АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
30 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Ісаченко А.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2011 року по справі за заявою ОСОБА_1 про надання розстрочки виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою про надання розстрочки виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
У судовому засіданні заявниця та її представник пояснили, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 250000 гривень та судових витрат у розмірі 1731 гривні. На підставі зазначеного рішення суду 14 жовтня 2010 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження. На даний час ОСОБА_3 не може в повному обсязі задовольнити вимоги ОСОБА_2, оскільки не працює, у неї є двоє неповнолітніх дітей, її чоловік працює на посаді директора TOB «ВОХР СНД» та його заробітна плата складає 1229 гривень 10 копійок. У зв'язку з даними обставинами вона просила розстрочити виконання рішення суду на 3 роки зі сплатою щомісячно суми боргу рівними частинами в розмірі 6944 гривень 44 копійки.
ОСОБА_2 категорично заперечував проти задоволення заяви, у судовому засіданні пояснив, що неодноразово звертався до ОСОБА_3 з приводу погашення боргу, однак ОСОБА_3 не здійснила жодної дії щодо хоча б для часткового погашення боргу.
Старший державний виконавець Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції Стоянов P.B. у судовому засіданні 7 грудня 2011 року залишив розв'язання даного питання на розсуд суду, у судове засідання 9 грудня 2011 року не з'явився, про причини неявки суд не сповістив.
Суд своєю ухвалою від 09.12.2011р. залишив заяву ОСОБА_3 без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, заявниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати цю ухвалу, та постановити нову, якою задовольнити її заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішення справи.
ОСОБА_1 будучи належним чином сповіщена про час та місце розгляду справи апеляційним судом, про що свідчить її розпис в повідомленні про вручення повістки, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки апеляційний суд не повідомила, клопотання про відкладення справи не подавала, тому колегія суддів вирішила на підставі ст. 305 ЦПК України розглянути справу за її відсутністю.
До апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5, яка була представником ОСОБА_1 в суді першої інстанції, в якій вона просить долучити до матеріалів справи нові докази, та перенести судове засідання на іншу дату, так як вона 30.03.2012р. о 10г. 30хв. буде зайнята в Київському районному суді м. Одеси при розгляді іншої справи.
Колегія суддів не приймає дану заяву до своєї уваги, так як на сьогоднішній день ОСОБА_5 вже не є належним представником ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням 09.02.2012р. строку дії довіреності, яку вона надала до вказаної вище заяви, та на підставі якої вона представляла інтереси заявниці в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.312 ч.1 п. 1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої
інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням вимог закону.
Так, судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 250000 гривень та судових витрат у розмірі 1731 гривні.
Ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2008 року залишено без змін.
14 жовтня 2010 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського наського управління юстиції Стояновим Р.В. відкрито виконавче провадження та відповідачці ОСОБА_3 наданий 10 денний строк для добровільного виконання рішення суду.
Також державним виконавцем з метою забезпечення виконання рішення суду був накладений арешт на все майно боржника ОСОБА_3
У заяві про надання розстрочки виконання рішення суду та у своїх поясненнях ОСОБА_1 посилалася на те, що на даний час не працює, не має будь-яких доходів, її родина, яка складається з чотирьох осіб, вона, її чоловік, та двоє неповнолітніх дітей живуть на заробітню платню чоловіка, яка складає 1229 гривень 10 копійок, у зв'язку з чим на даний час вона не може в повному обсязі задовольнити вимоги ОСОБА_2 та просила розстрочити на 3 роки зі сплатою щомісячно суми боргу рівними частинами в розмірі 6944 гривень 44 копійки.
У судовому засіданні 7 грудня 2011 року ОСОБА_2 пояснив, що у разі внесення ОСОБА_3 хоча б першої частини боргу у розмірі 6944 гривні 44 копійок до наступного судового засідання він не буде заперечувати проти надання розстрочки, на що погодилася ОСОБА_3 Однак у судовому засіданні 9 грудня 2011 року ОСОБА_3 пояснила, що на даний час у неї немає фінансової можливості внести навіть оговорену суму.
Згідно зі ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони, суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявницею ОСОБА_3 не представлено доказів існування виняткових обставин, які б могли бути підставою для надання розстрочки у виконанні рішення суду.
Більш того, деякі її посилання спростовуються тими дозами які вона ж сама надала до суду в якості обґрунтування заяви.
Так, заявниця стверджує, що вона проживає з двома неповнолітніми дітьми, яких вона утримує.
Однак, з наданих нею копій свідоцтв про народження її дітей вбачається, що неповнолітньою є тільки донька ОСОБА_7 2003р.н., а син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і неповнолітнім не вважається (а.с.111-112). Крім цього, з наданої нею довідки з місця проживання, вбачається, що вона мешкає тільки з неповнолітньою донькою ОСОБА_7.
Доказів проживання разом, та утримання свого повнолітнього сина, заявниця не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
У зв'язку із цим, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги апелянта про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.2 п.1, 312 ч. 1 п. 1, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2011 року Суворовського районного суду міста Одеси від 02 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан