АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

при секретарі - Ісаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Овідіопольського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СХОВ» до ОСОБА_1, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановила:

27.01.2010 року TOB «СХОВ» звернулося до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначило, що 10.12.2009р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано TOB «СХОВ», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 511909 від 10.12.2009 р., за № 15561020000037769, єдиним засновником якого виступав ОСОБА_1, якому на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.06.2005р. належить нежитлова будівля - склад готової продукції за адресою: АДРЕСА_1, який було видано на підставі договору купівлі - продажу від 07.06.2005p., посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2.

У відповідності до п. 6.2 Статуту TOB «СХОВ», формування статутного капіталу TOB «СХОВ» відбулося внесенням відповідачем ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі - складу готової продукції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

10.12.2009р. одночасно з підписанням акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу, ОСОБА_1 до TOB «СХОВ» були передані: копія договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006p., зареєстрованого в книзі реєстрації договорів оренди землі Великодолинської селищної ради за № 040652900334 від 29.12.2006р. та копія акту приймання - передачі об'єкту оренди від 29.12.2006p., копію рішення Великодолинської с/ради скликання ІІІ сесії № 23-у від 19.04.2006p., копію встановлення меж земельної ділянки в натурі від 08.06.2006р. та ситуаційні схеми, правовстановлюючі документи на вказану нежитлову будівлю, технічний паспорт, що виготовлений 10.08.2009р. та наданий висновок КП «Овідіопольське РБТІ» про самовільне будівництво від 10.08.2009p., відповідно до якого, у будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 самовільно було побудовано: А - навіс (1,77x3,49), літера «А» контрольна будка збільшена до розмірів (6,37 х 3,49), в літері «Б» проведена реконструкція, літера «В» переобладнана в гараж; літера «З» навіс (5,20 х 6,58); І - свинарник (104, х 10,7); «К» - вольєр (5,10 х 1,92); «Л» - вбиральня (2,23 х 2,60 ); «М» - навіс (2,62 х 31,40), «Н» -санвузол (3,10 х 1,33); «О» - підсобне (2,86 х 3,60); №1-7,1,споруди.

Згідно договору оренди земельної ділянки, в оренду ОСОБА_1 була передана земельна ділянка загальною площею 4,5335 га. строком на 49 років.

У зв'язку з тим, що зазначене майно побудоване самочинно, позивачі не можуть реалізувати свої права власника нерухомого майна, у зв'язку з неможливістю отримати свідоцтво про право власності на передане до статутного капіталу вказане, самочинно перебудоване попереднім власником майно.

З наведених підстав TOB «СХОВ», просило суд визнати за ним право власності на реконструйоване нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі, складу готової продукції, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Овідіопольського району Одеської області, та позначені на плані: під літ. «А» - контрольна будка - 13 кв.м, під літ. «Б» - адміністративний будинок - 353,3 кв.м, під літ. «Ж» - склад - 10710,3 кв.м, під літ. «а» - навіс, під літ. «В» - гараж, під літ. «Г» - свинарник, під літ. «Д» - свинарник, під літ. «Е» - навіс, під літ. «жі» - вхід в підвал, під літ. «ж2» - ґанок, під літ. «ж3» - вхід в підвал, під літ. «ж4» - ґанок, під літ. «ж5» - навіс, під літ. «З» - навіс, під літ. «1» - свинарник, під літ. «К» - вольєр, під літ. «Л» - вбиральня, під літ. «М» - навіс, під літ. «Н» - санітарний вузол, під літ. «О» - підсобне приміщення, та знаходяться на земельній ділянці загальною площею 4,5335 га.

В судовому засіданні представниця позивача підтримала позов.

Відповідач ОСОБА_1, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, але надав заяву, згідно з якою позов визнає та просить розглядати вказану справу за його відсутності (а.с. 107).

Представник відповідача Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій, при вирішенні справи по суті просив покластися на розсуд суду, і розглянути справу без участі їхнього представника (а.с. 108).

Рішенням суду позов був задоволений у повному обсязі.

На вказане рішення подав апеляційну скаргу прокурор, який просив скасувати це рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, визнати будівництво самочинним, та зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомості, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

TOB «Схов» було зареєстроване 10.12.2009р. виконкомом Одеської міськради, що підтверджується відповідним свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи (а.с. 26).

Відповідно до п. 1.7 Статуту TOB «Схов», єдиним учасником товариства є відповідач по справі - ОСОБА_1, який, згідно з п. 6.3 Статуту підприємства, вніс до статутного капіталу TOB «Схов», належні йому на праві власності нежитлову будівлю - склад готової продукції за адресою: АДРЕСА_1, яку в свою чергу придбав за договором купівлі-продажу № 3141 від 07.06.2005p., вартістю 2448474,24 грн., що є 100% вкладу статутного капіталу підприємства. Вказана обставина була закріплена актом прийому-передачі між сторонами від 30.12.2009 р. (а.с. 8,19,28,40).

Право власності позивача на нежитлову будівлю - склад готової продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.06.2005p., який було видано на підстав договору купівлі - продажу від 07.06.2005p., посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2 (а.с. 40-41).

У відповідності з нормами ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержанні архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно із договором купівлі-продажу від 07.06.2005р., ОСОБА_5 продав, а відповідач ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю, склад готової продукції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з однієї кам'яної контрольної будки під літ. «А», блоку підсобних приміщень під літ. «Б», цеху «Полинка» під літ. «В», двох свинарників під літ. «Г,Д», навісу під літ. «Е», складу під літ. «Ж», загальною площею 12247,9 кв.м, після чого, у відповідності з діючим законодавством зареєстрував у Овілдіопольському РБТІ вказані приміщення, отримавши свідоцтво про право власності на зазначене майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.06.2005р. (а.с. 40-41).

Відповідно до рішення Великодолинської селищної ради 5 скликання III сесії № 23-У від 19.04.2006р., земельну ділянку площею 4,5335 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було вилучено у TOB «Аккражанський ХПП», затверджено технічну документацію та передано в оренду вказану ділянку ОСОБА_1 строком на 49 років, 08.06.2006р. були встановлені в натурі межі земельної ділянки, що підтверджується відповідним актом (а.с. 36-39).

Пунктом 5.1 вказаного договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства (а.с. 30).

З технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі склади, розташовані по АДРЕСА_1 вбачається, що вказані будівлі позначені на плані під літ. «А» контрольна будка, під літ. «а» навіс, під літ. «Б» адміністративний будинок, під літ. «В» гараж, під літ. «Г» свинарник, під літ. «Д» свинарник, під літ. «Е» навіс, під літ. «Ж» склад, під літ. «ж1» вхід в підвал, під літ. «ж2» ґанок, під літ. «ж3» вхід в підвал, під літ. «ж4» ґанок, під літ. «ж5» навіс, під літ. «З» навіс, під літ. І свинарник, під літ. «К» вольєр, під літ. «Л» вбиральня, під літ. «М» навіс, під літ. «Н» санвузол, під літ. «О» підсобне, під № 1-7,І споруди (а.с. 42-49).

Відповідно до п. 5.1, п. 9.2.2 договору оренди ділянки від 30.10.2006 р., земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства. Орендар має право використовувати ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору, за письмовою згодою орендодавця зводити на земельній ділянці в установленому законодавством порядку будівлі і споруди відповідно до її цільового призначення, закладати на ній багаторічні насадження для озеленення та благоустрою території (а.с. 30,32).

Суд першої інстанції правильно встановив, що на зазначеній земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_1 на підставі договору оренди строком на 49 років, він без належного дозволу, самовільно реконструював зазначену нежитлову будівлю та побудував: по літ. «А» контрольна будка з (1,77X3,49) була збільшена до розмірів (6,37X3,49), по літ. «Б» проведена реконструкція, по літ. «В» переобладнана в гараж, по літ. «З» навіс з (5,20X6,58), по літ. І свинарник (10,4X10,7), по літ. «К» вольєр (5,10X1,92), по літ. «Л» вбиральня (2,23X2,60), по літ. «М» навіс (2,62X31,40), по літ. «Н» санвузол (3,10X1,33), по літ. «О» підсобне (2,86X3,60), по літ. 1-7,І споруди, що підтверджується висновком про самовільне будівництво від 10.08.2009 р. (а.с. 50).

Згідно із приписами ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або із істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до висновку судової будівельної - технічної експертизи № 23/1-7 від 22.02.2010р., виробничі та невиробничі будівлі, склади, позначені у технічному паспорті від 10.08.2009р., а саме, під літ. «А» контрольна будка - 13 кв.м, адміністративна будівля під літ. «Б» - 353,3 кв.м, склад під літ. «Ж» - 10710,3 кв.м, навіс під літ. «а», гараж під літ. «В», свинарник під літ. «Г», свинарник під літ. «Д», навіс під літ. «Е», вхід в підвал під літ. «жі», крильце під літ. «ж2», вхід в підвал під літ. «жЗ», крильце під літ. «ж4», навіс під літ. «ж5», навіс під літ. «З», свинарник під літ. «І», вольєр під літ. «К», вбиральня під літ. «Л», навіс під літ. «М», санвузол під літ. «Н», підсобне під літ. «О», споруди під № 1-7,І, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідають всім вимогам державних будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил, та під час будівництва не порушено законних прав інтересів інших осіб, межі червоної лінії не порушені (а.с. 62-93 ).

Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм та правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Крім того, згідно листа начальника Овідіопольського РВ ГУМНС України в Одеській області від 06.04.2010р. № 109 вбачається, що при проведенні інспекцією державного пожежного нагляду перевірки протипожежного стану збудованого об'єкту нерухомості ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - було виконано та дотримано вимоги протипожежного законодавства (а.с. 112).

З листа головного державного санітарного лікаря Солтика Т.Г. № 255 від 26.03.2010р. вбачається, що при проведенні санітарного обстеження вищезазначених будівель та споруд, визначених у технічному паспорті «Овідіопольського РБТІ» від 10.08.2009р. - порушення вимог санітарного законодавства не встановлено та вид господарської діяльності та початок функціонування погоджується санітарно-епідеміологічною службою у встановленому порядку (а.с. 113).

В своєму листі № 80 від 25.03.2010р., відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА Одеської області повідомляє, що при будівництві виробничих та невиробничих будівель, складських приміщень в смт. Великодолинське, по вул. Мізікевича, 57 Овідіопольського району, визначених у технічному паспорті КП «Овідіопольське РБТІ» від 10.08.2009 р. - порушень містобудівного характеру не встановлено (а.с. 114).

Вказані обставини не були спростовані в апеляційній скарзі прокурора.

Відхиляючи апеляційну скаргу прокурора, судова колегія звертає увагу на те, що прокурор необґрунтовано послався на ст. 376 ЦК України, так як самочинне будівництво було здійснене на земельній ділянці, яка на той час перебувала в довгостроковій оренді терміном на 49 років у ОСОБА_1 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за №040652900334 від 29.12.2006 року. Відповідно до п.5.1. Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006 року «Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель та споруд підприємства».

Отже, самочинне будівництво було здійснено на вже відведеній земельній ділянці, тому подальше надання земельної ділянки не потрібне.

Крім того, п. ґ ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України вказано, що землекористувач має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

П.1.ч.1. ст. 115 ЦК України регламентує: «господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного капіталу».

TOB «СХОВ» як власник майна, не зміг зареєструвати за собою право власності на нежитлової будівлі, складу готової продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки під час проведення інвентаризації, яка є обов'язковою на підставі п. 3.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, було виявлено самочинне будівництво.

Так як, ОСОБА_1 не здійснював жодних дій, спрямованих на узаконення самочинного будівництва, в результаті чого TOB «СХОВ» не могло реалізувати свої правомочності як власника нерухомого майна, бо не могло отримати Свідоцтво про право власності на передане до статутного капіталу нерухоме майно, останнє було змушено звернутися до суду за захистом свого порушеного права. А оскільки норм, які б регулювали питання реєстрації права власності на нерухоме майно господарськими товариствами, які отримали таке нерухоме майно з самочинним будівництвом в статутний капітал не існує, тому TOB «СХОВ» захищаючи свої права, було вимушено посилатися саме на ст.ст. 376, 392 ЦК України.

