УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/701/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т.
"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівРедько Г.В., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 523930,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_7 кредит в сумі 357000 грн., зі сплатою відсотків за кредитом у розмірі 13,5 % річних зі строком дії до 07 листопада 2017 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати в повному обсязі перед Банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором. Разом з тим ОСОБА_7 не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01 листопада 2011 року склала 523930,92 грн.
У позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором у сумі 523930,92 грн.
Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були задоволенні повністю. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм діючого цивільного законодавства зобов'язання мають виконуватися належним чином та відповідно до умов договору, проте матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують не належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе договірних зобов'язань.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 йдеться про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що законодавством встановлений обов'язок кредитора направити на адресу споживача вимоги про дострокове погашення заборгованості, а також встановлений конкретний строк, недотримання якого виключає можливість вимагати від споживача дострокового погашення заборгованості.
Крім того, апелянт зазначив, що при ухваленні рішення суд повинен був застосувати вимоги статі 258 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Апелянт в скарзі зазначив, що вході судового розгляду справи він заявляв клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, проте судом першої інстанції зазначене клопотання не було вирішено.
Також на думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що заборгованість за пенею розрахована без врахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
ОСОБА_7 просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 526,1054 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 07 листопада 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Кредитором та ОСОБА_7 - Позичальником був укладений кредитний договір №014/0076/82/067364 строком дії до 07.11.2017 року, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав кредит в сумі 357000 грн., а ОСОБА_7 зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії згідно умов Договору, та виконати всі інші зобов'язання в порядку і строки, визначені Договором. За користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 13,5 % річних. (а.с. 7-12).
07 листопада 2007 року ОСОБА_7 отримав суму кредиту, а отже ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконав умови кредитного договору (а.с. 6).
У забезпечення виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 07 листопада 2007 року був укладений договір поруки №014/0076/82/067364/1, відповідно до умов якого ОСОБА_8 зобов'язалась солідарно відповідати перед Банком, за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору. (а.с. 16,17).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 у порушення умов кредитного договору не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 жовтня 2011 року склала: 244315,04 грн. - сума заборгованості за кредитом; 75744,15 - заборгованість за відсотками; 203871,73 - пеня, а всього 523930,92 грн. (а.с. 5).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором від 07 листопада 2007 року, у зв'язку з чим права позивача були порушені та підлягають судовому захисту.
Факт неналежного виконання умов кредитного договору не заперечується і ОСОБА_7
Згідно з частиною 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з ст.ст. 610, 611, 629 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що законодавством встановлений обов'язок кредитора направити на адресу споживача вимоги про дострокове погашення заборгованості, із встановленням конкретного строку, недотримання яких виключає можливість вимагати від споживача дострокового погашення заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять відомості про направлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вимоги про виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, на адресу, зазначену відповідачами, як місце свого постійного проживання. Як вбачається з відтиску календарного штампа поштового відділення зазначені вимоги були відправлені 27 жовтня 2011 року (а.с. 12-14). Відомостей про те, що відповідачі належним чином повідомляли банк про зміну місця проживання, матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що вході судового розгляду справи він заявляв клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, проте судом першої інстанції зазначене клопотання не було вирішено, нічим не підтверджені, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 звертався до суду першої інстанції з відповідним письмовим клопотанням та у його задоволенні було необґрунтовано відмовлено. Журнали судових засідань, зауваження на які не проносились, також не містять відомостей про клопотання щодо призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд повинен був застосувати вимоги статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), не можуть бути прийняти до уваги з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 263 Цивільного кодексу України суд може застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Матеріали справи не місять відомостей про подання відповідачами письмової заяви про застосування судом спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені, не заявлялись такі клопотання і під час судових засідань.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо нарахування пені, не є обгрунтованими, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 при укладенні кредитного договору від 07 листопада 2007 року з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виступав як фізична особа, а отже дія цього Закону на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюється.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частиною 1 статті 307, статтями 308, 313, пунктом 1 частиною 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько В.О.Полянська