КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 57/493

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі Чуприні І.В., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Ялі К.А.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Демидас Д.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.02.2012 року (дата підписання - 27.02.2012 року)

у справі № 57/493 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000"

2.Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення 39 960,00 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Корона 2000", ПАТ "Рівнеазот" про стягнення 39 960,00 грн. солідарно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року (дата підписання - 27.02.2012 року) у справі № 57/493 (суддя - Гулевець О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" 39 960 грн. 00 коп. заборгованості, 1 411 грн. 50 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Рівнеазот" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду міста Києва скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив доводи відповідача - 2 про застосування строку позовної давності, чим порушив приписи ст. ст. 261, 267 ЦК України. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою положення ст. 208 ЦК України, якою передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2012 року № 01-22/1/2 «Про зміну складу колегії суддів» до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Алданової С.О. було внесено суддю Кропивну Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 року.

11.05.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких він спростовував доводи апеляційного оскарження та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

16.05.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем-2 були подані письмові пояснення, долучені до матеріалів справи.

У судове засідання 16.05.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Київський апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-2 виникли договірні відносини з поставки товару, на виконання яких, як вбачається з платіжного доручення № 280 від 05.06.2008 року, позивач перерахував відповідачу-2 грошові кошти у розмірі 39 960,00 грн. у рахунок передоплати за циклогексанон згідно рахунку-фактури № 54-7 від 30.05.2008 року.

Як встановлено місцевим господарським судом, 05.06.2008 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки, за умовами п. 1 якого ТОВ "Корона 2000" поручилося за виконання ВАТ "Рівнеазот" (боржником) зобов'язань щодо поставки циклогексанону в кількості 3 тони, що виникли на підставі оплати позивачем (кредитором) 05.06.2008 року рахунку-фактури № 54-7 від 30.05.2008 року.

Відповідно до п. 2 договору поруки зобов'язання поручителя - ТОВ "Корона 2000", поширюються на усі обов'язки боржника, пов'язані з укладенням угоди, зазначеної у п. 1, у тому числі на обов'язок повернення коштів у випадку неналежного виконання відповідачем-2 своїх обов'язків та відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням постачальником своїх обов'язків.

Згідно з п. 3 договору поруки у випадку неналежного виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань щодо поставки товару, зазначеного у п. 1 цього договору, відповідач-1 зобов'язується виконати зобов'язання відповідача-2, у тому числі щодо повернення отриманих від позивача (кредитора) коштів у випадку розірвання договору купівлі-продажу протягом 3-х днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.

З матеріалів справи слідує, що 18.05.2011 року позивачем на адресу відповідача-2 було відправлено вимогу за вих. № 04-2 від 18.05.2011р. про поставку товару протягом 7 днів з моменту її отримання, а за відсутності такої можливості - повернути сплачені кошти.

Зазначена вимога була отримана відповідачем-2 23.05.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишена без відповіді та без задоволення.

30.06.2011 року позивачем на адресу відповідача-2 була відправлена вимога за вих. № 04-19 від 05.06.2011 року про повернення грошових коштів у розмірі 39 960,00 грн., сплачених за платіжним дорученням № 280 від 05.06.2008 року, яка отримана відповідачем-2 05.07.2011 року згідно поштового повідомлення, однак, також залишена без відповіді та без задоволення.

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, ТОВ "Промислові захисні покриття" зазначило, що виходячи з наведених обставин справи, у відповідачів виник солідарний обов'язок з повернення сплачених ним на користь відповідача-2 грошових коштів у сумі 39 960,00 грн., товар на які поставлено не було.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 заборгованості в сумі 39 960,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відмовивши у позові до ТОВ "Корона 2000", посилаючись при цьому на припинення поруки з 06.06.2009 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, однак, з інших підстав.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 280 від 05.06.2008 року підтверджується сплата позивачем на користь відповідача-2 грошових коштів у сумі 39 960,00 грн. як передоплати за циклогексанон згідно рахунку-фактури № 54-7 від 30.05.2008 року.

Статтею 712 ЦК України закріплений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено виконання боржником обов'язку, строк якого не встановлений, у будь-який час на вимогу кредитора.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 63 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та республік від 31.05.1991 № 2211-І, якщо зобов'язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період часу, впродовж якого воно має бути виконане, зобов'язання підлягає виконанню цього дня або, відповідно, у будь-який момент в межах такого періоду.