Далі, прокурор в своїй апеляційній скарзі зазначає, 30.10.2006 року між ОСОБА_1 та Великодолинською селищною радою було укладено Договір оренди землі, але в порушення ст. 125, ч.5 ст. 126 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі», а також п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було проведено державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Це твердження апелянта взагалі не відповідає дійсності та факт реєстрації права оренди земельної ділянки неодноразового вказувався під час розгляду справи в першій інстанції.

В своїй позовній заяві TOB «СХОВ» чітко вказало, що: 10.12.2009 року одночасно з підписанням акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, ОСОБА_1 до TOB «СХОВ» були передані: копія договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за №040652900334 від 29.12.2006 року та копія акту приймання-передачі об'єкту оренди від 29.12.2006 року; копію рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у скликання III сесії Рішення №23-У від 19.04.2006 року, копія акту встановлення меж земельної ділянки у натурі від 08.06.2006 року та ситуаційної схеми.

В Рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 квітня 2010 року також зазначено даний факт.

Відповідно до п.п. 12, 13, 14 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998, № 2073 (який діяв на момент укладання договору оренди землі) «Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.»

Отже, в Договорі оренди земельної ділянки від 30.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Великодолинською селищною радою містяться наступні записи: «Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки засвідчено Великодолинською селищною радою (печатка, підпис селищного Голови); цей договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди землі Великодолинської селищної ради Овідіопільського району Одеської області за №040652900334 від 29.12.2006року».

Таким чином, державна реєстрація права оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 була здійснена у відповідності до діючого на той час законодавства України.

Інше твердження апелянта про те, що дії ОСОБА_1 порушують правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є безпідставними та жодними належними письмовими доказами з боку апелянта не підтверджуються.

В матеріалах справи на підтвердження позовних вимог знаходяться такі письмові докази:

· Лист Овідіопольського районного відділу ГУМНС України в Одеській області від 06.04.2010 р. № 109, відповідно до якого Овідіопольський районний відділ ГУМНС України в Одеській області не заперечує проти визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно при умові виконання вимог протипожежного законодавства (арк. 112 матеріалів справи);

· Лист Овідіопольського CEC від 26.03.2010 р. № 255, відповідно до якого CEC Овідіопольського району порушень вимог санітарного законодавства не встановила.

· Лист Відділу містобудування та архітектури Овідіопольського районну Одеської області від 25.03.2010 р. № 80, відповідно до якого порушень містобудівного характеру не встановленою;

· Висновок № 23/1-7 про проведення судової будівельно-технічної експерти від 22.02.2010 року, відповідно до якого самовільне нерухоме майно відповідає правилам будівництва, санітарним, екологічним та протипожежним нормам та стандартам, а також не порушує права інших осіб. Даний висновок був прийнятий судом першої інстанції до уваги.

Апелянт жодним чином не спростував наявні докази, а сам не подав жодного доказу, який би підтверджував факт суттєвого порушення ОСОБА_8 прав Інспекції державного архітектурно-будівельного контроль в Одеській області, або істотних порушень будівельних норм і правил. Також прокурором не зазначено саме які права були порушені.Крім того, прокурором в клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду зазначається, що прокуратурі та Інспекції державного архітектурно-будівельного контроль в Одеській області про порушення їх прав стало відомо лише у вересні 2011 року при проведенні перевірки дотримання містобудівного законодавства, але документального підтвердження проведення такої перевірки не було надано, як і не було надано доказів порушення TOB «СХОВ» як власника нерухомого майна прав Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Також судова колегія звертає свою увагу на те, що прокурор в своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції визнати спірне будівництво самочинним, та зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомості.

Вказані вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції, можуть бути розглянуті тільки судом першої інстанції при їх пред'явлені в новому позовному провадженні відповідно до чинного законодавства. При таких обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора Овідіопольського району Одеської області - відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік