолітнього ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи КП ЖЕК № 1 м.Феодосії, орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, про вселення в квартиру АДРЕСА_1 та зміну умов договору житлового найму вказаної квартири та вселення у квартиру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна 2-кімнатна квартира за ордером №832 від 15.06.2000 року була надана ОСОБА_7 на склад сім.ї 3 особи - він, дружина ОСОБА_10 ( мати позивача) та син ОСОБА_6 Зазначені особи вселились у квартиру, були в неї зареєстровані та постійно проживали.
Позивач вказує, що шлюб між батьками було розірвано, проте він був зареєстрований у вказаній квартирі як член сім'ї наймача житлової площі і постійно мешкав в квартирі до виїзду у 2009 році в зв'язку з навчанням у м.Севастополь. На період навчання він зареєстрований у гуртожитку університету в м.Севастополі, проте за ним зберігається право на користування житловою площею квартири АДРЕСА_2.
Позивач також вказує, що в 2011 році відповідач ОСОБА_7, який у вказаний час має іншу сім'ю, замінив замки вхідної двері спірної квартири, ключ від нового замка йому не надав, в зв'язку з чим він не має можливості у вихідні дні вільно прийти в квартиру, користуватись нею, відпочивати, тощо.
За вказаними обставинами він вимушений був звертатись з заявою в міліцію, постановою від 01.05.1011 року були встановлені самоуправні дії з боку ОСОБА_7, проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено, оскільки досудове слідство за вказаними обставинами не проводиться.
Посилаючись на ст.71,72 ЖК України позивач просив вселити його в квартиру АДРЕСА_3, а на підставі ст.104 ЖК України просив змінити умови договору житлового найму квартири, шляхом укладення з ним окремого договору житлового найму на кімнату площею 11,2 кв.м., у користуванні ОСОБА_7 та його сім'ї залишити кімнату площею 16,3 кв.м, кухню, прихожу, комору, ванну, санвузол просив залишити у загальному користуванні.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зміну договору найму житлового приміщення, зобов'язання укласти з ним окремий договір житлового найму, було відмовлено.
Додатковим рішенням суду від 09.04.2012 року було відмовлено у вселенні ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_3.
Непогодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_6 приніс апеляційні скарги, в яких йдеться про скасування основного і додаткового судових рішень.
Апелянт вважає, що під час вирішення позову щодо зміни умов житлового найму спірної квартири суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що житлові умови ОСОБА_7 та членів його нової сім'ї погіршаться. Апелянт вказує, що у вказаній квартирі, після розірвання шлюбу між батьками, він мешкав разом із матір'ю ОСОБА_10 в кімнаті площею 16,3 кв.м., а ОСОБА_7 разом із своєю новою дружиною ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_9 - у кімнаті площею 11.2 кв.м. За запропонованим ним варіантом зміни умов договору житлового найму, в його користування перейде кімната площею 11.2 кв.м, а в користування ОСОБА_7 та членів його сім'ї - кімната площею 16,3 кв.м., тобто їх житлові умови не погіршаться, а будуть поліпшені.
Висновки суду про те, що ОСОБА_7 та члени його сім'ї, внаслідок зміни умов житлового найму стануть особами, що потребують поліпшення житлових умов, апелянт вважає хибними, оскільки на кожного з них буде приходитьсь по 5,4 кв.м житлової площі, що не надає підстав для постановки на квартирний облік.
Апелянт також вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду в додатковому рішенні про те, що в нього не має перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Апелянт вказує, що вказані висновки суду спростовуються постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.05.2011 року, якою встановлено, що ОСОБА_7 встановив новий замок вхідної двері у квартиру і ключів йому не надав. Крім того, в судовому засіданні 29.02.2012 року ОСОБА_7 підтвердив, що відмовляється надати йому ключі від вхідної двері квартири, оскільки нібито передавав такий ключ для нього ОСОБА_10 Проте, такого не було. Факт перешкод у користуванні квартирою підтверджений свідком ОСОБА_11, допитаною судом 1 інстанції, однак наведені обставини та надані ним докази були залишені поза увагою суду першої інстанції, їм не була надана належна првова оцінка.
На підставі наведеного, ОСОБА_6 просив задовольнити його апеляційні скарги , скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення Феодосійського міського суду від 29.02.2012 року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 09.04.2012 року є обґрунтованою і підлягає задоволенню повністю.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо користування житловою площею квартири АДРЕСА_4, яка була надана ОСОБА_7 в 2000 році на склад сім'ї 3 особи - дружина ОСОБА_10, син ОСОБА_6 (а.с.8). З копії особового рахунку вказаної квартири НОМЕР_1 та копії паспорту ОСОБА_6 вбачається, що 12.06.2002 року він був постійно зареєстрований по вказаній житловій площі і знятий з реєстраційного обліку у лютому 2009 року у зв'язку з навчанням в м.Севастополь (а.с.7зв,10)
З матеріалів справи також вбачається. що спірна квартира є двохкімнатною, загальною площею 53, 5 кв.м, житловою площею - 27,5 кв.м. У квартирі в якості членів сім.ї ОСОБА_7 зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_8, її син ОСОБА_9 та в якості піднаймача ОСОБА_10.( а.с.10) Тобто, на кожного члена сім'ї приходиться по 6,87 кв.м житлової площі.