У випадках, коли зобов'язання не передбачає і не дозволяє визначити термін його виконання, воно має бути виконане в розумний термін після виникнення зобов'язання.

Так, за змістом зобов'язання сторін у справі слідує, що день або період часу на його виконання останніми погоджено не було, а тому кредитор (позивач) має право вимагати виконання, а боржник (відповідач) відповідно має право провести таке виконання у будь-який розумний строк з моменту виникнення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вказаних норм вбачається, що продавець, отримавши попередню оплату за товар, у розумний строк має підготувати товар до передання покупцеві у належному місці і поінформувати про це покупця, а покупець, попередньо сплативши вартість замовленого товару, у розумний строк має вимагати від продавця передачі товару або повернення попередньо сплаченої суми.

Однак, сплативши 05.06.2008 року суму попередньої оплати за товар у розмірі 39 960,00 грн., покупець лише 18.05.2011 року звернувся до продавця з вимогою про його поставку.

Враховуючи, що на вказану вимогу відповідачем товар поставлено не було, 30.06.2011 року позивачем на адресу відповідача-2 була направлена вимога за вих. № 04-19 від 05.06.2011 року про повернення грошових коштів у розмірі 39 960,00 грн., сплачених за платіжним дорученням № 280 від 05.06.2008 року, яка також залишена без відповіді та без задоволення.

Тобто з наявних матеріалів справи слідує, що майже 3 роки позивач не вимагав від відповідача ні поставки замовленого товару, ні повернення сплачених коштів за нього, у той час як відповідач протягом вказаного періоду не вчиняв дій, спрямованих на передачу оплаченого товару позивачу, хоча як зазначив представник відповідача у поданій апеляційній скарзі, останній вважає, що обов'язок з поставки позивачу обумовленого товару виник у нього наступного дня після його оплати, тобто 06.06.2008 року.

Як вбачається з відтиску поштового штемпелю на конверті, з вимогою про стягнення 39 900,00 грн. заборгованості ТОВ "Промислові захисні покриття" звернулося до суду лише 08.12.2011 року, тобто після спливу загального трирічного строку позовної давності, перебіг якого почався з дня виникнення у кредитора права пред'явити у розумні строки вимогу про виконання зобов'язання або повернення суми сплачених коштів, яку в свою чергу останній мав пред'явити лише після перебігу строку на вчинення дій по підготовці товару та повідомлення покупця про його готовність до передання засобами поштового зв'язку (згідно звичаїв ділового обороту).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2012 року через відділ документального забезпечення місцевого господарського суду відповідачем була подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, мотивована тим, що в силу ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Утім, за приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску вказаного строку, позивач зазначив, що з 24.12.2008 року по 27.07.2009 року державну реєстрацію товариства було припинено згідно рішення суду, скасованого у подальшому судом вищої інстанції, на підтвердження чого надав довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 933020, внаслідок чого закріплений ст. 257 ЦК України 3-річний строк позовної давності для товариства був скорочений на 7 місяців.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що наведена позивачем причина пропущення строку позовної давності є поважною та такою, що об'єктивно унеможливлювала звернення його до суду за захистом своїх прав та законних інтересів протягом вказаного періоду, а відтак свідчить про наявність достатніх підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності та захисту порушеного права заявника.

При цьому, колегією суддів враховано, що у жовтні 2011 року ТОВ "Промислові захисні покриття" зверталося до господарського суду з даним позовом, що свідчить про збереження правового інтересу позивача до предмету спору у даній справі, проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року позовну заяву товариства було повернуто без розгляду на підставі п. п. 3, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 39 960,00 грн. заборгованості.

Стосовно позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000", колегія суддів зазначає, що ст. 559 Цивільного кодексу України закріплені випадки припинення поруки, зокрема, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з приписів наведеної норми та враховуючи при цьому, що строк виконання відповідачем - 2 взятого на себе зобов'язання з поставки товару не встановлений, у той час як договір поруки між позивачем та відповідачем - 1 було укладено 05.06.2008 року, за відсутності доказів звернення позивача до відповідача - 1 з вимогою про поставку оплаченого товару у строк до 05.06.2009 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення поруки ТОВ "Корона 2000" з 06.06.2009 року.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" та скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 57/493.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 57/493 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Поляк О.І.

Судді Кропивна Л.В.

Рудченко С.Г.