Справа № 1/0206/8/11
Провадження №11/0290/264/2012 Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Старинщук О.В.
Доповідач : Бурденюк С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2012 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Бурденюка С.І.
суддів: Рупака А.А., Федчука В.В.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
захисника: ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3
розглянула «15» березня 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, прокурора , який брав участь в розгляді справи із змінами на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мар'янівка, Хмільницького району, Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інваліда III групи, раніше не судимого, проживаючого за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 162/34,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 8-ми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання з цивільними позовами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 09.04.2001 року біля 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і, керуючи по вул. Ватутіна, в м. Вінниці технічно справним автомобілем ВАЗ 2103 державний номерний знак НОМЕР_2, в салоні якого поруч з водієм знаходився пасажир ОСОБА_5, в порушення п. 12.1 ПДР України, не вибрав в установлених безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля. А також те, що ОСОБА_3 в порушення вимог п. 2.8 ПДР України керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, в напрямку виїзду з міста по своїй смузі руху, в ринку «Мрія»при повороті ліворуч, не справився з керуванням та виїхав на правий бордюрний камінь по напрямку руху автомобіля, де рухаючись по тротуару, з необережності вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка йшла по тротуару в тому ж напрямку, внаслідок чого настала її смерть від отриманих тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 300 від 08.05.2001 року у ОСОБА_6 була виявлена на травма тіла: відкрита черепно-мозкова травма (забійна рана в правій скроневій ділянці, крововиливи в м'які покрови голови, скалкові переломи кісток склепіння та основи черепа, крововиливи під оболонки головного мозку, розчавлення речовини головного мозку); переломи носа, нижньої щелепи; закрита тупа травма грудної клітини та живота ( переломи ребер: зліва, 1-7 справа, гемоторакс 1 500 мл), розриви нижніх часток обох легень, розриви печінки, селезінки; численні садна та синці. Всі виявлені ушкодження, виникли від дії тупих предметів, можливо 09.04.2001 року, в умовах дорожньо-транспортної пригоди при наїзді автотранспортним засобом. Ця травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечна для життя в момент спричинення і знаходиться в причинному зв'язку зі смертю. Внаслідок отриманих від наїзду тілесних ушкоджень ОСОБА_6 відразу померла на місці.
Продовжуючи рухатись по тротуару, не справившись з керуванням автомобіля, виїхав за межі тротуару, з'їхав з містка, де передньою частиною керованого ним автомобіля, вдарився передньою частиною в грунт та перекинувся на дах. В результаті цього пасажир автомобіля ОСОБА_5 згідно з висновком експерта № 301 від 14.05.2001 року отримав сполучну травму тіла у вигляді: саден на обличчі, крововиливу в м'які тканини голови в правій лобно-тім'яній ділянці; закритої травми грудей (синець на грудях, переломи ребер справи та зліва, розрив дуги, аорти, забій легень, двосторонній гемоторакс); задньо - верхнього вивиху правого кульшового суглобу; забитої рани на передній поверхні правої гомілки, саден на кінцівках. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, можливо в салоні автомобіля за умов дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.04.2001 року. Смерть ОСОБА_5 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась гострою масивною крововтратою. Сполучна травма тіла має ознаки тяжкого тілесного пошкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та стоїть в причинному зв'язку зі смертю.
В своїй апеляції зі змінами прокурор ставить питання про зміну вироку Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 лютого 2011 року, в частині кваліфікації дій ОСОБА_3, а саме дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати за ч. 3 ст. 286 КК України (в ред.. 2001 року) на ч. 3 ст. 215 КК України (в ред.. 1960 р.) і вважати його засудженим до обраної судом міри покарання.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства та через невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи. Звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, виступ адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3. які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4, думку прокурора, який підтримав апеляцію із змінами, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію державного обвинувача слід задовольнити, апеляції засуджених ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 з доповненнями задовольнити частково.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст..
за ч. 3 ст. 286 КК України при обставинах, зазначених у вироку є обґрунтованим та підтверджується дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Мотивуючи висновок про винність ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в ході досудового та судового слідства пояснювали, що першим через передні пасажирські двері було витягнуто тіло молодого хлопця, який не подавав ознак життя, а потім через ті ж двері витягнули чоловіка, який був живий і якого забрала швидка допомога, дверці з боку водія були заблоковані , через що водія витягували через передані пасажирські двері.
