ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-14438/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2006 року                                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2005 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2005 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2006 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії, що виплачується в разі втрати годувальника, який був пенсіонером з числа військовослужбовців, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Просить направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що чоловік позивачки у  1986 році звільнився з військової служби і одержував пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Після смерті чоловіка, яка настала в ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка як член сім'ї військовослужбовця з 01 вересня 2001 року одержує пенсію, що виплачується в разі втрати годувальника, який був пенсіонером з числа військовослужбовців і вважає, що має право на збільшення пенсії за рахунок премій і надбавок, що були запровадженні для  військовослужбовців після звільнення годувальника з військової служби.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачкою, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачкою нормативно-правових актів.

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.