Розглядая справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладення окремого договору житлового найму з ОСОБА_6 на кімнату площею 11,2 кв.м. вказаної квартири не можливо, оскільки при цьому будуть суттєво порушені права інших осіб, що постійно мешкають у квартирі і мають право на проживання.
Суд також дійшов правомірного висновку про те, що зміною умов договору житлового найму квартири будуть порушені вимоги ч.2 ст.50 ЖК України, відповідно до якої при наданні житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зміну умов договору житлового найму спірної квартири.
Разом з тим, судом було встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований у спірній квартирі на правах члена сім'ї з 2002 року, був тимчасово знятий з реєстрації за спірною адресою в 2009 році, в зв'язку з навчанням у м.Севастополі. ( а.с.7,10,44). З довідки філіалу Московського Державного університету в м.Севастополі від 15.12.2011 року вбачається, що строк закінчення навчання ОСОБА_6 - 30.06.2013 року ( а.с.44).
Відповідно до п.2 ч.3 ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми членами сім'ї понад 6 місяців у випадку тимчасового виїзду з місця постійного проживання за умовами і характером роботи або в зв'язку з навчанням ( учні, студенти, стажисти, аспіранти, тощо), в тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
За такими обставинами колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 має право на вільний доступ до квартири АДРЕСА_1, яка є місцем його постійного проживання.
Висновки суду про те,що у ОСОБА_6 не має перешкод у користуванні житловим приміщенням вказаної квартири не можна визнати обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається. що мати ОСОБА_6 протягом 2006-2007 років неодноразово зверталась з заявами до органів міліції про те, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 влаштовує в квартирі скандали, вчиняє насильницькі дії ( а.с.28-29). У вересні 2006 року ОСОБА_6 були спричинені з боку відповідачів тілесні ушкодження, що підтверджено актом судово-медичного обстеження №792 ( а.с.30)
Відсутність наявності вільного доступу ОСОБА_6 у спірну квартиру підтверджена також постановою Феодосійського міськвідділу ГУ МВС України в АРК від 01.05.2011 року, прийнятою за результатами перевірки звернення ОСОБА_6. Під час перевірки було встановлено, що в березні 2011 року ОСОБА_7 встановив новий замок на вхідні двері квартири, однак ключ від замка ОСОБА_6 не надав, в зв'язку з чим останній позбавлений можливості користуватись квартирою в вихідні дні, в дні студентських канікул, відпочивати в квартирі, заходити в квартиру в будь-якій час, тощо. ( а.с.11)
Факт відсутності у ОСОБА_6 ключів від замка вхідної двері був встановлений в судовому засіданні 29.02.2012 року, коли ОСОБА_7 відмовився надати позивачу ключі, посилаючись на те, що раніше надав їх ОСОБА_10 Проте, будь-яких доказів передачі ключів ОСОБА_10 чи ОСОБА_6 суду не надано не було.
Тобто, судом фактично було встановлено, що ОСОБА_6 має право користуватися житловою площею квартири АДРЕСА_3, але доводи позивача про те, що він не має вільного доступу в квартиру, не були прийняти до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 правильно був обраний спосіб захисту порушеного права, шляхом вселення в спірну квартиру, що надасть йому можливість вільно користуватись житловою площею квартири, кухнею та підсобними приміщеннями, і відповідає положенням ст.16 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 на додаткове рішення суду від 09.04.2012 року колегія суддів вважає обґрунтованими, такими, що заслуговують на увагу і підлягають задоволенню, а додаткове рішення суду від 09.04.2012 року колегія суддів вважає таким, що підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, 308, п.3,4 ч.1 ст.309, ст..314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АРК від 29 лютого 2012 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АРК від 29.02.2012 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зміну умов договору житлового найму квартири АДРЕСА_3 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на додаткове рішення Феодосійського міського суду АРК від 09.04.2012 року - задовольнити.
Додаткове рішення Феодосійського міського суду від 09.04.2012 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7,ОСОБА_8, яка також є представником неповнолітнього ОСОБА_9, треті особи ЖЕК № 1 м.Феодосії, орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, про вселення в квартиру АДРЕСА_3 - задовольнити.
Вселити ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_3.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Т.І.Моісеєнко В.І.Іщенко В.О.Полянська