Те, що ОСОБА_5 в момент дорожньої-транспортної пригоди знаходився на передньому пасажирському сидінні підтверджується матеріалами справи:
висновком комісійної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №77-К від 20.06.2001 року, враховуючи локалізацію та морфологічні ознаки тілесних ушкоджень, виявлених при секції трупа ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 91-95);
протоколом огляду транспортного засобу від 9.04.2001 року (а.с. 7-8),
протоколами допитів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 12-14), (32-33).
Посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на те, що досудове і судове слідство проведені неповно, упереджено, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на припущеннях та суперечливих доказах є безпідставними, оскільки судом в судовому засіданні ретельно перевірялись доводи адвоката та засудженого, аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі і об'єктивно суд визнав їх необґрунтованими, так як вони спростовуються сукупністю доказів досліджених і перевірених в судовому засіданні.
Суд правильно визнав позицію засудженого ОСОБА_3, що транспортним засобом керував ОСОБА_5, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.
Як вбачається з показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, даними ними в ході досудового та судового слідства, останні чітко бачили, що автомобіль передньою частиною вдарився об грунт , після цього через передню частину перекинувся один раз.
Оскільки автомобіль перевертався лише через передню частину, то суд обґрунтовано прийшов до висновку, що водій і пасажир при цьому не могли помінятись місцями, що могло мати місце при боковому перевертанні машини, що і спростовує твердження ОСОБА_3, що в момент ДТП за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5
Невизнання засудженим ОСОБА_3 своєї вини, суд обґрунтовано розцінив як один із способів захисту та бажання уникнути відповідальності, про що свідчать його суперечливі покази, які він давав на досудовому слідстві та в судових засіданнях, а саме, що засуджений стверджує, що вперше його допитували коли він був в шоковому стані, однак його покази є послідовними та жодного разу він не вказував на психічний чи фізичний тиск з боку правоохоронних органів, тому, суд вірно розцінив їх щодо місця знаходження його на момент ДТП на місці пасажира, як намір уникнути кримінальної відповідальності та покарання.
Вирішуючи питання щодо виду і міри покарання, суд законно та обґрунтовано прийняв рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Проте, під час постановлення вироку суд допустив неправильне застосування кримінального закону, що є підставою для зміни вироку.
Так, органами досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до п. 18 Розділу І прикінцевих та перехідних положень КК України (в редакції 2001 року) при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених кримінальним кодексом України 1960 року, які були вчинені до набрання чинності КК України 2001 року, до злочинів різної тяжкості слід керуватись ст. 12 КК України ( в редакції 2001 року), якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати положення Кримінального кодексу України в редакції 1960 року.
Суд, під час розгляду кримінальної справи та постановлення вироку щодо ОСОБА_3 перекваліфікував дії останнього з ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції 1960р.) на ч. 3 ст. 286 КК України (в редакції 2001 року).
Проте, судом залишено поза увагою те, що мінімальною межею покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України (в редакції 2001р.) є 5 років позбавлення волі, а мінімальною межею покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції 1960р.) є 3 роки позбавлення волі, тобто, введення у дію КК України (в редакції 2001р.) посилено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
Згідно ч.2 ст.5 КК України (в редакції 2001р.) Закон, що посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
В силу даних вимог, дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст. 286 КК України (в редакції 2001 року) на ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції 1960 року).
Цивільні позови потерпілих задоволено з урахуванням наслідків, що настали для потерпілих та судової практики, що склалась при вирішенні цих питань.
Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 268 КК України є тяжким злочином.
Відповідно ст. 49 ч. 1 п.5 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Зі змісту ст.. 74 п.5 КК України вбачається, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.. 49 цього Кодексу.
Як встановлено злочин ОСОБА_3 . вчинено 09.04. 2001 року, що свідчить про те, що з дня вчинення злочину, який є тяжким злочином минуло понад десять років, відповідно закінчилися строки давності.
Таким чином, колегія суд вважає, що ОСОБА_3 може бути звільнений від кримінальної відповідальності відповідно ст. 49 КК України. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора задовольнити повністю.
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 захисник ОСОБА_4 з доповненнями задовольнити частково.
Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 лютого 2011 року щодо ОСОБА_14 змінити.
Перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 286 КК України (в редакції 2001 року) на ч.3 ст. 215 КК України (в редакції 1960) і вважати ОСОБА_14 засудженим за ч.3 ст.215 КК України (в редакції 1960 року ) на 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.
Звільнити ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності та покарання.
Звільнити ОСОБА_14 з-під варти в залі суду.
В решті вирок залишити без змін.
СУДДІ:
Рупак А.А. Бурденюк С.І. Федчук В.В.