АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Ісаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України, Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України, Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України, Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України, Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про стягнення моральної шкоди,
встановила:
29.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просив суд:
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с.201), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що обставинами обтяжуючими вину ОСОБА_2 є - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила якийсь злочин і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с.201), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що обставинами обтяжуючими вину ОСОБА_2 є - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила якийсь злочин, і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с.201), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що обставинами обтяжуючими вину ОСОБА_2 є - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила якийсь злочин і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
29.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород - Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, та просить суд:
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с. 202), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що батько позивача - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочин з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 150000 гривень (сто п'ятдесят тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с. 202), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що батько позивача - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочин з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 80000 гривень (вісімдесят тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. обвинувального висновку від 10.01.2001 року (том 2 а.с. 202), що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що батько позивача - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочин з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_1 80000 гривень (вісімдесят тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
05.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просить суд:
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. постанови про притягнення як обвинуваченого від 09.11.2000 року (том 2 а.с. 183-184), що містить завідомо неправдиві відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 150000 гривень (сто п'ятдесят тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. постанови про притягнення як обвинуваченого від 09.11.2000 року (том 2 а.с. 183-184), що містить завідомо неправдиві відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. постанови про притягнення як обвинуваченого від 09.11.2000 року (том 2 а.с. 183-184), що містить завідомо неправдиві відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
09.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського МВ ГУМВД України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, МВС України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просить суд:
- За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. постанови про притягнення як обвинуваченого від 26.01.2000 року (том 2 а.с. 43-44-45), що містить завідомо неправдиві
відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 150000 гривень (сто п'ятдесят тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. постанови про притягнення як обвинуваченого від 26.01.2000 року (том 2-а.с. 43-44-45), що містить завідомо неправдиві відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
· За складання старшим слідчим Чечелем Г.Г. Постанови про притягнення як обвинуваченого від 26.01.2000 року (том 2-а.с. 43-44-45), що містить завідомо неправдиві відомості в якому завідомо неправдиво звинувачують батька позивача в тому, що він - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками і залучення цього завідомо неправдивого документа до кримінальної справи, стягнути з Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_1 120000 гривень (сто двадцять тисяч гривень) як відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2011 року справи за вищевказаними позовами були об'єднані в одне провадження.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2011 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача - Білгород-Дністровську міжрайонну прокуратуру.
Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити його позови у повному обсязі.
Представники Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області, Головного Управління МВС України в Одеській області, Міністерства Внутрішніх Справ України, Державного казначейства України у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Представник Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури у судовому засіданні з позовами не згоден, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Рішенням суду, в задоволенні всіх зазначених вище позовів було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити позови в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
26 січня 2000 року старший слідчий СВ Б.-Дністровського МВ УМВС України в Одеській області ст. л-т міліції Чечель Г.Г. склав постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 84 ч. 2, 172 ч. 2, 194 ч. 1 КК України, вказуючи, що ОСОБА_2 скоїв злочин, який призвів до тяжких наслідків.
Позивач, ОСОБА_1(який є сином обвинуваченого ОСОБА_2), вказує, що старший слідчий Чечель Г.Г., складаючи вищевказану постанову від 26 січня 2000 року завідомо неправдиво вказав, що його батько ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками, що не відповідає дійсності і тому позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду на свою користь.
Крім того, 09 листопада 2000 року старший слідчий СВ Б.-Дністровського МВ УМВС України в Одеській області капітан міліції Чечель Г.Г. склав постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 84 ч. 2,172 ч. 2, 194 ч. 1 КК України, вказуючи, що ОСОБА_2 скоїв злочин, який призвів до тяжких наслідків.
Позивач, ОСОБА_1, вказує, що Старший слідчий Чечель Г.Г., складаючи вищевказану постанову від 09 листопада 2000 року завідомо неправдиво вказав, що його батько ОСОБА_2 скоїв злочини з тяжкими наслідками, що не відповідає дійсності і тому позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду на свою користь.
Крім того, позивач вказує, що 10.01.2001 року старший слідчий Чечель Г.Г. склав обвинувальний висновок, що містить завідомо неправдиві відомості - в якому завідомо неправдиво вказується про те, що обставинами обтяжуючими вину ОСОБА_2 є - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила якийсь злочин і в якому завідомо неправдиво вказується про те, що батько позивача - ветеран праці, пенсіонер ОСОБА_2 скоїв злочин з тяжкими наслідками.
Позивач вважає, що вищевказані обставини, викладені в обвинувальному висновку, є завідомо неправдивими, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів моральну шкоду на свою користь.
Суд першої інстанції правильно не погодився з доводами позивача з наступних підстав.
Позивач надав суду копії обвинувального висновку від 10.01.2001 року, однак на даних копіях відсутня печатка, та вони не завірені підписами.
Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, надані позивачем копії обвинувального висновку від 10.01.2001 року є недопустимим доказом, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а саме: на них відсутня печатка та вони не завірені підписами.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач вказує, що у вищевказаних обвинувальному висновку від 10.01.2001 року та постановах про притягнення в якості обвинуваченого від 26.01.2000 року та від 09.11.2000 року старший слідчий Чечелем Г.Г. завідомо неправдиво вказав, що батько позивача - ОСОБА_2 скоїв злочин з тяжкими наслідками та що ОСОБА_2 раніше вчинив якийсь злочин.
Однак, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надав суду будь-яких доказів того, що обставини, викладені старшим слідчим Чечелем Г.Г. є завідомо неправдивими.
В порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 раніше не вчиняв будь-який злочин. Довідка з правоохоронних органів про наявність або відсутність судимостей у ОСОБА_2 суду не надавалась.
В порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів того, що злочини у яких обвинувачувався ОСОБА_2 не призвели до тяжких наслідків.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на постанову Овідіопольського районного суду від 14 квітня 2004 року, в якій вказано, що: «злочини в яких він (ОСОБА_2) обвинувачується - до тяжких не відносяться», оскільки «тяжкий злочин» і «злочин, що призвів до тяжких наслідків» дійсно не є тотожними поняттями.
У судовому засіданні ОСОБА_1 посилався на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2003 року як на доказ вини відповідачів у завданні йому шкоди.
Однак, в цьому рішенні жодним чином не встановлено факт незаконного притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
постановления виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою ...
· закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
· відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті...
Однак, позивач не надав суду жодного документу, з вказаних у ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».Таким чином, позивач не довів, що у нього виникло право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Крім того, посилання позивача, що відповідачі завдали йому моральну шкоду є безпідставними, виходячи з наступного.Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:
· у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
· у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
· у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
· у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів саме йому було завдано фізичних та душевних страждань, або він зазнав інше ушкодження здоров'я, або було знищено його майно, або була принижена його честь, гідність чи ділова репутація.Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача заявлені безпідставно та необґрунтовано.Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік